90523 (679271), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Показано, що в цілому у когорти, що обстежувалась, вміст кальцію і магнію в крові знаходився на рівні або трохи нижче мінімальної межі норми (відповідно 2,160,05 ммоль/л і 0,820,01 ммоль/л). Разом з тим, звертає на себе увагу наявність біохімічних проявів недостатності першого з зазначених макроелементів в 22,3% хворих на ІМ. Результати визначення концентрації в крові заліза (14,81,2 ммоль/л), доповнені даними про ОЖСС і НЖСС (60,53,4 мкмоль/л і 31,52,2%), свідчать про високу, в цілому для хворих, потенційну можливість прихованої форми дефіциту мікроелемента, що реєструється на момент проведення натурного дослідження у 12,3 - 16,5% волонтерів. Нераціональність стаціонарного харчування зумовила 27,4% частоту реєстрації дефіциту цинку і 8,2% - гіпотиреоїдного стану. Причому, залежність, що встановлена між кількістю йоду в сечі і його надходженням з харчовими раціонами (0,74:1 - 0,78:1), дозволила виключити у вигляді причинного фактора патологію у функціонуванні щитовидної залози.

Такі основні характерні риси фонової забезпеченості нутрієнтами хворих, які надходять на санаторну реабілітацію після інфаркта міокарда, що визначають направленість аліментарних коригуючих заходів.

Закономірності, що склалися у фактичному харчуванні в санаторних кардіологічних відділеннях. На фоні складеної структури раціонів, їх енергоцінність, в середньому, за рік становить 4023 ккал, перевищуючи рекомендовані значення в 1,6 рази. Гіперкалорійність харчування пов’язана з надлишковим споживанням білків - в 1,5 рази, жирів в 2,3 рази і вуглеводів - в 1,2 рази вище норми. В цілому санаторна дієтотерапія має білково-жирову орієнтацію з енергетичною квотою Б:Ж:В в середньому за рік 15,3:40,5:44,2. Її специфічною особливістю є вміст білків тваринного походження, що перевищує фізіологічні рівні (+78%), поєднаний з дефіцитом ПНЖК -3 і -6 (в середньому 72%), харчових волокон (20% в зимово-весняний період року) при надлишковості (в 5,8 - 8,6 разів) моно-, дисахаридів і холестерину (на 60%).

Харчові раціони характеризуються суттєвою (14-80%) недостатністю практично всіх вітамінів (виняток складають вітаміни Є і В₆), а також йоду і цинку (на 20% і 71,5% нижче значень, що регламентуються). Таким чином, хімічний склад фактичного харчування післяінфарктних хворих на етапі санаторно-курортної реабілітації не тільки не відповідає їх фізіологічним потребам, але і є істотним ризик-чинником прогресування ІХС.

Фізіологічна потреба в енергії післяінфарктних хворих на етапі санаторно-курортної реабілітації. У спеціалізованих санаторіях хворі проходять реабілітацію на фоні поступово зростаючих за рівнем складності оберігаючого та оберігаючетренуючого режимів рухової активності. Найбільш енергоємкими, з урахуванням добового бюджету часу, є лікувальна гімнастика (коефіцієнт фізичної активності (КФА) у чоловіків 2,314 - 3,157 і жінок 2,361 - 3,183), теренкур (КФА, відповідно, 2,742 - 3,257 і 2,910 - 3,474), легка і помірна активність в ході різноманітних видів відпочинку (КФА 2,713 - 3,228 і 2,354 - 3,151; 4,405 - 4,497 і 4,400 - 4,575). Установлено, що сумарна енергетична потреба чоловіків і жінок на I, II, III і IV рівні рухового режиму і в середньому за період оздоровлення, відповідно, складає (ккал/доб): 2388 і 2006, 2511 і 2107, 2737 і 2287, 2841 і 2418, 2612 і 2205, при КФА 1,282 і 1,302, 1,351 і 1,367, 1,473 і 1,484, 1,529 і 1,569, 1,402 і 1,431.

Зважаючи на існуючу організацію харчування в санаторіях (специфіка фінансування аліментарної програми, єдиний лімітований продуктовий набір, принципи формування харчових раціонів та інше) і біохімічні показники післяінфарктних хворих, при нормуванні калорійності офіційної дієти №10 і (3-й раціон) доцільна орієнтація на єдину середньозважену величину. Враховуючи, що квота жінок знаходиться на рівні біля 5%, санаторно-курортні раціони повинні базуватися на середньодобовій фізіологічній потребі в енергії чоловіків, яка дорівнює 2600 ккал. При зазначеній базисній величині ризик несприятливого впливу заснованих на ній раціонів на гомеостаз організму, у окремих осіб буде вкрай низьким, внаслідок не тільки адаптаційних закономірностей поведінки, але і наявності фізіолого-біохімічних процесів, що регулюють енергетичний баланс.

Рекомендовані рівні споживання нутрієнтів післяінфарктними хворими, що рекомендуються в спеціалізованих санаторних відділеннях. Регламентування хімічного складу дієтотерапії здійснено в 2 етапи. На першому етапі факторіальним методом (способом), що базується на специфіці метаболізму нутрієнтів як у загальнобіохімічному аспекті, так і в прив’язці до патології, що розглядається, розраховані калоричні коефіцієнти по кожній харчовій речовині. У подальшому в натурних дослідженнях згідно з загальноприйнятими уніфікованими методиками НДІ харчування РАМН і МОЗ України (Бондарєв Г.І. і співавт. 1986, Висоцький В.Г. і співавт., 1991, Смоляр В.І., 1989) і рекомендаціями експертів ФАО/ВОЗ (1966, 1987) з використанням ізокалорійних раціонів, послідовно взаємопов’язаних і варійованих за хімічним складом в напрямку білкижири, вуглеводивітамінимінеральні речовини по схемі 0,751,01,25 (при необхідності зі зменшенням “кроку” змін до 10% в межах 1,25) з врахуванням розрахункових нормативів, обгрунтовані адекватно-превентивні норми споживання нутрієнтів хворих на ІМ. Мегакалорія, що представляє їх, збалансована по основних харчових речовинах, має такі значення: білки, в т.ч. тваринні; жири, в т.ч. ПНЖК -6, ПНЖК -3; вуглеводи, в т.ч. моно-, дисахариди, харчові волокна (г/1000 ккал), відповідно, 38,46; 19,23; 30,77; 9,23; 1,54; 7,69; 142,31; 25,0; 11,5; вітаміни (мг/1000 ккал): вітамін А (ретінол еквівалент), вітамін Є (токоферол еквівалент), вітамін С, тіамін, рибофлавін, вітамін В₆, ніацин (ніацин еквівалент), вітамін В₁₂, фолат, відповідно, 0,38, 7,69, 38,46, 0,77, 0,85, 1,23, 9,61, 0,001, 0,077; мінеральні речовини (мг/1000 ккал): кальцій, фосфор, магній, залізо, цинк, йод, калій і натрій, відповідно, 384,61; 461,54; 230,77; 5,77; 7,69; 0,077; не менше 1920 і не більше 1540. В ході аналізу біохімічних зрушень в біологічних середовищах волонтерів встановлено, що ефективність дієтологічних програм, яка досягнута на базі наведених даних, має максимальні значення: нормалізувались коефіцієнт альбуміни/глобуліни, концентрація в крові ХС ЛПВЩ, аскорбінової кислоти, тіаміну, рибофлавіну і піридоксальфосфату; досяг “зони оптимальності” фізіологічних меж коливань рівень вітаміну А, каротиноїдів, вітаміну Є, рибофлавіну, вітаміну В₁₂, заліза, цинку і ПБЙ, реєструвалась статистично достовірна тенденція до оптимізації ХС, ТГ і ХС ЛПНЩ. Збільшення або зниження рекомендованого рівня споживання нутрієнтів, не тільки не супроводжувалося додатковою позитивною медико-біологічною ефективністю, але і по ряду аспектів виявляло негативну дію. Так, зі збільшенням вмісту азоту в раціонах, екскреція азоту сечовини і креатиніну збільшилася, відповідно, з 167,1 ммоль/доб і 5,7 ммоль/доб (споживання азоту 12 г/доб) до 204,6 ммоль/доб і 6,0 ммоль/доб (13,9 г/доб), досягнувши, в кінцевому підсумку 244,0 ммоль/доб і 6,5 ммоль/доб (16,0 г/доб), що може розглядатися як реалізація полігону розподілу фізіологічних біохімічних констант. Визначення ПБЙ виявило наступну залежність: при екзогенному надходженні білка 75 г/доб і 87 г/доб ПБЙ знаходився нижче оптимального і субадекватного значень, при споживанні 1002 г/доб він досягав оптимального рівня (78,9%), повністю компенсуючого потреби в елементі (креатиніновий коефіцієнт склав 27,8).

На фоні дослідних раціонів, що містять біологічно активні речовини в межах 0,75% рекомендованих величин, частота реєстрації біохімічного дефіциту вітамінів і мінеральних речовин склала, відповідно 14,3 - 71,4% і 14,3 - 28,6%. Під впливом додаткового прийому нутрієнтів (+0,25N) вдалося нормалізувати їх статус, подальша оптимізація якого при збільшенні коригуючої дози +0,5N не відзначалася.

Підтримка гомеостазу організму, можливість його адекватної реакції на ризик-чинники великою мірою залежить від стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Вивчення спектра ФЛ МЕ на фоні харчування, що варіює за жировим і вітамінним складом, в напрямку 0,75NN показало достовірне (p<0,05) зростання рівня легкоокислюваних (ФС і ФІ) і зниження більш стійких до окислення (Х і СМ) фракцій ФЛ, що спостерігається при гальмуванні ПОЛ. Подальша модифікація ліпідного компоненту дієтотерапії (N1,25N) не дала додаткового позитивного впливу на процеси ПОЛ, що знайшло підтвердження при вивченні показників ліпопероксидації (МДА, ПК і ПГЕ).

1. Фізіолого-гігієнічні вимоги до середньодобового санаторного набору харчових продуктів для хворих, що перенесли інфаркт міокарда. Вихідними даними при обгрунтуванні і складанні середньодобового набору продуктів стали енергетичні і нутрієнтні потреби контрольного контингенту, втрати харчових речовин при тепловій кулінарній обробці, закономірності, що склалися в споживанні окремих продуктів з урахуванням перспектив виробництва і постачання, можливість виготовлення різноманітного асортименту страв. Згідно з зазначеними базовими матеріалами, хімічний склад харчових раціонів має такі значення: білки, в тому числі тваринні, - 106 г і 53 г; жири, в тому числі ПНЖК -6, -3, НЖК - 89,6 г, 26,9 г, 4,5 г і 22,4 г; вуглеводи, в тому числі моно- і дисахариди - 403,3 і 70,9 г, харчові волокна - 30 г, загальна енергоцінність - 2860 ккал, вітаміни: А - 1,3 мг, Є - 22,4 мг, С - 160,0 мг, тіамін - 2,6 мг, рибофлавін - 2,6 мг, В₆ - 3,5 мг, ніацин - 30,0 мг, В₁₂ - 3,6 мг, фолат - 0,26 мг; мінеральні речовини: кальцій - 1120 мг, фосфор - 1356 мг, магній - 678 мг, залізо - 17 мг, цинк - 23 мг, йод - 0,3 мг. Адекватний наведеним показникам середньодобовий продуктовий набір, максимально збалансований (в межах допустимих можливостей) відповідно до специфіки аліментарних програм післяінфарктних хворих, на нашу думку може бути таким: хліб житній - 150, хліб пшеничний - 150, борошно пшеничне - 15, крохмаль картопляний - 5, макаронні вироби - 10, крупи, бобові - 75, картопля - 350, овочі - 450, фрукти свіжі, ягоди - 200, соки фруктові - 200, кефір - 200, сметана - 20, сир твердий - 20, сир - 70, яйце - 1/3 шт, риба і рибопродукти - 100, м’ясо і субпродукти - 95, ковбасні вироби - 5, птиця - 25, масло вершкове - 30, олія - 30, томат-паста - 3, дріжджі - 1, чай - 2, какао - 1.

Особливу увагу слід приділяти вмісту в раціонах натрію хлориду: обмеження до 7 г/доб (2 г в продуктах харчування і до 5 г на руки). Враховуючи жорстке лімітування цукру, для забезпечення належних смакових якостей напоїв, рекомендується використовувати цукрозамінювачі. Щоб не допустити при цьому збільшення енергетичної цінності їжі, бажано не включати до рецептури страв цукрозамінювачі, солодкість яких нижча за її значення у сахарози.

Вимоги до організації харчування післяінфарктних хворих на етапі санаторно-курортної реабілітації. В натурних дослідженнях показано, що в санаторних відділеннях реабілітації найбільш раціональним є п’ятиразове харчування: перший сніданок о 8-9 год. (25% енергетичної цінності раціону), другий - о 11-12 год. (15%), обід - о 14-15 год. (35%), вечеря - о 18-19 год. (20%) і о 21 год. - склянка кисломолочного напою (до 5%). Необхідно, щоб відхилення від фіксованого графіка харчування не виходили за межі 30 хвилин при перервах між їжею (не вважаючи нічну перерву) не більше чотирьох-п’яти годин. На перший сніданок і обід слід відводити не менше 30 хвилин, на другий сніданок і вечерю - 10-15 і 20 хвилин.

На основі закономірностей, що сформувалися в санаторній дієтотерапії, рекомендованого продуктового набору, і вимог до режиму харчування, розроблений алгоритм складання добового раціону післяінфарктних хворих: закуска - сніданок, обід; перша страва - обід; друга страва - сніданок, обід, вечеря; напій або десерт - сніданок, другий сніданок, обід, вечеря; на ніч - кисломолочний напій; буфетні продукти і/або печені кулінарні вироби - сніданок, другий сніданок, обід, вечеря. Зважаючи на регламентовані вимоги до організації харчування контрольного контингенту з урахуванням досвіду країн Західної Європи і Америки, розроблено універсальне базисне орієнтовне семиденне меню для відділень реабілітації кардіологічного профілю. В його основу покладені рецептури блюд згідно з “Єдиною республіканською картотекою блюд для їдалень санаторно-курортних закладів” (Одеса, 1991).

Медико-біологічні основи застосування біологічно активних добавок (БАД) до санаторних харчових раціонів післяінфарктних хворих. Головним критерієм обгрунтованості застосування БАД є знання специфіки метаболічних порушень при ІХС і ІМ. Додаткова умова - досягнення оптимального поєднання їх біологічної дії з особливостями механізму лікувального (дієтичного) впливу базової дієти. З урахуванням вищезазначених положень, потенціювання БАД позитивного медико-біологічного ефекту регламентованої у відділеннях реабілітації аліментарної програми доцільно проводитиза двома напрямками: 1) приведення за допомогою нутріцевтиків екзогенного надходження нутрієнтів у відповідність до фізіологічних потреб осіб тематичної групи, включаючи, у випадку необхідності, і додаткові профілактичні рівні споживання; 2) підсилення гомеостатичного потенціалу дієтотерапії. Вибір парафармацевтиків при цьому переслідує мету: а) оптимізації стану і функціональних можливостей “критичних” органів і систем; б) нормалізації метаболічних процесів і, відповідно, біохімічних показників біологічних середовищ організму; в) мінімізації або усунення ефектів патогенної дії екзогенних і ендогенних етіопатогенетичних ризик-чинників. Парадігма наукових основ застосування БАД санаторних харчових раціонів післяінфарктних хворих представлена на схемі.

Натурне обґрунтування концептуальної схеми підвищення ефективності санаторно-курортної дієтотерапії хворих на інфаркт міокарда за допомогою БАД. Нутріцевтики. Оптимізація ліпідного складу харчових раціонів. Аліментарним шляхом фізіологічна потреба хворих на ІМ в ПНЖК -3 може бути задоволена максимум на 50%. Для нівелювання вказаного дефіциту апробовано препарат жиру морських риб - ейконол, кожна капсула якого містить 25% ПНЖК -3 і вітамін Є в кількості 2,5 мг на 1 г

ПНЖК. Для натурних досліджень була обрана схема курсового прийому БАД: 8 капсул на день, у тому числі 3, 4 і 1, відповідно, після сніданку, обіду і вечері. При цьому рівень ПНЖК -3 в раціонах збільшився з 2 до 4 г, співвідношення -6:-3 склало 6:1, замість фонового - 12:1. Під впливом дієтотерапії з включенням ейконола до кінця реабілітаційного курсу відзначалася позитивна динаміка (p0,05), зниження ПГЕ до 1,7% (p<0,05) при достовірній нормалізації забезпеченості досліджуваних осіб вітаміном Є (33,2 мкмоль/л). Одержані зміни біохімічного статусу поєднувались з позитивними зрушеннями показників гемореології. Відзначалося зниження гіперфібриногенемії і протромбінової активності, більш виражене по відношенню до контролю (додаткове позитивне зрушення 9,2%, p<0,05). Переведення хворих на оптимізоване харчування відбилась на складі мембранних ліпідів: квота ПНЖК -3 в МЕ і МТ збільшилася на 1,52% і 2,28% при паралельній регресії рівня ПНЖК -6 на 1,11% і 2,90% (p<0,05). Наведена тенденція забезпечила позитивні зміни в показнику -6/-3, відхилення якого від фізіологічних значень знизилися в МЕ з 68,3% до 3,1%, досягнувши даних обстеження практично здорових осіб в МТ. Прийом ейконола забезпечив збільшення (з 0,68 до 0,72 в МЕ і з 0,84 до 0,90 в МТ, р<0,05) співвідношення ПНЖК/НЖК, що свідчить про підвищення ненасиченості мембран, зниження їх мікров’язкості. У даному плані представляє інтерес різнонаправлена динаміка ПНЖК з 20-вуглецевими атомами в МЕ і МТ, що знайшла свій максимальний прояв на фоні БАД: зниження С_20:4, що є попередником тромбоксану А₂ з проагрегантною дією, і суттєве зростання С_20:5 - субстрату тромбоксану А₃, який не має агрегантних властивостей. Потенціювання протиатеросклеротичної дії дієтотерапії контрольної БАД пов’язно зі зниженням рівня інгібування НЖК, кліренса ЛПНЩ, збільшенням швидкості катаболізму ЛПНЩ, прискоренням метаболізму ХС, інтенсифікацією його виведення з калом, зниженням синтезу ЛПНЩ і ТГ в печінці, активацією ліпопротеїдліпази і лецитин-холестеринацилтрансферази в сироватці крові, нормалізацією ліполіза ЛПДНЩ, синтезу жовчних кислот і інш.

Оптимізація вітамінного складу дієтотерапії. Скоригований в максимально допустимих межах санаторний раціон, що складений з натуральних продуктів, не забезпечує в повному обсязі потреби післяінфарктних хворих у вітамінах: рекомендований рівень екзогенного надходження вітаміну С, тіаміну, рибофлавіну і ніацину реалізується не більше, як на 72-86%. Враховуючи досвід використання вітамінів і полівітамінних препаратів для профілактики дефіцитних станів населення, рекомендації міжвідомчої ради по профілактиці захворювань і зміцненню здоров’я населення, об’єднаного Пленуму наукових рад АМН по медичних проблемах харчування, з широкого спектру преміксів необхідного хімічного складу нами для натурної апробації був обраний “Ундевіт”.

Результати біохімічних досліджень волонтерів, які отримують фактичне санаторне харчування, показали, що характерною особливістю їх вітамінного статусу є полігіповітаміноз. Так, відносна кількість хворих на ІМ, що мали дефіцит вітамінів С, В₁, В₂ і ніацину, складала 70,0%, 63,3%, 43,3% і 30,0%. Оптимізація структури продуктового набору покращила забезпеченість вітамінами осіб контрольної групи, яка проте, не досягнула адекватного рівня. Про це свідчить як значний процент (23,3 - 60,0%) осіб, що досліджувалися, з дефіцитними показниками біологічних середовищ, так і відсутність достовірних змін (за винятком АК) в середньогрупових величинах забезпеченості лімітованими нутрієнтами на фоні фактичного і скоригованого раціонів. Додаткове призначення до рекомендованого харчування 1 драже “Ундевіта” на добу, ліквідувавши недостатність екзогенного надходження вітамінів, забезпечило нормалізацію їх метаболізму. Достовірне (p<0,05) збільшення концентрації в крові АК, рибофлавіну, а також значення ТДФ-ефекту, екскреції з сечею N₁-МНА, досягнення зазначеними показниками до кінця періоду реабілітації “зони оптимальності”, свідчить про адекватний гомеостатичний потенціал БАД. Збільшення добової дози споживання вітамінів (наприклад, з прийманням інших преміксів) не доцільне, оскільки результатом, в даному випадку, буде виключно їх збільшене виведення з сечею.

Оптимізація мінерального складу дієтотерапії. Профілактика артеріальної гіпертензії (АГ) як одного з провідних ризик-чинників ІМ. До пріоритетних етіопатогенетичних компонентів АГ відносяться порушення мінерального обміну. Загальновизнаним є тісний кореляційний зв’язок між вмістом в організмі калію, кальцію, магнію і рівнем АТ, частотою реєстрації АГ. Для забезпечення профілактичних рівнів споживання зазначених елементів з урахуванням фінансових витрат на коригуючі дієтологічні заходи, їх медичної ефективності (засвоєння нутрієнтів, їх біологічної активності та ін.) пропонується використання “Пшеничних зародкових пластівців харчового призначення”, що містять в 100 г: кальцію і калію по 1000 мг, магнію - 260 мг. Фізіолого-біохімічно обгрунтована схема прийому БАД: 60 г/доб - по 20 г під час основних прийомів їжі, з паралельним вилученням з раціону 100 г пшеничного хліба. Перевагою зазначеної схеми є можливість адекватної цілеспрямованої корекції фактичного санаторного харчування хворих на ІМ.

В ході натурної апробації БАД з участю хворих на ІМ з АГ установлено, що її тритижневий прийом ініціював позитивні зрушення в забезпеченні контрольного контингенту зазначеними мінеральними речовинами, склавши по кальцію +15,3%, магнію +30,2% і калію +30,6% вихідних гематологічних і +11,3...+70,0% - ренальних рівнів (p<0,05). В цілому відмічені зміни в мінеральному статусі, зареєстровані при прийомі пшеничних зародкових пластівців на момент виписки з санаторію, можуть бути оцінені як безумовно доцільні, особливо при АГ, оскільки вони наближають стан метаболічних процесів макроелементів до аналогічних показників у здорових людей, нівелюють основні патогенетичні механізми прогресування патологічних зрушень в організмі. Наведені дані корелювали з результатами пероральних кальцій- магній- толерантних навантажувальних тестів: перевищення фонових показників на 240-й хвилині знизилося в кінці експериментального періоду по кальцію і магнію, відповідно, до 5,3% і 9,2%, тобто в 2-3 рази порівняно з лабораторними даними при надходженні в санаторій, що свідчить про поліпшення стану регуляторних і виконавчих систем гомеостазу. В даному аспекті особливий інтерес представляє динаміка вмісту паратгормона, концентрація якого виявляється функцією кальціємії. Результати проведених досліджень показали, що у 32% досліджуваних осіб, вихідний рівень паратгармона перевищував верхню межу фізіологічного довірчого інтервалу, складаючи, в середньому, 83 пг/мл, що свідчить про напружений метаболізм кальцію. Корекція статусу елементу забезпечила достовірне зниження концентрації паратгормона до 51,2 пг/мл (-40,1%), вміст якого наблизився до середньозваженого значення норми. Медико-біологічний зміст зареєстрованої зміни полягає в тому, що фізіологічна концентрація паратгормона забезпечує досягнення рівноваги між кальцієм в крові і в депо при найбільш сприятливої для організму кальціємії.

Динаміка наведених маркерних показників метаболізму контрольних макроелементів при прийомі регламентованої дієтотерапії без БАД не характеризувалася репрезентативними зрушеннями і мала в аспекті, що розглядався, в 2-4 раза менш виражений гомеостатичний потенціал.

Парафармацевтики. Детоксикація організму, профілактика екологіч-них уражень хворих на ІМ. На медико-біологічну ефективність санаторної реабілітації значний негативний вплив справляють поліказуальні антропогенні мікроінтоксикації, що реєструються у осіб, які поступають з промислових регіонів з антропопресією і денатурацією навколишнього середовища. У цьому випадку до спектру лікувальних заходів повинні включатися засоби індивідувальної вторинної профілактики з детоксикуючим і гомеостатуючим потенціалом. До числа останніх відносяться БАД. Завдання цього фрагменту досліджень полягало в обгрунтуванні доцільності і методики парафармацевтичної детоксикації організму, профілактиці наслідків екологічного ушкодження хворих на ІМ. Як модельні ксенобіотики були обрані важкі метали (ВМ) 1 класу небезпеки (свинець, кадмій і ртуть), що є провідними токсикантами, які надходять в організм з навколишнього середовища, і мають вкрай небезпечні біологічні особливості. При апробації БАД враховується не лише її детоксикуючий ефект, але і побічний вплив на гомеостаз організму, фармакокінетику лікарських засобів. Згідно з зазначеними відбірковими критеріями, а також з складеною фактичною дієтотерапєю у відділеннях реабілітації була відібрана лікувально-оздоровча програма “New Life” фірми “Team Up” (США), курс якої в часовому аспекті адекватний періоду оздоровлення в сучасних санаторно-курортних закладах. Для хворих на ІМ була розроблена схема, що модифікувалася відносно прийому парафармацевтиків, які входять в БАД: а) формула А (Aloe spikata, Aloe ferox, Cassia officinalis, Rhammus purshiana, Berberis vulgaris, Zingiber officinalis, Allium sativum, Capsium ofricanum, Foeniculum vulgare) з 1-го по 24-й день за обідом чи зразу після нього. При необхідності передбачається збільшення дозування на 1-2 капсули в день для забезпечення належного функціонального стану шлунково-кишкового тракту; б) формула В (Linum usitalissium, Malus communis, Ulmus fulva, Althea officialis, Clycyrrhiza glabra, Foeniculum vulgare, Salix alba) з 8-го по 20-й день по 1 ковпачку (знаходиться в упаковці), розведеного в 75 мл води чи соку порошка 2 рази на день за півгодини до і/або через годину після прийому їжі; в) формула С (Plantago ovatum, Avena sativum, Ozuza sativum, Malus communis, Cyamopsis, Cassia officinalis, Ficus carica, Midicago sativa, Hordeum vulgare, Ceratonia siligua, Glycyrrhia glabra, Mentha piperita, Zingeber officinale, Carcia papaya, Juglans nigra, Berberis vulgaris, Allium sativum) з 20-го по 24-й день по 1 ковпачку розведеного в 75 мл води чи соку порошка 2 рази на день. Зв’язок вживання формули С з прийомами їжі не регламентується. Прийом формул В і С передбачає паралельне споживання 75 мл води чи соку при обмеженні вільної рідини в раціоні до 0,7 л.

Фоновими дослідженями установлено, що майже у 60% хворих на ІМ, які надходять в санаторії з промислово розвинених регіонів, середньозважений рівень в мг/л ТМ в біосередовищах перевищує показники “норми”, тобто природного вмісту, обумовленого наявністю їх як мікроелементів, і може бути інтерпретований як, так зване “носійство” (кров: свинець 0,08-0,09 мг/л, кадмій 0,191-0,234 мг/л, ртуть 0,058-0,062 мг/л; сеча: свинець 0,144-1,517 мг/л, кадмій 0,053-0,057 мг/л і ртуть 0,108-0,109 мг/л). При цьому необхідно відзначити, що у 20-25% осіб ТМ реєструвались в крові в концентраціях, що перевищують як Європейські стандарти, так і опубліковані за матеріалами досліджень у техногенних регіонах значення. Комплексна санаторно-курортна реабілітація забезпечила зниження рівня свинцю, кадмію і ртуті в крові і сечі осіб групи контролю, відповідно на 16-30%, 4-13% і 44-46%. Разом з тим, незважаючи на досить значне середньозважене нівелювання концентрацій ТМ, зареєстровані зрушення в більшості випадків не мали репрезентативного характеру. Призначення БАД дозволило значно посилити наведену тенденцію до детоксикації організму хворих на ІМ. Вміст ТМ в крові, по відношенню до контролю, знизився додатково, в середньому на 20-25% (p<0,05), досягнувши у 70-85% осіб нормальних значень. Аналогічні дані одержані і за результами біохімічного дослідження сечі. БАД виявили опосередкований позитивний ефект на лімітований мікроінтоксикацією функціональний стан “критичних” органів і систем.

Відомо, що екологічне ураження населення супроводжується послабленням імунного захисту організму. У вигляді його основних проявів у осіб, що спостерігалися, можна визначити підвищений вміст в крові JgG (136,6 - 143,1 мкмоль/л) при паралельному зниженні концентрації JgA до нижньої межі норми (5,6 мкмоль/л). Дисбаланс в гуморальному імунітеті є наслідком негативної дії ТМ на Т-, В-системи лімфоцитів (відносна кількість Е-РОК і ЄАС-РОК склала, відповідно, 40,2-44,8% і 26,1-27,3%), їх функціональну активність в реакції РБТЛ (46,2-50,8%). Проведені дослідження показали, що реалізація програми “New Life” забезпечила збільшення Т-клітинних популяцій на 16,2% і 22,6% зниження рівня -клітин, що за рівнем оптимальності зрушень у середньому на 10% вище показників контролю. Паралельно з нормалізуючою тенденцією клітинних чинників природної резистентності реєструвалася оптимізація їх головних ефектів гуморальної складової (зниження рівня JgG на 28,5% з приведенням його у відповідність до загальноприйнятих гомеостатуючих меж варіабельності, збільшення концентрації JgA на 33,3% проти аналогічних показників у контролі - 22,9% і +31,7% ).

Значний інтерес представляв аналіз модифікації ліпідного спектру крові при прийомі БАД. Установлено, що на момент виписки з санаторію визначено зниження вмісту ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ і ТГ при збільшенні ХС ЛПВЩ у контрольної і дослідної (з БАД) групах, відповідно, на -9,2% і -14,3%; -11,8%, -7,6% і -18,2% - 9,7%; -8,2%+3,7% і -11,4%, +5,8% (різниця по ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ репрезентативні, p<0,05). У контексті вивчення біологічної дії “New Life”, спрямованої на нейтралізацію загальнотоксичного впливу ТМ, проведений аналіз зрушень ПОЛ. Фонові результати, що отримані, показали підсилення процесів ПОЛ при впливі негативних умов навколишнього середовища (МДА 4,35-4,43 мкмоль/л, ПК 1,19-1,23 Eg/мл, ПГЕ 11,8-12,2%). Усунення дії екзогенних токсичних чинників в процесі реабілітації сприяло розвитку вираженої тенденції до зниження показників ліпопероксидації як в осіб контрольної, так і в дослідній групах на -13,6% і -17,7% (МДА), -25,2% і -30,4% (ПК). Разом з тим, статистична значимість різниці у підсумкових зрушеннях МДА в групах волонтерів, що вивчалися, дала можливість зробити висновок про істотне падіння інтенсивності синдрому пероксидації при прийомі БАД. Цей факт знайшов підтвердження при аналізі ПГЕ (4,9%-ий додатковий позитивний ефект) і спектру ФЛ МЕ (на етапі виписки відзначалося 22,0-44,9% наростання легкоокислюваних (ФС і ФІ) і 18,0 - 28,8% зниження більш стійких до окислення (ФХ і СМ) фракцій ФЛ).

Одним з основних ефектів дії ТМ на рівні організму є порушення кровотворення. Для фонових загальних показників крові хворих на ІМ з мікроінтоксикацією хімічного генезу характерні зниження рівня гемоглобіну в середньому до 120 г/л, лейкоцитоз, тромбоцитоз і ретикулоцитоз. Комплексна санаторно-курортна реабілітація забезпечила позитивні зрушення в складі периферичної крові волонтерів, більш виражені при прийомі БАД. Так, рівень гемоглобіну збільшився на 15,2%, вміст лейкоцитів, тромбоцитів і ретикулоцитів знизився, відповідно, на 8,9%, 9,1% і 17,0%, склавши 8,210⁹/л, 298,810⁹/л, 1,17% і забезпечивши репрезентативне (за вийнятком лейкоцитів) збільшення сприятливих гематологічних тенденцій в напрямку “контроль” “досвід”.

Таким чином, викладені матеріали свідчать, що для хворих на ІМ, які зазнають впливу техногенного пресингу, доцільним є включення в реабілітаційну програму парафармацевтиків детоксикуючої спрямованості у поєднанні з призначенням БАД “New Life” фірми “Team Up”. Це забезпечує реальний позитивний біологічний ефект.

Експериментальне вивчення ефективності парафармацевтичної корекції гіперхолестеринемії. Завданням даного фрагменту досліджень був вибір БАД, що виявляє спрямовану протекторну дію при провідному ризик-факторі ІМ - гіперхолестеринемії. Внаслідок вивчення механізму і інтенсивності гіперхолестеринемічної дії різноманітних БАД, з врахуванням матеріалів проведеного експерименту, для апробації в умовах кардіологічного санаторного відділення нами був відібраний парафармацевтик “Пента концентрат” (чистий препарат (99% і більше) рослини Gunostemma Pentaphyllum сім’ї Curcurbitacea) фірми “Тeam Up”. У ході 24-денного експериментального дослідження на 75 білих інбредних щурах-самцях масою 260-290 г з відтвореною моделлю аліментарної гіперліпопротеїдемії (інтрагастральне введення холестерину, розчиненого в рафінованій соняшниковій олії, з розрахунку, відповідно, 4% і 25% дієти) установлено, що додатковий прийом тваринами 1 капсули БАД на добу дозволив значно нівелювати біохімічні прояви надлишкового споживання ХС. Констатовані процеси нормалізації гематологічного рівня ХС і суми ЛПНЩ і ХС ЛПДНЩ (регрес по відношенню до контролю склав 0,74 ммоль/л і 0,71 ммоль/л або - 23,6% і - 28,6%), часткове поновлення зниженої АОА, підвищеного ПОЛ у серцевому м’язі (відповідно +9,8% і -34,6% по МДА, -14,3% по ПК) і корелюючого з ними ПГЕ (зрушення - 7,4%).

Парафармацевтична оптимізація протиатеросклеротичної ефектив-ності дієтотерапії. Основними точками прикладання дії парафармацевтиків в біохімічному акспекті є оптимізація ліпідного статусу, в т.ч. стану ПОЛ, показників системи згортання крові, клітинного і гуморального імунітету, а також енергетичних і окислювальних процесів, зменшення гіпоксії і деструктивних явищ в міокарді. Скринінг дозволених МОЗ України до практичного використання БАД з урахуванням даних експериментального дослідження зумовив вибір у вигляді апробованих добавок “Пента концентрат” (“ПК”) і “Кофермент Ку 10” (основа - чистий препарат (99% і більше) кофермента Ку 10, що є складником мітохондрій) виробництва фірми “Bioenergy Nutrients”, США. Прийом БАД здійснювався по такій схемі: “ПК” - 3 рази на день по 3 капсули (2-а група); “ПК” по схемі 2-ї групи і “Ку 10” - 3 рази на день по 120 мг (3-я група). Перша група слугувала контролем. Необхідно відзначити, що як в даному, так і в попередніх дослідженнях, фармакологічна корекція метаболічних процесів і біохімічних показників біосередовищ не проводилася. Одержані такі результати. Додавання до рекомендованої дієтотерапії “ПК” інтенсифікувало її антиатерогенну дію: рівень ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ по відношенню до передінфарктних показників знизився на 20,3%, 23,0% і 26,7% (p<0,05). Причому по ХС інтенсивність корекції була настільки значною, що властиве ІМ зниження концентрації до 15% за період 2-90 діб після появи вогнища некрозу не нівелювало вірогідність обумовлених “ПК” зрушень. В контролі і в 3-й групі інтенсивність зрушень була, відповідно, на 47% менш виражена і адекватна ніж в 2-й групі. Персональний аналіз даних показав, що прийом “ПК” забезпечив 1,2 - 1,4-х кратне зростання кількості осіб з оптимальними показниками ХС (<5,2 ммоль/л), ХС ЛПНЩ (<3,4 ммоль/л) і ТГ (<3,3 ммоль/л) при паралельному переході їх значень з підвищеного на межі норми додатково у 15% хворих. Вміст ХС ЛПВЩ зріс майже у 50% осіб, що обстежувалися (проти 40% в контролі). Найбільш ймовірними механізмами гіполіпідемічної дії “ПК” є: пригнічення синтезу ЛПНЩ за рахунок гальмування активності фермента ацетил-СОА-холестеролацетилтрансферази, поліпшення їх кліренсу, зменшен-ня абсорбції екзогенного ХС, трансформація розподілу ХС між тканинами і кров’ю при потенціюванні катаболізму пре--ліпопротеїдів. Оптимізуюча ліпідний статус біологічна дія БАД забезпечила подальші позитивні зміни ПОЛ. Показник гемолізу еритроцитів внаслідок лізису їх мембран, викликаного ПОЛ, знизився на 24,3%-25,6% в групах 2 і 3 у порівнянні з 17,6% в контролі. В основі приведеної закономірності лежить зменшення жорсткості, збільшення стабільності еритроцитарних мембран внаслідок зниження вмісту в них ХС.

Прийом “ПК” ініціював по відношенню до контролю зниження гіперфібриногенемії і протромбінової активності, міра інтенсивності якого, відповідно, склала - 4,2% і - 2,5% (p<0,05). Додаткове призначення “Ку 10” не вплинуло на зміну показників гемореології, що зберегли розмірність групи 2. Сильний вплив “ПК” на тромбогенні властивості крові оснований на взаємозв’язку гіпертригліцеридемії з гіперкоагуляцією, а також агрегаційної здатності тромбоцитів з рівнем в них ХС, концентрацією С_20:5 ПНЖК в біосередовищах.

Включення БАД в схему санаторної реабілітації потенціювало позитивні зміни в імунному статусі, основні прояви яких були зареєстровані при прийомі “ПК” і “Ку 10” і укладалися в таких нормалізуючих тенденціях у клітинному і гуморальному імунітеті: зменшення ЕАС-РОК, JgG на 19,7% і 24,3% при паралельному зростанні значень РБТЛ, JgA і лізоцима на 24,3%, 44,8% і 54,5%. Необхідно відзначити, що крім біохімічних зрушень в гомеостазі організму, прийом “Ку 10” забезпечив 5-10% додаткове поліпшення показників центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, інформація про які буде представлена нижче. Завершуючи розділ про роль БАД в санаторній реабілітації хворих на ІМ, хотілось би підкреслити, що своїм завданням ми, в першу чергу, ставили опрацювання схеми їх практичного застосування, в т.ч. регламентування спектру і розмірності індикаторних біохімічних показників для оцінки його медичної ефективності. Паралельно був розроблений викладений вище базисний варіант робочої програми призначення БАД. Вони, по-перше, можуть призначатися в повному або фрагментарному обсязі, залежно від конкрентної ситуації; по-друге можлива заміна зазначених БАД на їх аналоги за спрямованістю і ефективністю медико-біологічної дії після відповідної консультації з лікарем-дієтологом.

Медична ефективність (натурна апробація) розроблених дієтологічних рекомендацій (загальноклінічні, загальноадаптаційні, функціональні і психопатологічні аспекти). У ході комплексного натурного випробування встановлено, що на фоні дієтотерапії, яку рекомендовано, маса тіла обстежуваних протягом всього контрольного періоду коливались у добовому розрізі в межах 500 г. Ознак анаболічного або катаболічного характеру змін її підсумкових показників у жодного волонтера виявлено не було. Після закінчення реабілітації зареєстровано збільшення УО, ХО і ФВ, більш виражена (p<0,05) при оптимізованому харчуванні, що включає БАД - основна група - і складає, відповідно, 9,8%, 6,4% і 16,0% проти 5,9%, 3,4% і 12,0% в контролі (фактичне харчування), при рості відносної розмірності позитивного зрушення в напрямку контрольнадослідна групи на 66,1%-88,2%-33,3%. Зазначений ефект пов’язаний з оптимізацією енергетики, контрактильного статусу серця, перфузії міокарда, активацією окислювально-відновлювальних процесів.

При проведенні проби PWC встановлено, що з корегуванням дієтотерапії число метаболічних одиниць на останньому рівні навантаження збільшилось на 32,0% (p<0,05), що на 12,7% (p<0,05) перевищує аналогічний показник у контролі. Інтенсифікація засвоєння кисню тканинами обумовила зростання порогової потужності навантаження, набувши репрезентативного значення у порівнянні як з фоном (+14,4%), так і з контрольною групою (+5,7%). З метою об’єктивізації наведених даних проведено визначення величини подвійного утворювання (ЧССсистолічний АТ) на висоті навантаження. У середньому її значення в групах спостереження зазнало ідентичних змін (зростання на 5,6-6,2%). Разом з тим, відсутність істотної негативної динаміки частоти пульсу і АТ в основній групі, що зросла до 103 Вт останнього рівня навантаження, можна розцінювати як показник збільшення функціональних можливостей організму. Втілення розроблених рекомендацій обумовило зростання тривалості виконання стаціонарної роботи на велоергометрі. Час досягнення рівня 14-15 балів за шкалою Борга збільшився на 60%, що за рівнем зрушення на 23,6% перевищує аналогічний показник у контролі. Дані проби PWC корелювали з результатами динамометричного визначення фізичної працездатності: відзначались “надлишкові” позитивні зміни за показниками сили м’язів кисті і м’язової витривалості, що становили, в середньому, 1,4 кг і 1,7 с або 3,4% і 5,0%. Сприятлива тенденція реєструвалась і при вивченні розумової працездатності. Зросли обсяг уваги і її стійкість: час на вирішення індикаторних тестів зменшився, відповідно на 7,1% і 10,3% (контроль - 5,4% і 6,5%).

Під впливом реабілітаційних заходів значно покращилося самопочуття хворих. До кінця санаторного лікування в основній групі реєструвалося зменшення чи припинення приступів стенокардії, що виникають при фізичній чи емоційній напрузі у 96% випадків, перебоїв в роботі серця- у 93%, задишки - у 90%, серцебиття - у 95%, головного болю - у 79%, порушення сну - у 90% і підвищеної дратівливості - у 92%. Зазначена тенденція є результуючим елементом комплексної реабілітації. Про значення в її підсумковому ефекті оптимізованої дієтотерапії говорить той факт, що в групі контролю регрес суб’єктивних симптомів ІХС був на 3-11% менш виражений. Адекватна фізіологічним потребам корекція харчування сприяла значному (з 45,7% до 20,3%) зменшенню числа осіб з мікросимптомами вітамінного дефіциту, підтверджуючи, тим самим, репрезентативність встановлених аналітичним шляхом закономірностей.

Додаткові позитивні зрушення в функціональному стані обстежуваних осіб основної групи по відношенню до контролю, мали істотний опосередкований вплив на їх психопатологічний профіль. Згідно одержаних даних, якщо до санаторної реабілітації середньозважена вираженість психічних змін в основній і контрольній групах оцінювалася, відповідно, в 2,2 і 2,0 бали, то після оздоровлення вона становила 0,7 і 1,0 бали, що свідчить про 1,4-кратну інтенсифікацію позитивних клінічних змін при модифікації дієтологічної програми. Серед валового спектру вивчених психопатологічних синдромів найбільшої уваги заслуговує переведення таких показників, як почуття тривоги, іпохондрії і астенії, з вираженої міри прояву (3 бали) до стану з періодичним, нерізко вираженим характером (1 бал).

Для інтегральної оцінки реабілітаційного ефекту санаторно-курортного етапу, вивчено стан індивідуальної адаптації у контрольного контингенту на момент виписки. Ми виходили з того, що контрольовані нами механізми адаптогенезу є квінтесенцією діяльності організму в цілому, передусім, за двома параметрами: метаболічним і гомеостатичним, суттєве місце в реалізації яких займає чинник харчування. Аналіз ЕСК і СПІ в контексті формування системного структурного “сліду” адаптації показав, що в основній групі тільки у 8% обстежуваних реєструвався 4-й рівень напруги, для якої характерна недостатність адаптаційних механізмів. В контролі стан незадовільної адаптації, при якому функціональні можливості організму знижені, відзначався в 2,5 рази частіше і сягав 20% від числа спостережень.

Характеристики

Список файлов реферата