92161 (680469), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Сухожилкові і шкірні рефлекси у новонароджених надзвичайно лабільні, часто торпідні і не мають того діагностичного значення, що у дітей старшого віку і дорослих. Зазвичай можна викликати тільки колінні рефлекси. Черевні і кремастерні рефлекси викликаються не завжди. При штриховому подразненні зовнішнього краю підошви спостерігається аналог симптому Баошського.
8) Безумовні фізіологічні рефлекси. Клінічне значення безумовних рефлексів новонароджених базується на їх наявності з першої доби життя, вираженості протягом 1,5 ± 2 місяців, загальних термінах редукції до 3 ± 4 місячного віку (за винятком смоктального рефлексу, що може зберігатися протягом усього першого року життя).
Звичайно досліджуються оральні сегментарні автоматизми: долонно-ротовий рефлекс Бабкіна, хоботковий рефлекс Куссмауля, смоктальний рефлекс; спинальні рухові автоматизми: рефлекс Моро, хапальний рефлекс Гобінзона і Веркома, захисний рефлекс, рефлекс опори і автоматичної ходи, рефлекс повзання Бауера, рефлекси Таланта і Переса, а також - надсегменіарні позотонічні автоматизми: шийний тонічний симетричний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс Магнуса-Клейна, лабіринтний топічний рефлекс.
9) Вегетативна нервова система. Описують характер дихання (ритм, частота, апное) і серцеву діяльність (ритм, частота серцевих скорочень, системний артеріальний тиск); зміну ритмів сну і неспання, температуру тіла, функціональний стан кишкового тракту (наявність пілороспазму, метеоризму), симптом Арлекіна.
10) Симптоми менінгеального синдрому. Необхідно враховувати суттєві особливості менінгеальних симптомів у новонароджених, що зумовлені фізіологічним станом м'язового тонусу і неінформативністю класичних клінічних менінгеальних симптомів (ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзінського). Одним з показників подразнення мозкових оболонок виступає напруження великого тім'ячка, екстензорна поза новонародженого та характерним є симптом Лессажа (підвішування). Однак остаточно говорити про наявність чи відсутність запальних змін в оболонках головного мозку можна тільки після аналізу спинномозкової рідини.
Мета обстеження та аналізу неврологічного статусу:
1. Визначити наявність чи відсутність патологічних симптомів в діяльності нервової системи.
2. Поєднати патологічні симптоми в синдромологічному діагнозі.
3. Визначити рівень ушкодження нервової системи (топічний діагноз).
4. Визначити етіологію та характер (функціональний, органічний) патологічного процесу (клінічний або нозологічний діагноз).
Необхідно зауважити, що для остаточного визначення характеру патологічного процесу, як правило, необхідно провести обстеження з допомогою прямих методів нейровізуалізації (НСГ, КТ, МРТ головного мозку), але клінічні ознаки та динаміка неврологічного статусу відіграють провідну роль у визначенні тактики лікування дитини.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
