91297 (679849), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

І

Скринінгові дослідження екстракту “Локорин”:

• антиексудативна активність (карагеніновий набряк) з визначенням ЕД₅₀

• анальгетична активність (“оцтовокислі корчі”)

• жарознижувальна активність (модель “молочної лихоманки”)

етап

І І етап

Поглиблене вивчення протизапальної дії екстракту “Локорин”

Антиексудативна активність:

• зимозановий та гістаміновий набряки

• асептичний перитоніт − біохімічні показники сироватки крові: ГП, сіалові кислоти, середні молекули

Антипроліферативна активність (модель “ватної гранулеми”)

Антиальтеративна активність:

• “трафаретна рана” (репаративна активність) − планіметричні показники, біохімічні показники сироватки крові (ТБК-реактанти, ГП, АлАТ), гематологічні показники (гемоглобін, еритроцити, лейкоцитарна формула)

• спиртово-преднізолонова та індометацинова виразки шлунка (противиразкова активність) − біохімічні показники сироватки крові, гомогенатів шлунка та печінки ( (ТБК-реактанти, ДК, GSH)

ІІІ етап

Дослідження антиоксидантної дії екстракту “Локорин” на моделях

з мембранною патологією:

• антиокиснювальна активність: in vitro та in vivo (гомогенат печінки – спонтанне та аскорбатіндуковане ПОЛ)

• мембраностабілізувальна активність (спонтанний гемоліз за Ягером)

• капілярозміцнювальна активність (проникливість судин за методом Голікова П.П.)

• гепатопротекторна активність (гострий тетрахлорметановий гепатит) − біохімічні показники сироватки крові та гомогенату печінки (АлАТ, ЛФ, г-ГТП, ТБК-реактанти, ДК, АГП, GSH, каталаза), КМП, гістологічне дослідження печінки методом світлової мікроскопії

• кардіопротекторна активність (ізадриновий міокардит) − біохімічні показники сироватки крові та гомогенату серця (ЛДГ, КФК, АсАТ, ТБК-реактанти та ДК), КМС, показники ЕКГ

ІVетап

Вивчення токсичних властивостей екстракту “Локорин”:

• гостра токсичність (ЕД₅₀ , експрес-метод Пастушенко Т.В.)

• розрахунок КВЧ, ТІ

• вплив на стан слизової оболонки та секреторну функцію шлунка, рухову активність ШКТ)

Схема. Етапи та основні методи фармакологічних досліджень поліфенольного екстракту “Локорин”.

Інтенсивність альтеративного запалення на моделі стандартних шкіряних ран оцінювали за динамікою планіметричних показників (стан рани, їх площа) з 2-ої доби до повного загоєння ран (19-та доба), вмістом ГП та ТБК-реактантів (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977) в сироватці крові, а також за динамікою показників периферичної крові у щурів (Камышников В.С., 2000) на 5-ту, 9-ту та 13-ту добу досліду. Референс-препаратом був диклофенак натрію в дозі 8 мг/кг.

При вивченні противиразкової активності екстракту “Локорин” визначали показники, які узагальнено характеризують збалансованість ПОЛ та АОС у сироватці крові (спиртово-преднізолонова виразка шлунка), гомогенаті печінки (індометацинова виразка шлунка) та гомогенатах шлунка в умовах даних патологій у порівнянні з кверцетином у дозі 5 мг/кг.

Для встановлення антиоксидантної дії екстракту “Локорин” проводили вивчення його антиокиснювальних властивостей в системі in vitro на моделі спонтанного та аскорбатіндукованого ПОЛ в гомогенаті печінки (Владимиров Ю.А., Арчаков А.И.,1972). З метою підтвердження ефективності в умовах in vivo визначали антиоксидантну дію екстракту “Локорин” на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту. Мембраностабілізувальну активність екстракту “Локорин” вивчали за методом F.C.Jager (Вороніна Л.М. зі співавт., 1996), капілярозміцнювальну дію досліджували відповідно до методу Голікова П.П., 1964.

Гепатопротекторну активність вивчали на моделі гострого ураження печінки тетрахлорметаном. В умовах даної патології досліджували в гомогенаті печінки деякі показники ПОЛ - ТБК-реактанти, дієнові кон’югати (ДК), ацилгідропероксиди (АГП) (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977) та систему антиоксидантного захисту за вмістом відновленого глутатіону (GSH) (Beutler E.D., at al., 1963) та активністю каталази у гомогенаті печінки (Королюк М.А., 1988). У сироватці крові визначали активність аланінамінотрансферази (АлАТ), гамма-глутамілтранспептидази (г-ГТП), лужної фосфатази (ЛФ) у порівнянні з гепатопротектором силібором в дозі ЕД₃₀, 25 мг/кг (Камышников В.С., 2000).

Морфоструктуру зразків печінки вивчали за допомогою стандартного методу світлової мікроскопії (Меркулов Г.А, 1969, Соколовский В.В., 1971).

Кардіопротекторну активність в умовах ізадринового міокардиту визначали за активністю ферментів аспартатамінотрансферази (АсАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), креатинфосфокінази (КФК) (Камышников В.С., 2000) в сироватці крові та в гомогенаті серця досліджували вміст ТБК-реактантів та ДК (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977). Кардіопротекторну дію екстракту “Локорин” характеризували також за показниками ЕКГ і порівнювали з диклофенаком натрію в дозі 8 мг/кг.

Гостру токсичність з розрахунком середньолетальних доз при внутрішньошлунковому та внутрішньоочеревинному введенні мишам та щурам проводили за методом Пастушенко Т.В. зі співавт., 1978. Ступінь токсичності визначали за класифікацією Сидорова К.К., 1973. Вплив вивчаємого екстракту на стан слизової оболонки шлунка та секрецію шлункового соку вивчали за методом Андрєєвої Н.І. та Шарової С.Д., 1978, на рухову активність ШКТ згідно з методом Sticknay I.S., 1951.

Експериментальні дані оброблені методами варіаційної статистики з використанням критерію Ст’юдента (t) (Иванов Ю.И., Погорелюк Р.Н.,1990).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати скринінгових досліджень протизапальної дії екстракту “Локорин”, яка включає антиексудативну, анальгетичну та жарознижувальну активності, наведені на рисунках 1-3.

Показано, що вплив екстракту “Локорин” на розвиток карагенінового запалення залежав від дози, яку вводили щурам. В дозах 10 мг/кг та 25 мг/кг антиексудативна активність на 3-й годині досліду (пік запалення) дорівнювала 3,7% та 37,5%, відповідно (рис. 1). Найбільша антиексудативна активність була в дозі 50 мг/кг (47,1%). Подальше підвищення її до 100 мг/кг та 200 мг/кг призводило до зменшення фармакологічного ефекту. ЕД₅₀ досліджуваного екстракту дорівнювала 50 мг/кг. Антиексудативна активність екстракту “Локорин” наближалась до активності диклофенаку натрію (53,9%) та перевищувала таку у кверцетину в 1,7 рази. Отримані дані свідчать про можливість вивчаємого екстракту впливати на простагландинову фазу карагенінового запалення і пригнічувати циклооксигеназу. Більш виразна активність в порівнянні з кверцетином, можливо, обумовлена хімічним складом екстракту “Локорин”, до якого окрім флавоноїдів входять оксикоричні кислоти, дубільні речовини, і здатністю фенольних рослинних речовин пригнічувати ферменти циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти (Henry D. et al., 1996).

Рис.1. Скринінгове дослідження антиексудативної активності екстракту “Локорин” на моделі карагенінового запалення.

Примітки:

1.*- відмінність достовірна по відношенню до контрольної патології (р 0,05);

2.** - відмінність достовірна по відношенню до кверцетину (р 0,05).

Анальгетичну активність на моделі “оцтовокислих корчів” у щурів екстракт “Локорин” проявив в усіх досліджуваних дозах, але виразна дія була притаманна дозам 50 мг/кг та 100 мг/ кг (57,7% та 56,2%, відповідно) (рис.2). При цьому за анальгетичною активністю він не поступався анальгіну (60,6%) та перевищував активність диклофенаку натрію (45,1%). Результати досліджень свідчать про вплив екстракту “Локорин” на периферичні компоненти механізму розвитку болю, одним з яких є пригнічення фази ексудації запальної реакції і зменшення механічного тиску на больові рецептори.

Рис.2. Скринінгове дослідження Рис.3. Скринінгове дослідження

анальгетичної активності жарознижувальної активності

екстракту “Локорин”. екстакту “Локорин”.

Примітки:

1.*- відмінність достовірна по відношенню до контрольної патології (р 0,05);

2.** - відмінність достовірна по відношенню до диклофенаку натрію (р 0,05).

Введення досліджуваного екстракту в різних дозах приводило до зменшення температури тіла у щурів з експериментальною лихоманкою (рис.3). Найбільшу жарознижувальну дію спостерігали в дозі 50 мг/кг (74,2 %). Підвищення дози до 200 мг/кг не виявило достовірного зменшення температури тіла у щурів. За жарознижувальною активністю екстракт “Локорин” у дозі 50 мг/кг перевищував ефект диклофенаку натрію в 1,3 рази, але значно поступався АСК. Ймовірно, антипірична дія екстракту проявляється за рахунок гальмування утворення простагландинів (ПГ).

Таким чином, наведені дані свідчать, що протизапальна дія екстракту “Локорин” у дозі 50 мг/кг може бути пов’язана із пригніченням циклооксигеназної активності та впливом на периферичні механізми формування болю. Ці результати стали підставою для подальшого вивчення його протизапальної дії в дозі ЕД₅₀ − 50 мг/кг.

В зв’язку з цим, досліджували вплив екстракту “Локорин” на кожну стадію запалення: альтерацію, ексудацію та проліферацію.

Поглиблене вивчення антиексудативної активності проводили на моделях запалення задньої кінцівки у щурів з використанням різних флогогенів (зимозановий і гістаміновий набряки).

Аналіз результатів дослідження на моделі зимозанового набряку показав, що екстракт “Локорин” проявляв виражену антиексудативну активність, про що свідчило достовірне зменшення об’єму лапи щурів протягом всього експерименту (середня активність 38,6%). Оскільки екстракт виявляв високу антиексудативну активність (59,9 %) через 0,5 години (пік запалення) після введення тваринам зимозану, то можна припустити, що він має антиліпооксигеназну активність, яка перевершує активність диклофенаку натрію (29,8%), для якого характерна висока антициклооксигеназна дія (рис.4). Це підтверджується даними літератури, що лікарські препарати, які мають у своєму складі фенольні сполуки, інгібують ліпооксигеназу (Dehmlow C. et al., 1996). В той же час на 3-й годині експерименту антиексудативна активність екстракту “Локорин” становила 38,8%. Останнє дозволяє припустити, що на ранніх етапах розвитку запального процесу він активно пригнічує утворення лейкотриєнів, а через 3 години помірно гальмує синтез ПГ.

Рис.4. Антиексудативна активність екстракту “Локорин” на моделі зимозанового та гістамінового набряків задньої кінцівки у щурів.

Примітки:

1.*- відмінність достовірна по відношенню до контрольної патології (р 0,05);

2.** - відмінність достовірна по відношенню до диклофенаку натрію (р 0,05).

На моделі гістамінового набряку екстракт “Локорин” активно пригнічував розвиток набряку протягом 2-х годин (середня активність 43,4%). Антиексудативна активність препаратів порівняння диклофенаку натрію становила 40,8%, а кверцетину 35,9%. На рисунку 4 показано, що через 0,5 години (пік запалення) досліджуваний екстракт виразно зменшував ступінь набряку на 51,3% і не поступався ефекту референс-препаратів. Отримані дані пояснюються потужною судинозміцнювальною дією флавоноїдів (Чекман І.С., 2000), які входять до складу екстракту “Локорин”. Внаслідок цього зменшується проникливість кровоносних судин, що призводить до інволюції набряку.

В умовах гострого перитоніту у щурів, де в якості флогогену використовували розчин Люголя, після лікування екстрактом “Локорин” спостерігалось зниження приросту окружності черева у тварин в 2,1 рази в порівнянні з контрольною патологією. Антиексудативна активність екстракту становила 57,5% (рис. 5) і супроводжувалась більш низьким рівнем у сироватці крові тварин ГП, сіалових кислот, вміста середніх молекул (у 1,3; 1,8 та 1,9 рази, відповідно), ніж у щурів контрольної групи. Отримані результати свідчать про спроможність екстракту “Локорин” перешкоджати деструкції клітинних мембран і вираженій інтоксикації організму за рахунок обмеження ексудативних процесів.

Антиексудативна активність його співставлювана з аналогічним ефектом диклофенаку натрію (55,5%) і перевищувала ефект кверцетину (37,9%). Вірогідні переваги досліджуємого екстракту щодо гальмування впливу на вивільнення маркерів інтоксикації – середніх молекул і сіалових кислот, пов’язані, ймовірно, з дещо відмінним від кверцетину механізмом антиексудативної дії, а саме домінуючим впливом на ліпооксигеназний і вираженим на циклооксигеназний шляхи метаболізму арахідонової кислоти.

Таким чином, результати дослідів з вивчення протизапальної дії екстракту “Локорин” на всіх експериментальних моделях гострого запалення свідчать про високу антиексудативну активність.

Рис.5. Антиексудативна активність екстракту “Локорин” на моделі гострого асептичного перитоніту у щурів.

Характеристики

Список файлов реферата