61268 (674211), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В економіці Китаю провідні позиції, як і раніше, займав англійський капітал, але за рівнем інвестицій його швидко наздоганяв японський. Частка приватного національного капіталу була незначною, дещо більшу роль відігравали державні підприємства. На перший план своєї соціально-економічної політики гомінданівський уряд поставив розширення і зміцнення державного сектора економіки. Проводились заходи по створенню державно-приватних підприємств. Схвалювались вклади національних інвесторів, до цього залучались і вищі чиновники, керівництво партійного апарату, близьке оточення Чан Кайші, всі вони змогли отримати непогані дивіденди. Вводилося планування господарства. Здійснювалась фінансова реформа, був створений державний банк. Дещо обмежувались економічні права іноземців. Зокрема, підвищувались мита на імпортні товари, укладались митні договори з іноземними державами.

У 1930 р. нанкінський уряд видав закон про сільське господарство, який передбачав встановлення максимуму земельних володінь, зниження орендної плати на землю до 37,5% урожаю, ліквідацію суборенди І права вічної оренди. Було прийняте трудове законодавство, за яким встановлювався 8-годинний робочий день, рівна оплата праці для чоловіков і жінок, вводились оплачувані відпустки тощо.

У цілому економічна політика Гоміндану сприяла розширенню ринкових відносин, зростанню національного капіталізму. В той же час вона не дала великого практичного ефекту, що пояснюється внутрішньою нестабільністю і постійною загрозою зовнішньої агресії.

Першою великою державою, яка визнала гомінданівський режим, були США (25 липня 1928 p.), чиї позиції в Китаї поступово зміцнювались. У 1928-1930 pp. гомінданівський уряд домігся повернення деяких концесій і орендних територій. Відмінялось право екстериторіальності для іноземців. Напруженими були відносини гомінданівського режиму з Радянським Союзом. Чан Кайші постійно звинувачував СРСР у «червоному імперіалізмі» й у втручанні у внутрішні справи Китаю. Була проведена ціла серія ворожих антирадянських акцій. У травні 1929 р. війська Чжан Сюеляна напали на радянське консульство в Харбіні і захопили Китайсько-Східну залізницю (КСЗ). У відповідь радянський уряд заявив про розрив дипломатичних відносин із Китаєм (17 липня 1929 p.). Була створена Особлива Далекосхідна армія під командуванням В.К. Блюхера, яка розгромила китайські війська в листопаді 1929 р. Китайська сторона пішла на переговори. Були підписані угоди з представниками Чжан Сюеляна і нанкінського уряду про відновлення статусу КСЗ. Лише після початку японської агресії в Маньчжурії в грудні 1932 р. були відновлені дипломатичні відносини між Радянським Союзом і Китайською Республікою.

18 вересня 1931 р. японська Квантунська армія розпочала наступ у Маньчжурії і зайняла її майже без боїв протягом нетривалого часу. В січні-березні 1932 р. японці намагалися захопити Шанхай, але зустріли рішучу відсіч 19-ї армії і населення. Тоді вони організували в Манчьжурії «Рух за незалежність від Китаю» і в березні 1932 р. проголосили там державу Манчь-жоу-го на чолі з колишнім останнім імператором Китаю Пу

Гомінданівський режим не визнав японських загарбань, але й не чинив військового опору, вважаючи, що в нього практично немає шансів протистояти Японії.

Перша громадянська війна (1927-1937)

Не всі політичні сили виявились задоволеними результатами революції 1925-1927 pp. Зокрема, комуністи вважали, що Гоміндан не здатний задовольнити потреби широких народних мас, проводити соціальні програми в їх інтересах.

Боротьба між Гомінданом і КПК набула форми громадянської війни 1927-1937 pp. В ряді провінцій КПК організувала свої збройні сили - Червону армію Китаю. В 1928-1930 pp. виникло близько 15 так званих визволених радянських районів. Китайські комуністи одержували допомогу від СРСР і Комінтерну. В 1931 р. в провінції Цзянсі відбувся Всекитайський з'їзд представників радянських районів. Він проголосив створення Китайської Радянської Республіки, сформував Тимчасовий уряд, прийняв проект конституції, закони про землю, працю та ін.

В 1930-1933 pp. гомінданівські війська здійснили чотири походи проти радянських районів, але всі вони закінчилися невдачею. В 1933 p. Чан Кайші розпочав п'ятий похід, план якого розробили німецький генерал Сект і офіцери його штабу. Червона армія залишила свої південні революційні бази і почала вимушений перехід в північно-західні провінції. Розпочався Великий похід китайської Червоної армії, який тривав з жовтня 1934 р. по листопад 1936_р. Армія КПК пройшла з тяжкими боями 12 тис. км. Новою основною базою комуністів став район на кордоні провінцій Шеньсі, Гавьсу, Нінься з центром у місті Яньань. Наблизившись до кордонів СРСР і Монголії, Червона армія Китаю прагнула створити собі надійний тил.

Після важких поразок, втрати радянських районів у Південному і Центральному Китаї, великих людських жертв китайські комуністи не сприймали ідеї припинення громадянської війни і співробітництва з Гомінданом. Але загальнонаціональні інтереси вимагали примирення і спільних дій проти японської агресії. В 1937 р. після нападу Японії на Китай Гоміндан і КПК прийняли рішення про припинення бойових дій і створення єдиного національного антияпонського фронту. Громадянська війна 1927-1937 pp. закінчилась компромісом.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов реферата