89852 (678656), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В.Г.Ясногородський (1975), А.М.Зербіна (1980) стверджують, що під впливом УФО аутокрові розширюються капіляри, посилюється протікання крові, підвищується проникливість капілярів. F.M.Ganiicke еt а1.(1975) пов'язують довготривалий терапевтичний ефект УФО крові зі збільшенням колатерального кровообігу. S.Wieiner еt а1., (1974) виділяють дві фази в реакції організму. Перша фаза -біохімічна. В ній миттєвий ефект процедури зумовлений надходженням в кров біологічно активних речовин - гепарину, гістаміну, катехоламінів. Реактивне збільшення числа базофілів свідчить про поси­лення обміну речовин. Друга фаза - судинна. Вона пов'язана з посиленням колатерального кровообігу і покращення мікроциркуляціі. На покращення останньої вказували теж В.І.Зенков й співавт.(1988) та Н.Х.Сухоту (19885. Посилення окисних процесів реєстрували Л.В.Потапов й співавт. (1980,1981), К.Й.Самойлова й співавт. (1987).

Особливої уваги заслуговують роботи Й.Г.Коломиец й співавт. (1985). Е.Д.Мирович й співавт. (1986). І.Г.Аббасзаде (1989). Ними доказано, що УФО крові володіє бактерицидними якостями, сприяє нормалізації імунологічної активності організму, збільшує резис­тентність організму до інфекції.

Розділ 2. Об’єкти та методи дослідження.

2.1 Клінічна характеристика хворих.

В основу своєї роботи ми поклали результати комплексного лікування 79 хворих з гострими та загостреннями хронічних процесів внутрішніх жіночих статевих органів неспецифічної етіології віком від 18 до 45 р., які проходили лікування в стаціонарі клінічного пологового будинку №1 та жіночої консультації №1 м. Чернівці з грудня 1998 по грудень 1999р. З метою одержання об’єктивної оцінки нашої методики, що була включена в комплексне лікування, всіх хворих ми розділили на дві групи основну і контрольну (табл.1)

Таблиця №1.

В основну групу ввійшло 55 хворих з запаленнями додатків матки, які отримували комплексне лікування з використанням УФОаК. Контрольну групу склали 24 хворих, лікування яким проводилося загальноприйнятими класичними методами, без будь-якого застосування УФОаК. Подані групи хворих повністю порівнювані за характером процесу, важкістю та тривалістю захворювань, віком, а також особливостями догоспітальної курації.

Вік хворих коливався від 16 до 43 р., значну частину склали жінки віком до 40 р. – 72 (92.2%), тобто найбільш працездатна їх частка. (табл. 2)

Таблиця №2.

Отримані дані співпадають з думкою багатьох авторів, що займалися цим розділом гінекології (Я.П. Сольський і співавт., 1997; В.І. Бодяжина 1990), що підкреслює високу актуальність даної проблеми. Тривалість захворювання до початку стаціонарного лікування коливались в широкому діапазоні від 1 до 20 днів. Хворі потрапляли після невдалого лікування в поліклініці або самолікування в середньому через 12,60,2 днів з моменту захворювань. Значна частина хворих (53,25%), як і в основній так і в контрольній групі, госпіталізовані пізніше 5 доби від початку захворювання. (табл. 3), внаслідок погіршення загального стану та прогресування запального процесу 21 (40,9%) обстежуваних хворих перед госпіталізацією отримували терапію в умовах жіночої консультації (табл. 3).

Таблиця №3.

Недостатня інтенсивність лікувальних заходів на догоспітальному етапі була причиною значного запущення гнійно-запальних процесів (табл. 4).

Патологічні симптоми захворювань у паціентів при

поступленні до стаціонару. Таблиця №4.

Вивчення менструальної функції у обстежуваних виявлено, що 42 (53,25+4,1%) жінки мали порушення менструації, у 23 (29,22+2,9%) – зареєстровано гіперполіменорею; у 11 (13,64+2,6%) – гіпоменструальний синдром, у 9 (10,39+2,1%) – альгодисмінорею. Середній вік менархе склав (12,7+0,1) років. Дослідження репродуктивної функції пацієнток виявив, що 7 (9,09+1,9%) хворих страждали первинним непліддям, а 5 (7,79+1,9%) – вторинним; 17 (21,43+3,7%) невиношуванням вагітності (табл. 5).

Причини захворювання у обстежуваних хворих. Таблиця №5.

Температура тіла в межах 38С більше при вступі на стаціонарне лікування у 25,32% пацієнтів і відмічалась при давності процесу не більше 24 год. Збільшення кількості лейкоцитів вище показника в 8 тис. мкл. зареєстровано у 26 (33,77+3,7%), а рівень ШОЕ вище 10 мм/год., у 20 (37,01+3,7%).

Дослідження сечі у обстежуваних показали наявність змін (протиїнурія, лейкоцити) у 13 (16,88+2,5%) хворих; 1-2 ступінь чистоти піхвового вмісту у 50 (62,99+3,7%), 3-4 ступінь – у 29 (37,01+3,11%) хворих, яким проведено бактеріологічне дослідження. З них у 10 випадків виділено залотистий стафілокок, у 7 - кишкова паличка, у 5 – мікробні асоціації (2 – Staph. epidermidii + E.coli); 2 – Pr. Vulgarii + E.coli, 1 – St.aureui + E.coli). Для виключення специфічної причини запалення проводилась провокація та подальше дослідження мазків і засівів.

2.2. Методи дослідження.

Контроль за перебігом хвороби здійснювався на підставі таких клінічних ознак: оцінювали суб’єктивні відчуття хворих, їх самопочуття, скарг, температуру тіл, показники огляду і пальпації. Спостерігали за місцевими проявами з боку гнійного осередку, розміри матки та додатків, їх рухомості, величиною та характером набряку, ступенем болю при пальпації, характером та об’ємом виділень з матки. Ці ознаки з об’єктивним відображенням патологічних процесів, що відбуваються в матці, додатках та прилеглих тканинах. І в сукупності з іншими показниками та УЗ-діагностикою слугували критерієм оцінки важкості перебігу захворювань.

Лабораторні дослідження. Вивчались в динаміці показники крові (еритроцит, гемоглобін, кількість лейкоцитів), лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та інші. До біохімічних досліджень входили: загальний білок сироватки крові, система згортання та протизгортання крові по Лі-Уайту. Ступінь прояву інтоксикації визначили за допомогою ЛІІ (запропонованого Кальф-Каліфом у 1938р.), який розраховується за формулою:

ЛІІ=(4мц+3ю+2п+с)(пл+1)/[(мон+лімф)(е+1)],

де мц - моноцити, ю - юні, п - паличкоядерні нейтрофіли, с - сегментоядерні нейтрофіли, пл - плазмоцити, мо - моноцити, лімф - лімфоцити, е - еозинофіли.

Характеристики

Список файлов реферата