92158 (680466), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Вихідний стан вітальних функцій

Таблиця 3

Розподіл хворих за методами оперативного втручання

Примітка: у чисельнику зазначена тривалість резекційної, у знаменнику– кістковопластичної краніотомії. Тут та надалі показники представлені як середнє значення та стандартне відхилення.

Усі пацієнти оперовані в умовах багатокомпонентної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легенів. Був вивчений вплив трьох варіантів анестезії на стан про - і антиоксидантної систем і вегетативна рівновага організму під час нейрохірургічних операцій, для чого кожна група постраждалих була розділена на три підгрупи (табл.4).

Таблиця 4

Розподіл хворих за методом анестезії

Обстежені хворі були розподілені на 9 груп залежно від тяжкості стану за шкалою ком Глазго (ШКГ), типу ушкодження ГМ і методу анестезії (табл.5).

Таблиця 5

Сумарний розподіл хворих за вихідною тяжкістю стану, видом анестезії

Дози препаратів, що використовувались на різних етапах анестезії, й різні методи анестезії зазначені в табл.6.

Таблиця 6

Дози препаратів на етапах анестезії

Метод	Анестетик	Етапи
		Індукція мг/ кг	Підтримка анестезії мг/кг/год
I	Пропофол	1–4	3–8
	Фентаніл	0,005	0,005–0,01
II	Тіопентал натрію	4–6	4–10
	Фентаніл	0,002	0,005–0,01
III	Оксибутират натрію	50	20–70
	Тіопентал натрію	1–4	4-6
	Кетамін	0,15–0,5	0,5–1,0
	Морфіну гідрохлорид	0,25	0,25-0,3

При дозуванні анестетиків керувалися клінічними ознаками адекватності анестезії: зміною рівня артеріального тиску, частотою серцевих скорочень, візуальною оцінкою периферичного кровообігу.

У процесі анестезії проводився моніторинг системного артеріального тиску осцилометричним методом, частоти серцевих скорочень і насичення крові киснем за даними пульсоксиметрії. Зазначені параметри відслідковувалися безупинно в режимі реального часу. Для проведення безперервної реєстрації ЕКГ використовувався добовий ЕКГ монітор (DX-AKM03 “ArNika”, Україна).

До анестезії й у момент закінчення операції досліджували стан перекисного окислювання ліпідів по концентрації маркерів ПОЛ в сироватці крові постраждалих і вегетативний баланс за показниками варіабельності ритму серцевої діяльності.

Показники прооксидантної системи вивчали за рівнем продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП). Досліджували антиоксидантну активність супероксиддисмутази, вміст тіолових груп і антиоксидантну активність сироватки крові. Рівень ТБКАП визначався за допомогою діагностичного набору “Агат” (Москва). Оцінку кількісних результатів проводили спектрофотометричним методом на біохімічному аналізаторі “Cormay multi”.

Антиокисну активність оцінювали за ступенем пригнічення нагромадження ТБК-активних продуктів (Клебанов Г.И., 1988).

Активність супероксиддисмутзи (СОД) визначалася методом, заснованим на реакції окислювання кверцитину (Косовер Н., 1979).

Стан тіол - дісульфідної системи вивчався за показниками небілкових сульфгідрильних (SH) і дісульфідних (SS) груп, а також коефіцієнта SH/SS (Горчинский Ю.М., 1971; Соколовский В.В. c соавт., 1997).

Статистичний аналіз проводили за допомогою ліцензійних програм “Microsoft Excel”

(K 312563 AXDX 09-70702) та “Statistica v.6.0”(k 901716 BU). За умов нормального розподілу різницю між групами визначали за допомогою t-критерію Ст’юдента. Наявність кореляцій між отриманими показаниками визначалась за крітерієм Пірсона.

Проби сироватки крові для визначення вмісту маркерів ПОЛ (ТБКАП, СОД, SS, SH, АОА) набиралися у пацієнтів до нанесення шкірного розрізу й наприкінці оперативного втручання перед екстубацією або переведенням у відділення інтенсивної терапії. Для порівняння показників про - і антиоксидантної активності була взята контрольна група практично здорових донорів у відділенні переливання крові Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги, порівнянна за демографічними показниками з постраждалими, які були обстежені.

У ході спостереження проводили реєстрацію електричної активності серця за допомогою автономного 3-х канального ЕКГ реєстратора. ЕКГ записувалася безупинно з моменту надходження постраждалого в операційну аж до відновлення свідомості й екстубації в операційній, або до моменту транспортування у відділення інтенсивної терапії (ВІТ). Початковою точкою дослідження вегетативного статусу хворих з ГЧМТ вважався початок інфільтраційної анестезії зони шкірної рани. Періодом оперативного втручання вважався часовий інтервал між моментом нанесення шкірного розрізу й моментом накладення останнього шкірного шва (кінцева точка дослідження). Для оцінювання зміни вегетативного балансу в ході операції аналізувалися етапи, що відповідають моментам нанесення шкірного розрізу, виконання першого трепанаційного отвору, розкриття твердої мозкової оболонки, накладення останнього шкірного шва. Для аналізу показників ВРСД в інтраопераційному періоді з вихідного масиву даних додатково відбиралися двохвилинні інтервали, передуючі моменту хірургічної стимуляції й наступні.

Хвильова структура інтервалограми досліджувалася після її спектрального перетворення відповідно до алгоритму швидкого перетворення Fourier. Далі визначали показники варіабельності ритму серцевої діяльності в частотній області (Баевский Р.М. c соавт., 1984).

Розраховувалися спектральна щільність потужності (СЩП) низькочастотної (LF) і високочастотної (HF) осциляцій інтервалограми в діапазонах 0,03-0,15 Гц і 0,15-0,4 Гц, а також логарифми частотних показників і їхнє співвідношення. На етапі інфільтрації шкіри скальпа аналізували п'ятихвилинний, а на етапах операції – двохвилинні (у попередньому й наступному інтраопераційному стимулі) тимчасові інтервали. Результати представлялися у вигляді середнього значення й середньоквадратичного відхилення. Розраховували логарифм відношення потужності осциляцій інтервалограми передстимуляційного інтервалу до післястимуляційного ln (LFa/LFp) і ln (HFa/HFp), значення якого використовувалося для оцінки ефекту анестезії. По сукупності значень логарифмів судили про ефективність захисту на етапах операції й анестезії в цілому (патент України на корисну модель А61В 5/02 від 15.03. 2007).

Результати дослідження та їх обговорення. Вихідні показники в досліджених групах відрізнялися за ступенем оксидантного ушкодження. Зміни ТБКАП у сироватці крові були виражені. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що в сироватці крові хворих групи А, у порівнянні з контрольною групою донорів, спостерігалося виражене в 1,7 рази підвищення вмісту ТБКАП (р<0,05). У постраждалих групи В вміст ТБКАП перевищував показники контрольної групи в 2,9 рази (р<0,05). У пацієнтів групи С пул ТБК - активних продуктів збільшувався в 4,0 рази (р<0,05).

При вивченні вихідних показників антиоксидантної активності СОД сироватки крові виявлене прогресивне вірогідне зниження вмісту СОД у міру наростання тяжкості ушкодження ГМ. Так у постраждалих групи А спостерігалося зниження активності СОД на 40 ±2,5% (р<0,05) у порівнянні з показниками в групі донорів. У пацієнтів групи В супероксиддісмутазна активність була знижена на 51 ±5,9% (р<0,05). У групі С активність СОД знижена на 50 ±4,4% (р<0,05) у порівнянні із групою В.

Стан тіолдісульфідної системи характеризувався наступними вихідними показниками: у сироватці крові пацієнтів групи А вміст SH був на 24,6±6,1% (р<0,05) менше, ніж у донорів, у той час як рівень SS перевищував відповідний показник на 15,1±2,9% (р<0,05). Коефіцієнт SH/SS зменшився на 34,8±4,3% (р<0,05) у порівнянні з контрольною групою. У хворих групи В рівень SH був на 42±3,1% (р<0,05) менше, ніж у донорів. Вміст SS був вище такого у донорів на 70,6±6,7% (р<0,05). При цьому коефіцієнт SH/SS був на 66±6,1% (р<0,05) менше, ніж у групі донорів. Рівень SH у групі С був на 56,2±3,9% (р<0,05) менше, ніж у групі донорів. Вміст SS перевищував контрольний показник на 112,2±8,7% (р<0,05), а коефіцієнт SH/SS був менше на 79,4±6,6% (р<0,05). Зміни показників статистично вірогідні (р<0,05).

Антиоксидантна активність сироватки крові у постраждалих у порівнянні з результатами, отриманими у донорів, була знижена в групі А на 47,4±3,4% (р<0,05), у групі В на 56,5±4,2% (р<0,05). У найбільш тяжких пацієнтів відзначалося зниження показника АОА на 66,9±7,5% (р<0,05) у порівнянні з контрольними показниками у донорів і на 24±4,9% (р<0,05) у порівнянні із групою В. Таким чином, відзначалося вірогідне (р<0,05) зниження антиоксидантної активності сироватки крові в міру наростання клінічної тяжкості стану постраждалих.

Аналіз результатів свідчить про збільшення прооксидантної активності сироватки крові залежно від тяжкості стану й ступеня ушкодження ГМ. Зростання рівня ТБКАП є ознакою, що підсилюється оксидантне ушкодження ГМ. Зміни показників антиоксидантної активності сироватки крові характеризують вичерпання адаптаційного резерву на тлі зростання концентрації вільних радикалів. Виявлено зниження активності СОД і загальної антиоксидантної активності сироватки крові, збільшення вмісту дісульфідних, зменшення тіолових груп а також зниження тіолдісульфідного коефіцієнта. Таким чином ступінь оксидантного стресу та буферна місткість сироватки крові прямо залежить від тяжкості пошкодження головного мозку.

Вихідний стан вегетативного статусу оцінювався на етапі операції, що безпосередньо передував виконанню шкірного розрізу. До цього моменту всі постраждалі, незалежно від тяжкості вихідного стану після індукції в наркоз, перебували в порівняних умовах протягом 5 хвилин перед початком шкірного розрізу покровів. Отримані дані демонструють достовірне поетапне зниження характеристик потужності активності симпатичного й парасимпатичного відділів вегететивної нервової системи (ВНС) (рис.1).

Рис.1. Вихідні показники варіабельності ритму серцевої діяльності у постраждалих.

Представлені дані демонструють істотні розходження вегетативної відповіді у постраждалих, що свідчить про участь автономної нервової системи в розвитку адаптаційних реакцій на передопераційному етапі. Порівняння значень логарифмів показників потужності осциляцій, зумовлених активністю симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС, вірогідно підтверджує різний ступінь залучення її відділів у регуляцію серцевої діяльності. У групі А відзначалася виражена в 6 разів, у порівнянні с групою В, та в 2 рази, в порівнянні с групою С (р<0,05) відповідно перевага тонусу симпатичної нервової системи. У групі С активність парасимпатичної нервової системи була підвищена в 7,7 рази, у порівнянні с групою А, та в 1,8 рази, у порівнянні с групою В (р<0,05). При аналізі потужності високочастотних осциляцій відзначене стійке підвищення активності парасимпатичної нервової системи в міру поглиблення тяжкості стану постраждалих і ступеня ушкодження головного мозку.

Характеристики

Список файлов реферата