92488 (680717), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Активність ферментів лактатдегідрогенази (ЛДГ, КФ 1.1.1.27), малатдегідрогенази (МДГ, КФ 1.1.1.37), ізоцитратдегідрогенази (ІДГ, КФ 1.1.1.41) визначали в цитозольній фракції печінки та in vitro за рівнем поглинання НАД⁺ та НАДН (фірма «Merkck» та «Reanal»), на спектрофотометрі СФ-46, при л 340 нм.

Визначення концентрації інтермедіатів гліколізу та ЦТК (ізоцитрату, малату, лактату, пірувату, б-кетоглутарату і оксалоацетату) та глутамату в екстракті печінки проводили з використанням відповідних ферментів ЛДГ (із м’язів свині, «Fluka» (Німеччина)), МДГ (із серця свині, «Sigma» (США)), ІДГ (із печінки великої рогатої худоби, «Sigma» (США)). Оптичну густину дослідної проби вимірювали на спектрофотометрі СФ-46, при
л 340 нм (Комаров Ф.М. та ін., 2002).

Зміну величини співвідношення НАД⁺/НАДН та НАДФ⁺/НАДФН у цитозолі та мітохондріях клітин печінки з метою виявлення інтенсивності окисно-відновних процесів в отруєному організмі тварин розраховували за номограмним методом (Мельничук Д.О., 1987).

Рівень аміаку і глутаміну в крові визначали на спектрофотометрі СФ-46, при л 340 нм (Силакова А.І., Корнюшенко Н.П., 1969).

Концентрацію глюкози, сечовини, активність аланінамінотрансферази (АлАТ, КФ 2.6.1.2) і аспартатамінотрансферази (АсАТ, КФ 2.6.1.1) у крові визначали на біохімічному аналізаторі Microlab-200 фірми «AVL» (Німеччина), з використанням реактивів фірми «Human» (Німеччина).

Експерименти проводили відповідно до конвенції Ради Європи щодо захисту хребетних тварин, яких використовують в наукових цілях.

Результати досліджень обробляли статистично, з використанням комп’ютерної програми MS Excel (Кучеренко М.Є. та ін., 2001).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати проведених досліджень свідчать про значне накопичення цезію та стронцію в досліджуваних органах щурів (табл.1).

Таблиця 1. Вміст стронцію і цезію в тканинах та органах отруєних щурів, мг/кг (М ± m, n = 8)

Органи	Стронцій		Цезій
	інтактні щури	щури, отруєні SrCl2		інтактні щури	щури, отруєні CsCl
М’язи	0,061 ± 0,005	0,102 ± 0,015*		0,011 ± 0,001	0,416 ± 0,030*
Печінка	0,040 ± 0,005	0,061 ± 0,003 *		0,0012 ± 0,0001	0,2740 ± 0,0300*
Серце	0,0045 ± 0,0003	0,0090 ± 0,0007 *		0,0010 ± 0,0001	0,0670 ± 0,0040*
Нирки	0,010 ± 0,001	0,017 ± 0,002 *		0,0046 ± 0,0003	0,1350 ± 0,0100*
Кістки	0,065 ± 0,004	0,332 ± 0,035 *		0,0093 ± 0,0005	0,3520 ± 0,0380*

Примітка. Тут і далі * Р < 0,05, результати вірогідні порівняно зі значеннями в групі інтактних тварин.

Показано, що в м’язах щурів, отруєних цезієм, його вміст зростає в середньому в 37, у печінці – в 228, у серці – в 67, у нирках – у 29,
у кістках – у 38 разів, а вміст стронцію у тварин, отруєних стронцію хлоридом, підвищується в середньому відповідно в 1,7; 1,5; 2; 1,7 і 5,1 рази.

Особливості перерозподілу цезію в організмі тварин визначаються тим, що він є хімічним аналогом калію і, потрапивши в організм, вступає в конкурентні відносини з останнім за включення в біохімічні процеси. Основна маса калію знаходиться в м’язах, що пояснює накопичення солей цезію в м’язовій тканині (Власик Л.І., 2000).

Відомо, що стронцій є природним аналогом кальцію і конкурує з ним за включення в остеобласти кісткової тканини організму отруєних тварин (Засєкін Д.А., 2004).

Встановлено, що надлишок важких металів змінює макроелементний склад внутрішніх органів піддослідних тварин (табл. 2).

Таблиця 2. Вміст натрію і калію у тканинах та органах щурів, отруєних цезію хлоридом, мг/кг (М ± m, n = 8)

Органи	Натрій			Калій
	інтактні	отруєні	інтактні		отруєні
М’язи	8,37 ± 0,80	4,83 ± 0,44*	41,10 ± 3,62		23,63 ± 2,51*
Печінка	2,69 ± 0,19	4,08 ± 0,43 *	10,60 ± 0,91		16,54 ± 0,54 *
Серце	1,42 ± 0,09	1,97 ± 0,16 *	3,00 ± 0,23		4,11 ± 0,15 *
Нирки	5,55 ± 0,07	3,42 ± 0,35 *	7,46 ± 0,68		4,58 ± 0,26 *
Кістки	21,10 ± 2,62	9,21 ± 0,97 *	31,00 ± 2,42		15,54 ± 1,61 *

У м’язах, нирках та кістках щурів, отруєних цезію хлоридом, вміст натрію знижується в середньому відповідно в 1,7; 1,6 та 2,3 рази, а в печінці та серці підвищується в 1,5 та 1,4 рази. Аналогічні зміни спостерігаються і в перерозподілі калію та магнію (табл. 3). Вміст кальцію знижується в кістках у 2,7 рази та збільшується в м’язах, печінці, серці і нирках відповідно у 2,2; 3,6; 1,4 та 1,3 рази.

Таблиця 3. Вміст магнію та кальцію в тканинах та органах щурів, отруєних цезію хлоридом, мг/кг (М ± m, n = 8)

Органи		Магній		Кальцій
		інтактні		отруєні	інтактні	отруєні
М’язи	5,10 ± 0,47		1,81 ± 0,14*	0,31 ± 0,01	0,67 ± 0,05*
Печінка	0,40 ± 0,02		0,91 ± 0,07 *	0,031 ± 0,001	0,113 ± 0,008 *
Серце	0,20 ± 0,02		0,30 ± 0,01 *	0,030 ± 0,002	0,042 ± 0,004
Нирки	0,50 ± 0,04		0,39 ± 0,02 *	0,066 ± 0,007	0,084 ± 0,004 *
Кістки	9,80 ± 0,82		4,99 ± 0,34 *	294,69 ± 16,55	108,29 ± 11,27 *

Інший розподіл елементів спостерігається в організмі щурів, отруєних стронцієм: у кістках підвищується вміст натрію, калію та магнію в 1,6 рази і знижується кальцію в 1,7 рази (табл. 4,5).

Таблиця 4. Вміст натрію та калію у тканинах та органах щурів, отруєних стронцію хлоридом, мг/кг (М ± m, n = 8)

Органи	Натрій		Калій
	інтактні	отруєні	інтактні	отруєні
М’язи	8,37 ± 0,80	6,43 ± 0,66	41,10 ± 3,62	32,87 ± 2,61*
Печінка	2,69 ± 0,19	5,53 ± 0,27*	10,65 ± 0,91	11,14 ± 0,86
Серце	1,42 ± 0,09	2,66 ± 0,19 *	3,00 ± 0,23	5,28 ± 0,55 *
Нирки	5,55 ± 0,17	3,92 ± 0,27 *	7,46 ± 0,68	7,77 ± 0,50
Кістки	21,11 ± 1,62	33,66 ± 3,07*	31,03 ± 3,42	50,88 ± 4,71 *

В інших органах вміст цього елементу підвищується: в м’язах – у 2,0 рази, печінці – в 3,5, серці в 1,8, нирках – у 1,5 рази. У м’язах вміст калію та магнію знижується відповідно в 1,3 та 1,7 рази, а натрію не змінюється.

Таблиця 5. Вміст магнію та кальцію у тканинах та органах щурів, отруєних стронцію хлоридом, мг/кг (М ± m, n = 8)

Органи	Магній		Кальцій
	інтактні	отруєні	інтактні	отруєні
М’язи	5,14 ± 0,47	3,00 ± 0,29*	0,31 ± 0,01	0,64 ± 0,03*
Печінка	0,42 ± 0,02	1,10 ± 0,05*	0,031 ± 0,001	0,107 ± 0,005 *
Серце	0,21 ± 0,02	0,46 ± 0,03 *	0,030 ± 0,004	0,054 ± 0,004 *
Нирки	0,59 ± 0,06	0,75 ± 0,08	0,066 ± 0,007	0,100 ± 0,010 *
Кістки	9,82 ± 0,82	15,78 ± 1,54 *	294,69 ± 16,55	170,90 ± 11,98 *

Вміст натрію, магнію та кальцію у серці і печінці підвищується, а калію не змінюється. В нирках вміст натрію знижується в 1,4 рази, а магнію та калію не змінюється. Отже, в результаті проведених досліджень можна стверджувати, що стронцій та цезій спричиняють перерозподіл макроелементів в організмі щурів.

Дослідження впливу важких металів на активність окремих ферментів гліколізу, циклу трикарбонових кислот та азотного обміну показали, що цезій і стронцій у печінці знижують активність ЛДГ (відповідно на 17 та 13%), НАДФН - залежної ІДГ (відповідно на 26,4 та 37,3%) (табл. 6).

Таблиця 6. Ферментативна активність у печінці та крові щурів, отруєних цезієм та стронцієм, мкмоль/хв/мг білка (М ± m, n = 8)

Фермент	Група
	інтактні щури	щури, отруєні CsCl	інтактні щури	щури, отруєні SrCl2
Лактатдегідрогеназа (НАДН-залежна), печінка	0,430 ± 0,020	0,358 ± 0,015*	0,630 ± 0,010	0,550 ± 0,030*
Ізоцитратдегідрогеназа (НАДФ+-залежна), печінка	0,015 ± 0,001	0,013 ± 0,001	0,024 ± 0,003	0,025 ± 0,002
Ізоцитратдегідрогеназа (НАДФН-залежної), печінка	0,0053 ± 0,0004	0,0039 ± 0,0003*	0,0059 ± 0,0005	0,0037 ± 0,0002*
Малатдегідрогеназа (НАД+-залежна), печінка	0,030 ± 0,003	0,029 ± 0,001	0,056 ± 0,002	0,052 ± 0,004
Малатдегідрогеназа (НАДН-залежної), печінка	0,13 ± 0,01	0,12 ± 0,01	0,25 ± 0,01	0,28 ± 0,03
Аспартатамінотрансфе рази (ммоль/мл), кров	4,51 ± 0,17	3,44 ± 0,30*	4,51 ± 0,17	3,07 ± 0,19*
Аланінамінотрансфе рази (ммоль/мл), кров	2,51 ± 0,13	1,97 ± 0,07*	2,51 ± 0,13	2,05 ± 0,04*

Активність НАДФ-залежної ІДГ та МДГ (як НАД⁺-залежної, так і НАДН-залежної) не змінюється. Вплив важких металів на активність вищезгаданих ферментів підтверджується і результатами досліджень, проведеними in vitro (табл. 7).

Характеристики

Список файлов реферата