91054 (679656), страница 2
Текст из файла (страница 2)
При дотриманні встановлених санітарних правил грунт може використовуватися для очищення і знешкодження господарсько-фекальних мас, що і здійснюється з успіхом на землеробських полях.
4. Хімічне і радіоактивне забруднення грунту
Мінеральні добрива, що вносяться в грунт для підвищення врожайності, містять переважно азот, фосфор і калій. Велике розповсюдження отримали азотні добрива на городах, де вирощуються овочеві і баштанні культури. При помірних дозах вони не представляють небезпеки, при надмірному ж вмісті в грунті нітратів і нітриту вони нагромаджуються в рослинах, погіршують смак харчових продуктів і можуть зробити шкідливий вплив на здоров’я споживачів.
Радіоактивність грунту обумовлена її геологічною будовою і в гірських породах буває дещо більшою, роблячи відповідний вплив і на підземні води, що не відображається істотно на природному радіоактивному фоні навколишнього середовища. При забрудненні грунту промисловими радіоактивними покидьками, радіоактивними ізотопами, що поступають з інших джерел, можливо значне підвищення радіоактивного фону. В цьому випадку радіоактивне забруднення грунту передається, як указувалося вище, далі по так званому харчовому ланцюжку через різні ланки біосфери і харчові продукти — людині. Найбільшу небезпеку представляють _езій_ій -90 і _езій-137, які, потрапляючи в організм корів, виділяються потім з молоком.
Ландшафтний чинник:
Певне значення для гігієни має так званий ландшафтний чинник, або особливості навколишньої природи, діючі на організм через центральну нервову систему і зухвалі позитивні або негативні емоції. Характер грунтового покриву, рельєф місцевості, особливості флори грають в цьому відношенні істотну роль. Живописна перетнута місцевість біля моря, озера або річки, багата різноманітною флорою, зелений або сніжний ландшафт, природно, інакше впливатимуть на настрій, ніж одноманітна піщана рівнина з мізерною рослинністю, викликаючи не тільки суб'єктивні переживання, але і відображаючись на фізіологічних процесах в організмі і працездатності. Проте необхідно враховувати звичку людини до характерних особливостей тієї або іншої місцевості, обумовлену багатьма роками життя.
Список літератури
1. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
2. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
3. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.
4. Румянцев Г.И. , Воронцов М.П. Общая гигиена, М., 1990.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
