Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Проведене системне дослідження організації медичної допомоги ВС СБУ, що надають відомчі медичні заклади в структурі ВМУ, констатує її відповідність діючому законодавству, медико-соціальним нормативам та стандартам надання амбулаторної допомоги, що є невід’ємним елементом єдиного медичного простору в Україні та об’єктивним аспектом складової якості медичної допомоги, але виявлена недостатня розробка стандартів, що регламентують перелік медичної апаратури для ВМС УСБУ, організації надання спеціалізованої та кваліфікованої (в т.ч. стаціонарного етапу) медичної допомоги на регіональному рівні.

Відокремленими підрозділами ВМУ є ВМС, що функціонують у відповідних підрозділах СБУ. Особливістю їх функціонування є підпорядкування ВМС з питань медичної діяльності ВМУ, а з інших питань – відповідним підрозділам СБУ. ВМС є лікувально-профілактичними закладами в яких медичне забезпечення ВС здійснюється за комбінованим принципом: закритої системи її надання на рівні амбулаторно-поліклінічної допомоги з використанням цехово-дільничного принципу роботи та впровадженням стаціонарозамісних технологій (85,0% звернень) та відкритої на рівні спеціалізованої, висококваліфікованої допомоги (в т.ч. стаціонарного етапу її надання), потреба в якій складає 15,0% звернень та медико-експертній допомозі (2,0%) в закладах охорони здоров’я МОЗ України та ін., однак не були науково обґрунтовані механізми взаємодії між ними.

Вплив на стан здоров’я ВС відбувається при їх зверненні за медичною допомогою, проведенні щорічних диспансерних та планових активних оглядів за запрошенням. Для його ефективної реалізації необхідне розширення скринінгового компоненту діагностичних заходів через використання інструментальних діагностично-навантажувальних методик та консультування фахівцями, посади яких не передбачені штатним розкладом закладів ВМС, у зв’язку з чим для ефективного вирішення цих питань, необхідно використовувати взаємодію ВМС з відповідними закладами охорони здоров’я МОЗ України.

Для оптимізації надання всіх етапів медико-санітарної допомоги ВС була розроблена модель взаємодії між ВМС і закладами охорони здоров’я МОЗ України на регіональному рівні, яка впроваджена в Дніпропетровській області.

Це дозволило більш ефективно надавати комплексну медичну допомогу ВС: по-перше через упорядкування шляхів направлення потоків хворих до відповідних відділень лікарями-спеціалістами ланки ПМСД на додаткове обстеження і лікування за потребою, по-друге суттєво спростило порядок контролю за наданням цієї допомоги у відповідності до діючих стандартів, строків обстеження та лікування.

Оцінка суб’єктивної складової якості медичної допомоги була проведена через анкетування медичних працівників та ВС – пацієнтів (140 осіб), результатом їх опитування було встановлення необхідності підвищення якості надання її, але при цьому респонденти не мали чіткої уяви про напрямки вирішення та стратегію її проведення. Опитуванням встановлені таки модифіковані фактори ризику у ВС: тютюнопаління (51,79%); вживання алкоголю (3,08%); надлишкова вага (23,08%); надмірне вживання їжі (8,21%); психоемоційне перевантаження (37,95%).

Для оцінки якості професійного відбору проаналізовані акти медичного огляду ВЛК ВС та їх медичні книжки за трирічний період; вони були поділені на дві групи: здорові 41,7% та практично здорові 58,3% (чоловіків – 90,3%, жінок – 9,7% (у групі здорових вони складали 90,0+5,0%, в групі практично здорових – 88,1+5,0% (р>0,05). За віком ці групи були практично однакові. Група 20-29 років серед здорових складала 90,0+5,5%, практично здорових – 88,1+5,0% (р>0,05). В обох групах найбільшу тимчасової втрати працездатності зумовили гострі респіраторні захворювання. Результат дослідження визначив більшу частоту виявлених патологічних станів (переважали хвороби органів травлення та дихання) з подальшим формуванням диспансерних груп серед осіб, які мали деякі відхилення в стані здоров’я, але були визнані придатними до військової служби.

Виявлення захворювань у ВС здійснюється при їх зверненні за медичною допомогою, проходженні диспансерних оглядів (показник охоплення 98,3%). На протязі 2002 – 2006 рр. за результатами диспансеризації здорові та практично здорові ВС СБУ переважають над контингентом, що має хронічні захворювання. Аналіз показників захворюваності ВС проводився у порівнянні з захворюваністю НПВ в Україні за класами хвороб, що є провідними нозологічними причинами ПІ у ВС СБУ.

Аналіз стану профілактики в закладах охорони здоров’я СБУ встановив відсутність комплексного системного й науково обґрунтованого підходу в проведенні заходів, щодо профілактики інвалідизуючих захворювань, а існування окремих складових елементів профілактичного впливу не забезпечувало достатню ефективність її функціонування. У зв’язку з цим вперше були теоретично обґрунтовані, розроблені, охарактеризовані та впроваджені складові компоненти системи профілактики в закладах охорони здоров’я СБУ (Рис.4), сформульовані системоутворюючі фактори, оптимізована система профілактики інвалідизуючих захворювань на різних її рівнях в контексті заходів, спрямованих на попередження захворюваності (первинна профілактика): через усунення причин і умов їх виникнення, на раннє виявлення і полегшення перебігу хвороби та попередження прогресування (вторинна профілактика) через усунення можливих її обтяжень та ускладнень. Особливістю функціонування запропонованої системи профілактики інвалідизуючих захворювань стало введення до неї крім традиційних елементів профілактики нових складових й удосконалення вже існуючих елементів первинної (професійний відбір; оцінки індивідуальних ризиків; модель взаємодії з ЛПУ для проведення консультування та діагностичних процедур в інших медичних закладах; індивідуальне консультування по підтриманню відповідного рівня особистого здоров’я) та вторинної профілактики (диспансерний нагляд та індивідуальне консультування, планування заходів відповідно до встановленої структури основних інвалідизуючих захворювань; модель взаємодії ВМС та ЛПУ для забезпечення диференційованого медичного обслуговування ВС на рівні надання спеціалізованої та висококваліфікованої (в т.ч. стаціонарної) допомоги у інших медичних закладах; модель взаємодії ВМС та МСЕК, контроль за виконанням ІПР; контроль за наданням медико-санітарної допомоги), а також розробка та обґрунтування ефективність функціонування цієї системи з виділенням медичного (на 9,1%), соціального та економічного ефектів (модель розрахунку), що надало системі нових інтегральних якостей та дозволило заощаджувати в середньому 40 – 60 тис. грн. компенсаційних виплат при попередженні кожного випадку ПІ.

Для оптимізації лікувального процесу, формування відповідного рівня комплаєнсу був застосований метод анкетного консультування та розроблені пам’ятки для пацієнтів ВС з захворюваннями, які відповідають структурі ПІ (по 5 нозологічним формам) і впроваджений у діяльність ВМС УСБУ в Дніпропетровської області. При вивченні думки ВС та лікарського складу про доцільність та ефективність застосування цього методу отримані позитивні відповіді (ВС – 96,7+1,9%, лікарі – 100%).

Оцінка системи профілактики експертами на прикладі 215 медичних карт амбулаторного хворого (ф. № 025/о) та диспансерних карт (ф. № 030/о) ВС – встановила, що у 94,0+1,6% вона проводилась своєчасно, адекватна у 93,0+1,7% та повна за стандартами у 93,0+1,7%, деякі виявлені недоліки не мали системного характеру, тому її впровадження в цілому було оцінено позитивно і на задовільному рівні.

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена неадекватність існуючих форм надання медичної і медико-експертної допомоги та елементів профілактики військовослужбовцям СБУ, що потребувало наукового обґрунтування оптимізації системи профілактики їх інвалідизуючих захворювань через удосконалення медичної та медико-експертної допомоги, впровадження якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. Встановлено, що провідні рангові місця в структурі первинної інвалідності військовослужбовців СБУ займають хвороби системи кровообігу (57,5+2,4%), новоутворення (9,8+1,5%), травми і отруєння (6,9+1,3%), хвороби органів травлення (6,6+1,2%), хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (5,4+1,1%), хвороби нервової системи (5,2+1,1%), за важкістю пріоритет належить III групі (64,6+2,4%), а на II та І групи припадає відповідно 30,2+2,3% і 5,2+1,1%; визначені причини, види обмеження життєдіяльності (основним є обмеження до трудової діяльності І ступеня у 54,04+3,9% випадків, частково це обумовлено обмеженням здатності до військової служби), а основними факторами, що впливають на її формування є вік понад 40 років, військова вислуга більше 20 років, психологічне та фізичне перевантаження, ненормований робочий день, тривалість хвороби, недоліки в організації і проведенні діагностичного та лікувального процесу, диспансерного спостереження.

2. Показано, що медичне забезпечення військовослужбовців здійснюється закладами охорони здоров’я СБУ за комбінованим принципом: закритої системи її надання на рівні амбулаторно-поліклінічної допомоги з використанням цехово-дільничного принципу роботи та впровадженням стаціонарозамісних технологій (85,0% звернень) і відкритої на рівні спеціалізованої, висококваліфікованої допомоги (в т.ч. стаціонарного етапу її надання), потреба в якій становить 15,0% звернень та медико-експертної допомоги (2,0%) в закладах охорони здоров’я МОЗ України та свідчить про доцільність його збереження. Ефективність цієї організаційної форми медичного забезпечення отримала підвищення завдяки впровадженню розробленої за результатами дослідження диференційованої моделі взаємодії між ВМС та регіональними закладами охорони здоров’я і МСЕК.

3. Аналіз актів медичного огляду та медичних карт досліджуваного контингенту дозволив встановити, що при проведенні відбору на військову службу здоровими були визнані 41,7%, а 58,3% – практично здоровими і в перші три роки військової служби рівень їх звертаємості, захворюваності та перебування під диспансерним наглядом відрізнявся і перевищував показники у категорії військовослужбовців, які за первинним медичним оглядом визнавались практично здоровими (13,3% проти 16,7% відповідно), що свідчить про необхідність підвищення якості військово-лікарської експертизи в частині виявлення наявних патологічних станів на докліничному рівні.

4. Доведено, що у нозологічній структурі загальної захворюваності військовослужбовців більшу питому вагу у порівнянні з її показниками у населення України працездатного віку, займають хвороби кістково - м’язової та сполученої тканини, меншу питому вагу - хвороби системи кровообігу, а у первинній захворюваності військовослужбовців більша питома вага порівняно з населенням працездатного віку з усіх шести класів інвалідизуючих хвороб, що аналізувалися, при чому стан здоров’я військовослужбовців СБУ достатній для виконання спеціальних завдань, які на них покладаються й обумовлений специфічними умовами та особливостями проходження військової служби.

5. Встановлена недостатня схильність військовослужбовців СБУ до лікування виявлених у них патологічних станів та відсутність форм заохочення й особистої відповідальності за збереження власного здоров’я, в результаті чого лікарські рекомендації по профілактиці та лікуванню виконуються недостатньо, що стало підставою для впровадження методу анкетного їх консультування (за 5 нозологічними станами) та дозволило запровадити серед них індивідуальну профілактичну роботу щодо формування здорового способу життя, необхідності лікування, встановлення, оцінки та усунення факторів ризику, санації передпатологічних станів; це позитивно оцінено як лікарями, так і військовослужбовцями-пацієнтами відповідно (100,0% та 96,7+1,9%).

6. Удосконалення існуючих форм профілактики (професійного відбору, диспансерного нагляду) та введення до неї нових елементів (індивідуального консультування по підтриманню особистого здоров’я, оцінки індивідуальних ризиків, планування заходів відповідно до встановленої структури інвалідизуючих захворювань, індивідуального консультування у зв’язку з хворобою, моделі взаємодії ВМС з закладами охорони здоров’я та МСЕК МОЗ України, контролю якості надання медико-санітарної допомоги) дозволило науково обґрунтувати та впровадити якісно нову систему профілактики інвалідизуючих захворювань, невід’ємним елементом якої стало визначення ефективності її застосування з виділенням медичної (попереджена інвалідність), соціальної та економічної складової, що стало особливістю запровадженої моделі.

7. Впровадження запропонованої системи профілактики інвалідизуючих захворювань серед військовослужбовців УСБУ в Дніпропетровській області довело її ефективність, про що свідчить підвищення якості надання медичної (на 9,1%) і медико-експертної допомоги (у 2006 р. показник необґрунтовано направлених військовослужбовців до МСЕК становив 0%, населення України – 4,8%) та можливість заощаджувати в середньому 40 – 60 тис. грн. компенсаційних виплат при попередженні кожного випадку первинної інвалідності і доцільність використання в закладах охорони здоров’я СБУ та військових формувань України з урахуванням місцевих особливостей за умов її відповідної адаптації.

Практичні рекомендації

Результати дослідження дозволяють рекомендувати закладам охорони здоров’я СБУ:

1. При плануванні профілактичних заходів враховувати встановлену структуру первинної інвалідності військовослужбовців СБУ з урахуванням розробленого багаторівневого спектру впливу (мезорівень, мікрорівень).

2. При проведенні військово-лікарської експертизи, в частині професійного відбору, використовувати високотехнологічні, інструментальні та навантажувальні методи дослідження для виявлення захворювань на доклінічних стадіях.

3. Впровадити метод анкетного консультування військовослужбовців, хворих на основні інвалідизуючих захворювання, з метою ефективного проведення вторинної профілактики.

4. Використовувати запропоновану модель взаємодії між військово-медичними службами та лікувально-профілактичними закладами, МСЕК МОЗ України на регіональному рівні.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тітов Г.І. Історичні аспекти становлення медичної служби органів держбезпеки на Дніпропетровщині // Медичні перспективи. – 2005. – Т. Х, № 2. – С. 140-142.

2. Тітов Г.І. Стан та шляхи оптимізації професійного відбору особливого контингенту військовослужбовців // Запорожский медицинский журнал. – Запоріжжя, 2005. – № 4/2005 (32) – С. 92-94.

3. Удосконалення організації діяльності головного лікаря (головного експерта) обласного центру медико-соціальної експертизи / В.В. Марунич, А.В. Іпатов, О.В. Сергієні, Т.Г. Войтчак, Л.Ю. Науменко, Т.В. Ананьєва, В.В. Коваленко, О.М. Матяш, О.В. Шишканова., Тітов Г.І. та ін. – Дніпропетровськ: “Пороги”, 2005. – 89 с. (Особистий внесок здобувача: визначення форм взаємодії головного експерта з військово-лікарськими комісіями).

4. Тітов Г.І. Удосконалення якості медичної допомоги як складова підвищення ефективності діяльності медичних закладів // Запорожский медицинский журнал. – Запоріжжя, 2005. – № 6/2005 (33) – С.65-68.

5. Тітов Г.І. Аналіз первинної інвалідності військовослужбовців у порівнянні з її показниками у населення працездатного віку в Україні // Запорожский медицинский журнал. – Запоріжжя, 2006. – Т.2, № 5. – С. 43-46.

6. Науково обґрунтовані рекомендації по обстеженню та відновному лікування хворих і інвалідів у практиці медико-соціальної експертизи / В.В. Марунич, А.В. Іпатов, О.В. Сергієні, О.А. Дніпрова, Г.В. Охромій, Т.Г. Войтчак, В.В. Коваленко, Г.І. Тітов та ін. – Дніпропетровськ: Пороги, 2006. – С. 3-38. (Особистий внесок здобувача: формування термінів та понять).

7. Тітов Г.І. Сучасний стан проблеми здоров’я населення та здійснення профілактичних заходів, у тому числі стосовно військовослужбовців // Медичні перспективи. – 2007. – Т.ХІІ, № 2. – С.140-147.

8. Сучасні положення про визначення причин інвалідності / В.В. Марунич, А.В. Іпатов, О.В. Сергієні, М.І. Черненко, Л.Ю. Науменко, С.І. Черняк, А.В. Кльованик, О.М. Матяш, М.М. Матяш, Г.І. Тітов та ін. – Дніпропетровськ: ООО «Энэм», 2007. – 67 с. (Особистий внесок здобувача: формування визначення причин інвалідності військовослужбовців).

9. Іпатов А.В., Сергієні О.В., Тітов Г.І. Обґрунтування системних заходів з профілактики інвалідизуючих захворювань у військовослужбовців // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров`я України. – 2007. – № 4.– С. 75–80. (Особистий внесок здобувача: розробка системи первинної та вторинної профілактики інвалідизуючих захворювань військовослужбовців).

Характеристики

Список файлов реферата