91062 (679662), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Витяг з наказу № 276 від 31.10.2000р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні»

Для вакцинації проти туберкульозу недоношених дітей з масою тіло більшою ніж 2000 г, а також дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖМ.

Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТО при BiflcyrHoof і післявакцинального (БЦЖ) рубчика слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації або через 2 роки після ревакци нації БЦЖ.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться моновакцинами або тривакциною у віці 12—15 міс. Дітям, ще не були вакциновані проти кору, епідемічного паротиту чи краснухи, щеплення можна починати в будь-якому віці. Бустердозу (ревакцинацію) проти кору, епідемічного паротиту, краснухи рекомендоване вводити дітям у віці 6 років. Особи, які не отримали своєчасно другу дозу, повинні бути ревакциновані у віці 11 років. Особи, що раніше вакциновані або не отримали ревакцинації, можуть бути за епідемічними показаннями в будь якому віці до ЗО років. Перенесені кір, епідемічний паротит, краснуха не є протипоказанням до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити лише моновакциною проти тієї Інфекції, на яку дитина не хворіла. Бустер-дозу проти краснухи рекомендовано вводити дівчатам у 15-річному віці. Бустер-дозу проти паротиту рекомендовано вводити хлопцям у цьому ж віці.

Для вакцинації проти гепатиту В може застосовуватися альтернативна схема — 0, 1,6 міс життя дитини. Новонароджених, які народилися від матерів-носіїв HbsAg, вакцинують за схемою — 0 (перші 12 рік життя), 1,6,12 міс життя дитини. При порушенні терміну початку вакцинації проти вірусного гепатиту В інтервали між уведеннями цієї вакцини зберігаються. При цьому дозволяється поєднання В щепленням проти дифтерії, кашлюку, правцю та поліомієліту за наявності комбінованої вакцини; щеплення проводиться за схемою — З, 4, 5 міс від народження дитини.

Лікування основних ускладнень щеплень

Етіотропна терапія застосовується тільки при деяких ускладненнях Після введення БЦЖ. З урахуванням специфічної дії на мікобактерії іакцинального штаму призначають один із протитуберкульозних препаратів (ізоніазид у дозі 10 мг на 1 кг маси тіла на добу, фтивазид — 30 МГ на 1 кг маси тіла на добу, ПАСК — 20 мг на 1 кг маси тіла на добу, стрептоміцин — 20 мг на 1 кг маси тіла на добу внутрішньом'язово. Місцево при виразках застосовується 10 % фтивазиднамазь, 20 % мазь їй ПАСК).

Енцефалітичний синдром. Застосовується дегідратаційна терапія — Іб—20 % розчин манітолу в дозі 1 —1,5 г на 1 кг маси тіла, лазикс — І™3 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2—3 приймання внутрішньом'язо-Ю або внутрішньовенне з переходом у подальшому на діакарб (0,125—0,25 г).

Судомний синдром. Застосовують діазепам внутрішньом'язово або внутрішньовенне з 10 % розчином глюкози в дозі 0,05 мг на 1 кг маси f їла; фенобарбітал — до 1 року життя із розрахунку 1 мг на 1 кг маси Тіла, старше 1 року — 10 мг на 1 рік життя окремо або в поєднанні з ди-фвніном у рівній кількості. Застосовують 25 % розчин магнію сульфату а дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово. При неефективності ЦИХ засобів вводять натрію оксибутират внутрішньовенне в дозі 50— |00 мг на 1 кг маси тіла у 20—ЗО мл 5 % розчину глюкози.

При алергічних реакціях та ускладненнях застосовують анти вітамінні препарати у вікових дозах (перорально або парентерально). У тяжких випадках алергічних ускладнень призначають преднізолон, діксаметазон залежно від тяжкості ускладнення.

Заходи щодо лікування анафілактичного шоку наведено в наступній темі.

Вакцинація дітей, які мали реакцію на попереднє щеплення

Продовження введення вакцин, які застосовують багаторазово, протипоказане дітям, в яких на попередню дозу була тяжка реакція або ускладнення. Оскільки їх виникнення найчастіше пов'язане з уведенням кашлюкового компонента, наступну бустер-дозу проводять АДС анатоксином; живі вакцини (ОПВ, ЖКВ, ЖПВ) для таких дітей не протипоказані. У багатьох випадках у відповідь на введення першої дози вакцини можуть розвинутись алергічні ускладнення. Подальше щеплення таких дітей необхідно проводити в стаціонарі, за 2—3 дні їм призначають антигістамінні та кортикостероїдні препарати на фоні гіпоалергенної дієти.

Використана література:

1. Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. — К.: Медицина, 2005. — 552 с.

Характеристики

Список файлов реферата