91108 (679697), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти, тривалість перебування обстежених у шлюбі, стійкість сімейних стосунків, загальний склад сім’ї, кількість дітей, стаж та характер трудової діяльності до втрати роботи, соціальні зв’язки, життєві умови, матеріальне становище (джерела прибутків).
Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критерію знаків та критерію Стьюдента.
Результати досліджень. Клінічне обстеження безробітних чоловіків і жінок показало, що їхній загальний фізичний розвиток та соматичний стан були в більшості випадків нормальними. Неврологічне обстеження приблизно у 1/3 чоловіків і дещо рідше в жінок дало змогу виявити розсіяну неврологічну симптоматику; вогнищевих порушень не виявлено в жодного з обстежених. У чоловіків вельми часто (413%) діагностувався хронічний простатит.
Водночас у всіх обстежених було виявлено ті або інші порушення психічного статусу: в першій групі в чоловіків частіше іпохондричний, у жінок – соматизований розлад; у другій групі у чоловіків найпоширенішим був емоційно нестійкий, у жінок – демонстративний розлад особистості, на другому місці за частотою й у тих та інших – дисоціальний розлад.
Вивчення стану сексуального здоров’я пацієнтів за його інтегральними критеріями дало змогу визначити, що в більшості з них був порушений психосексуальний розвиток, причому в жінок і в чоловіків із іпохондричним розладом, а також у жінок із розладом особистості (6512%) позначалася його ретардація, але більш ніж у 1/3 чоловіків – передчасний розвиток. Частими, особливо в чоловіків із соматизованим розладом і жінок з іпохондрією та розладом особистості, були сукупні асинхронії статевого розвитку. Статеворольова поведінка була порушена також у більшості обстежених, причому у пацієнтів із соматизованим розладом вона була частіше трансформованою, а в чоловіків із розладом особистості – гіперрольовою. Дуже низькою була поінформованість обстежених у питаннях сексу, і всі вони неправильно оцінювали свою сексуальність. Серед типів сексуальної мотивації переважали гомеостабілізуючий та генітальний.
Статева конституція була слабкою або, дещо частіше, середньою, але серед пацієнтів зі специфічним розладом особистості у 589% чоловіків і 3512% жінок – сильною. Майже в половини чоловіків обох груп були знижені адекватні ерекції, оргазм у жінок, особливо часто за іпохондричного розладу (688%), був притуплений, а оргастичність становила лише 10-30%. Сексуальне лібідо в більшості випадків було слабко вираженим, за винятком чоловіків і жінок із сильною статевою конституцією.
Таким чином, у безробітних чоловіків і жінок із соматоформними й особистісними розладами були порушені всі критерії сексуального здоров’я, за винятком статевої самосвідомості та психосексуальної орієнтації.
Системно-структурний аналіз за компонентами та складовими сексуального здоров’я виявив сукупне їх ураження, переважно психологічного, соціально-психологічного компонентів та психічної складової біологічного компонента, як причину розвитку сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації.
Вивчення соціологічних характеристик безробітних показало, що вони були віком від 19 до 59, більшість – від 21 до 40 років, і мали середню освіту, проте багато пацієнтів другої групи (518% чоловіків і 4010% жінок) – вищу або незакінчену вищу. Більшість обстежених перебували у шлюбі (від року до 15 років), розлучені були частіше чоловіки й жінки зі специфічними розладами особистості. Більшість родин (943%) мали дітей, найчастіше по одній дитині, і мешкали у власному житлі (893%) самостійно (853%).
Переважна більшість обстежених жили на утриманні родичів і близьких, рідше – на допомогу по безробіттю, лише незначна частина мали випадкові заробітки. Трудовий стаж до втрати роботи становив у першій групі від року до 10 років, у другій – від 11 до 30, причому обстежені були переважно працівниками фізичної праці (853%), за посадою були виконавцями (893%) і часто міняли місце роботи, особливо особи з емоційно нестійким розладом особистості.
Більшість чоловіків – 803% у першій і 687% у другій групі – не збиралися розлучатися зі своїми дружинами, тоді як відповідно 783 та 706% жінок, навпаки, думали про розлучення або робили спроби розлучитися.
Дослідження відмінностей особистості та характеру безробітних показало, що у всіх чоловіків і жінок із соматоформними розладами мали місце явні акцентуації характеру: за соматизованого розладу в чоловіків найчастіше педантичного (539%), у жінок – демонстративного типу (487%), а за іпохондричного розладу – в тих та інших – тривожного типу (відповідно 489 і 688%). У чоловіків і жінок доволі часто траплялися також емотивна та застрягаюча акцентуації. Порівняльний аналіз дав змогу з’ясувати зв’язок між акцентуацією характеру і типом здобутого обстеженими виховання. Так, особи з демонстративною акцентуацією здобули виховання за типом потураючої, а з педантичною та застрягаючою – за типом домінуючої гіперпротекції. Виховання в умовах жорстоких взаємин сприяло загостренню збудливої, а гіпопротекція – тривожної та емотивної акцентуації. Підвищена моральна відповідальність призводила до загострення дистимічної акцентуації характеру.
У процесі дослідження відмінностей особистості наших пацієнтів за методикою ММРІ було виокремлено три варіанти усередненого профілю їхньої особистості. Перший із них (353% обстежених) характеризувався підвищенням на шкалах депресії, психастенії, соціальної інтроверсії та зниженням на шкалі гіпоманії (рис.1).
Другий варіант (273%) відзначався підвищенням на шкалах істерії, психопатії, гіпоманії та зниженням – на шкалах мужньості–жіночності, а також на шкалі соціальної інтроверсії (рис.2). У третьому варіанті (403%) спостерігалося підвищення профілю на шкалах невротичної тріади – іпохондрії, депресії, істерії, а також шкалах ригідності, соціальної інтроверсії та заниження на шкалі психопатії (рис.3).
Рис.1. Перший варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок
Рис.2. Другий варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок
Перший варіант відзначався у переважної більшості осіб із педантичною та в усіх з емотивною, рідше дистимічною та тривожною акцентуацією характеру; другий – лише у збудливих та демонстративних особистостей, а третій – у більшості обстежених із тривожною та в усіх із застрягаючою акцентуаціями.
Усереднений профіль особистості обстежених контрольної групи на жодній шкалі не перевищував 65 Т-балів, тобто перебував у межах нормативних показників.
Рис.3. Третій варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок
Статеворольова поведінка чоловіків з акцентуаціями характеру позначалася високими показниками маскулінності на рівні Я-концепції за збудливої й застрягаючої та низькими – за педантичної, емотивної, тривожної та дистимічної акцентуаціях характеру. На біогенному рівні чоловіки зі збудливою акцентуацією були гіпермаскулінними, а з педантичною, тривожною, емотивною та дистимічною – гіпомаскулінними. У всіх обстежених чоловіків зі специфічними розладами особистості були високі показники маскулінності на рівні Я-концепції, особливо у чоловіків з дисоціальним розладом особистості. На біогенному рівні чоловіки з емоційно нестійким та дисоціальним розладами особистості були гіпермаскулінними, а з демонстративним – гіпомаскулінними. Статеворольова неузгодженість мала місце в чоловіків із демонстративним та шизоїдним розладами особистості.
У жінок з акцентуаціями характеру високі показники маскулінності відзначалися за демонстративної і збудливої акцентуацій характеру і низькі – за тривожної, дистимічної, емотивної та застрягаючої. На біогенному рівні гіпомаскулінними були жінки з педантичною та емотивною акцентуаціями. При цьому в жінок із педантичною, застрягаючою, тривожною та дистимічною акцентуаціями характеру було виявлено міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність), що дало підставу говорити про наявність у них внутрішньоособистісного конфлікту. У жінок із специфічними розладами особистості високі показники маскулінності відзначалися за демонстративного, дисоціального та емоційно нестійкого розладах особистості, а низькі – за шизоїдного. На біогенному рівні високі показники були за дисоціального типу розладу особистості, за шизоїдного та емоційно нестійкого – показники маскулінності були дещо вищі нормативних, а у жінок з демонстративним розладом показники наближалися до нормативних. Статеворольова неузгодженість була виявлена в жінок із демонстративним розладом особистості.
З акцентуаціями характеру були пов’язані й психосексуальні типи обстежених. Усі пацієнти зі збудливою і більшість жінок з демонстративною акцентуаціями належали до агресивних варіантів типу чоловік-чоловік та жінка-жінка. До цих самих варіантів належала й більшість осіб із дистимічною акцентуацією. Серед чоловіків із тривожною та застрягаючою акцентуацією переважав тип чоловік-батько, з педантичною – чоловік-син, а серед жінок із педантичною, застрягаючою та тривожною акцентуацією – жінка-мати, психосексуальний тип жінка-дочка частіше траплявся за емотивної акцентуації характеру. Було виявлено також залежність між психосексуальним типом чоловіка і жінки та типом специфічного розладу особистості. Так, більшість чоловіків і всі жінки з емоційно нестійким розладом належали до агресивних варіантів, як і більшість демонстративних жінок і всі особи з дисоціальним розладом особистості.
Дослідження оцінки безробітними своєї сексуальності за методикою W.Snell, D.Papini показало, що у чоловіків і жінок із соматизованим розладом відзначалися низькі показники сексуальної можливості й сексуальної заклопотаності та високі – сексуальної депресії. В чоловіків і жінок з іпохондричним розладом спостерігалися високі показники сексуальної можливості та середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності. У обстежених другої групи, тобто при специфічному розладі особистості, у чоловіків відзначалися високі показники сексуальної можливості, середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності, а у жінок – високі показники сексуальної можливості та сексуальної заклопотаності й середні – сексуальної депресії. Інтегральний показник багатомірного феномена подружньої адаптації – рівень подружнього щастя – був дещо вищий у першій групі обстежених, тобто за соматоформних розладів, та в обох групах у жінок був вищим, ніж у чоловіків.
Здобуті в цих дослідженнях дані дозволили класифікувати функціональність (адаптивність) шлюбу обстежених безробітних. Виявилося, що й у першій, і у другій групі переважали нефункціональні – відповідно 659 і 5410% – шлюби, решта були умовно функціональними. Умовна функціональність та нефункціональність сімей була підтверджена під час визначення типології шлюбу в наших пацієнтів. Виявилося, що в більшості випадків у них мав місце антагоністичний шлюб (615% у першій і 627% у другій групі), відповідно 255 та 206% становили негативно доповнюючі шлюби, серед решти спостерігалися псевдопозитивно доповнюючий і в поодиноких випадках – псевдосимбіотичний та псевдосинергічний типи шлюбу.
У всіх одружених безробітних можна було спостерігати патологію загальної та сексуальної комунікації. Як правило, були порушені всі компоненти спілкування: особистісний через наявність у подружжя дисгармонійних рис, інформаційний – через некомпетентність у питаннях культури спілкування та психогігієни статевого життя, емоційний – через неадекватні реакції на труднощі, що неминуче виникають у житті, та поведінковий – через неправильні форми поведінки.
Загалом результати системно-структурного аналізу сексуального здоров’я безробітних чоловіків і жінок із соматоформними та особистісними розладами дали змогу виокремити варіанти й форми наявних у них сексуальних порушень і таким чином класифікувати їх. Виявлено три варіанти: перший – соматоформний варіант сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації, який складається з трьох форм (комунікативної, дезактуалізаційної та аверсійної); другий – соціокультурний варіант сексуальної дезадаптації з двома формами (статеворольовою та сексуально-еротичною); третій – конституціональний варіант сексуальної дезадаптації.
Основною причиною комунікативної та аверсійної форм сексуальної дисфункції та дезадаптації стали наявні в пацієнтів внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, зумовлені наявністю рис особистості та характеру, що утруднювали спілкування, а причиною дезактуалізаційної форми – конфлікти, пов’язані із втратою інтересу до сексуального життя одним із подружжів. Особливістю вторинного сексуального розладу за соматоформного варіанта дезадаптації є те, що в основі його лежала несексуальна психотравма, головним чином втрата роботи.
Причиною статеворольової форми дезадаптації стала відсутність статеворольової комплементарності за порушення статеворольової поведінки в парі, а сексуально-еротичної форми – низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя.
Конституціональний варіант сексуальної дезадаптації був наслідком порушення нейрогуморальної регуляції статевої функції, зумовленого уповільненим пубертатним розвитком.
Виокремлені причини, механізми розвитку й клінічні прояви порушення сексуального здоров’я обстежених безробітних чоловіків і жінок було покладено в основу розробленої нами системи його психотерапевтичної корекції.
Пропонована система психокорекції грунтується на прийнятих у сучасній психотерапії принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності і складається, відповідно до структури міжособистісної взаємодії, з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного; до того ж вона адресується до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. Вибір психотерапевтичних методик та їх зміст залежали від форми дезадаптації пацієнтів, її причин, механізмів розвитку та клінічних проявів з урахуванням форми соматоформного розладу або типу розладу особистості. Психотерапію проводили у два основні етапи – вироблення настанови і навчення. За всіх форм дезадаптації застосовували когнітивну (інформаційну) і, у разі необхідності, персоналістичну психотерапію. Використовували також раціональну, групову психотерапію, різні тренінги, з допоміжних методів – бібліотерапію, елементи гештальт-техніки, трансактний аналіз та ін.
Основними методами корекції комунікативної та аверсійної форм сексуальної дезадаптації були комунікаційний тренінг та групова психотерапія з рольовими іграми, за дезактуалізаційної форми – раціональна психотерапія. Головним методом психокорекції статеворольової форми був рольовий психосексуальний тренінг, корекції сексуально-еротичної форми – сексуально-еротичний тренінг. За конституціонального варіанта сексуальної дезадаптації на тлі загальнозміцнювального лікування рекомендували використання спеціальних мазей, що посилюють чутливість ерогенних зон, та сексуально-еротичний тренінг.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
