60647 (673883), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Революція 1905 року - перша російська революція, спрямована протисамодержавства, яка була такою великою за розмахом і яка надалатакі досить серйозні наслідки. Революції - це ознака глибокихсоціально-економічних протиріч в суспільстві, якісвідчить або про неспроможність політики, що проводиться зверху,або про відсутність «розуміння» один одного у влади і суспільства.
Подивимося, які об'єктивні причини лежать в основі революції 1905року.
Як вже зазначалося вище, з кінця XIX століття в Росії починаєтьсярозвиток капіталістичних продуктивних сил. Проте, якщо вкраїнах Західної Європи цього процесу супроводжували розкладфеодальної суспільно-економічної формації та створенняпредставницьких органів управління, через які влада отримувалабуржуазія, то в Росії було дещо інакше. Хоча феодальнасуспільно-економічна формація вже давно віджила своє і незадовольняла як сучасним економічним вимогам (малоприбутковихселянське виробництво), так і внутрішньополітичних (клас дворянстване міг бути надійною опорою влади), але самодержавна монархіяпродовжувала штучно стримувати процес розкладу пережитківфеодальних відносин. По-друге, не було представницьких органівуправління державою, тому буржуазія не могла отримати владу.
Звідси суперечність між розвивається та набирає чинності класомбуржуазії і самодержавної монархією. Це не означало, що монархіяповинна бути знищена - можна було обмежитися парламентарноїмонархією, де клас буржуазії брав би участь в управлінні, що було,наприклад, в Англії.
Крім того, на російській внутрішньополітичній арені з'явився новийклас - промисловий пролетаріат, який був більш революційноактивний, ніж селянство. У розвинених капіталістичних країнах
Західної Європи противагою пролетаріатові служив клас буржуазії,який, володіючи державною владою, як придушував спалахуютьстрайки та страйки, так і в разі потреби ішов на деякіпоступки. У Росії у буржуазії не було державної влади, томувона не могла так плідно й оперативно реагувати на спалахиповстання серед робітників. Уряд же, хоча і захищало в цьомупитанні інтереси буржуазії, але не могла в належній мірі контролюватиобстановку. Тому в російському суспільстві сильної противаги класупролетаріату не було.
Іншим не менш важливим питанням було аграрний. Селянська реформа
1861 року не повністю знищила феодальні відносини в сільськомугосподарстві. Росія вступала в ХХ сторіччя з яскраво вираженимипережитками феодалізму в аграрному секторі, що перешкоджало розвиткукапіталізму в сільському господарстві. Основними перепонами даному процесубули поміщицьке землеволодіння, обов'язок селян викуповувати ту землю,з якою вони звільнялися, причому 1/5 частина суми селянин зобов'язанийбув сам заплатити поміщику відразу, а 4/5 оплачувала держава. Потімселяни сплачували державі цю частину суми з відсотками. Цепризводило до того, що більша частина грошових коштів не затримуваласяу селян, а переходила державі, перешкоджаючи тим самим розширеннюселянського господарства. Ті ж, хто не міг відразу заплатити навіть 1/5 (атаких було дуже багато), ставали тимчасовозобов'язаними і працювали напоміщика, і тим або іншим чином потрапляючи в залежність від нього. Крімтого, що існувала селянська громада, колишня пережитком щепервіснообщинних відносин, штучно урівнювало селян,допомагаючи бідним за рахунок заможних, що в якійсь мірі перешкоджалорозшарування селянства на багатих і бідних і захищало від початкуреволюційного руху на селі. Але в той же час така політикаперешкоджала виділенню найбільш працьовитих селян із загальноїмаси. Таким чином, ми бачимо, що основними суперечностями ваграрному секторі були:протиріччя між селянством і помещічествомпротиріччя між що розвиваються, новим капіталістичним укладом істарими феодальним і первіснообщинним укладаминаростало протиріччя між заможним селянством і біднотоюгостро стояло питання про викупних платежі, які селяни виплачувалидержаві за землю
Росія до 1905 залишалася аграрною країною, а аграрне питаннязавжди дуже гостро стояло в російському суспільстві. Тому якнайшвидшевирішення цього питання було необхідно.
Все перераховане вище було об'єктивними передумовами, що створювалинебезпека революції в російському суспільстві. Тепер розглянемообставини, що сприяли початку радикальних дій.
Невдале протягом війни з Японією, постійні поразки російськихвійськ породжували невдоволення в російському суспільстві і падінняавторитету влади. Але особливо сильно вдарило по авторитетусамодержавної влади «Кривава неділя». 3 січня у відповідь назвільнення кількох робітників на Путіловському заводі спалахнуластрайк. Священик Г. А. Гапон вирішив організувати мирне хода до
Зимового палацу для подачі цареві петиції про потреби робітників. Вранці 9Січень святково одягнені робочі рушили до Зимового палацу, але доступперетинали ланцюга поліції і військ, які відкрили вогонь по мирнійдемонстрації. Вночі після розстрілу Гапон сказав робітникам: «Куліцарських солдатів ... вбили нашу віру в царя ...». Але Микола II нічого незнав про жертви. Лише вранці йому доповіли, що, внаслідок смертельноїнебезпеки, війська були змушені відкрити вогонь для захисту палацу.
«Війська повинні були стріляти, в різних місцях міста багато вбитих,поранених. Господи, як боляче і важко », - запише він у своєму щоденнику.
Але між тим, революційний рух отримало поштовх. 10 січнястрайкував весь робочий клас столиці. Навесні відбувся страйк в Іваново -Вознесенський, яка тривала 72 дні, а вже на початку літа революціяперейшла у військові частини - 14 липня 1905 року було повстання наброненосці «Князь Потьомкін-Таврійський». І, нарешті, «загальнажовтнева страйк »: на кілька місяців (з 19 вересня по 19жовтня) повністю зупинити виробництво в країні - робочістрайкували.
Тоді вже багато хто вважали, що дні монархії полічені. Придушуватиреволюцію було нікому - армія була в Маньчжуркі, а тим часом ситуаціявсе посилюється. Але тут Вітте виступає з пропозицією дати народуконституцію і провести реформи: «Росія переросла форми існуючогодержавного устрою ... Поки ще є можливість - требадарувати конституцію, інакше народ вирве її ...»
Микола розумів - ситуація критична: або Конституція, або повнийкрах. І він погодився на конституцію. Але що означали для Миколи ціпоступки? Романовська династія самодержавно правила Росією протягомпрактично 300 років. У цей час до країни були приєднанівеличезні території, Росія стала великою світовою державою,російські полководці здійснювали блискучі походи, що прославили російськуармію. А він? А він за один день мав намір знищити самодержавство, т.тобто, як він вважав, пустити по вітру все те, що так довго створювалосяйого предками? Всі ці ліберали з їх розмовами про правовому суспільстві,саме держава - це для нього було так чуже і незрозуміло! Вінзійшов на престол самодержцем - значить і його спадкоємець має статисамодержцем - не з особистих амбіцій, а з почуття глибокоївідповідальності перед країною і династією.
Так, він пішов на поступки, оскільки розумів, що ситуація настількикритична, що в іншому випадку ця революційна хвиля змете ійого, і династію, і весь існуючий лад. Він створив Думу, але виборине були загальними: в них не могли брати участь жінки, військовослужбовціта молодь до 25 років. А за виборчим законом 1 голос поміщикаприрівнювався до 3 голосів буржуазії, 15 голосам селян і 45 голосівробітників. На противагу Думі ставилося Державну раду, який бувверхньої законодавчої палатою. Половина членів Державноїради призначалася царем, а половина обиралася з-поміж великихпоміщиків, буржуазії, духовенства, професорів і академіків. Радагальмував законодавчу діяльність Думи. Крім того, всізаконопроекти Дума передає на підпис імператору, а сам він володіввеличезними для конституційного монарха повноваженнями: керувавзовнішньою політикою, армією і флотом, міг створювати в перервах міжсесіями Думи закони та розпускати її після закінчення 5-річного терміну їїдіяльності.
Маніфест 17 жовтня не відразу припинив революційну боротьбу - країніще треба було пережити грудневе збройне повстання в Москві, алереволюція вже пішла на спад. Цього разу, йдучи на поступки монархіївдалося вижити, але питання в іншому: наскільки революція 1905 рокудопомогла усвідомити правлячій верхівці необхідність назрілихперетворень і реформ?
ПІДСУМКИ РЕВОЛЮЦІЇ 1905 РОКУ
Як вже говорилося вище, основними передумовами революції 1905 рокубули три чинники: аграрне питання, протиріччя між країнами, що розвиваютьсякапіталістичними продуктивними силами і пережитками феодальнихвиробничих відносин і відсутність на внутрішньополітичній ареніпротиваги пролетаріату, який був налаштований багато більш радикально,ніж селянство. Тепер подивимося, наскільки революція вирішилапроблеми, що накопичилися.
Для знищення феодальних пережитків треба було вирішити якекономічні, так і політичні завдання. Економічніпереважно полягали в усуненні багатоукладності в економіці,наданні підтримки вітчизняної промисловості шляхом залученняінвестицій, впровадження нових технологій у виробництво для того, щобросійські товари були конкурентоспроможними на світовому ринку і розвиткусільського господарства. Все це не могло бути вирішено революційним шляхом.
Що ж до політичних завдань, то вони зводилися до отриманнябуржуазією влади. Але й цього не було досягнуто. Була створена Дума,але вона не дала буржуазії владу, тому що істинна мета її скликання була нестворення органів управління правового суспільства, а лише заспокоєнняреволюційного руху. І через кілька місяців I Державна
Дума припинила своє існування.
В аграрному питанні справи йшли трохи краще. Були скасованівикупні платежі, знижена орендна плата за землю, і підвищиласямінімальна заробітна плата сільськогосподарським робітникам. Але основніпитання так і залишилися невирішеними. Більша частина земельного фонду щеперебувала в руках феодалів, а селяни продовжували жити вселянській громаді.
Не вирішивши глибоких соціально-економічних протиріч,уряд для стабілізації обстановки йде на поступки робітникам іселянам. Був скорочений робочий день до 8 годин, підвищена мінімальназаробітна плата, дано право створювати профспілки, які захищали інтересиробітничого класу, дозволені страйки з висуванням економічнихвимог і т. п. Але це було рішенням лише поверхневих проблем,яке не торкнулося глибоких соціально-економічних протиріч.
Таким чином, можна зробити висновок, що революція не вирішила всіхнасущних проблем, а реформи, на які пішло царський урядшвидше були проведені з метою заспокоєння суспільства і не сприймалисявсерйоз. У російському суспільстві залишилися три основні протиріччя:між селянством і поміщикамищо розвиваються між капіталізмом і існуючими феодальнимипережиткамиміж промисловим пролетаріатом і буржуазією
Причому, якщо перші дві були більшою чи меншою мірою характернідля феодального суспільства, то останнє - для капіталістичного. І забрак політичної влади у буржуазії було найбільш небезпечним, тому щопролетаріат в той час був найбільш революційно налаштованим класом.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РОСІЇ В 1905-1909 рр.
Революція 1905 року і Російсько-японська війна надали несприятливийвплив на економічну сферу країни. У боротьбі з революцієювласники підприємств не рідко йшли на згортання виробництва ілокаути. Слід зазначити що під час війни, з одного боку, військовізамовлення сприяли розвитку галузей промисловості, пов'язаних звиробництвом боєприпасів, але з іншого боку, постійні витрати наведення війни привели до погіршення фінансової системи країни і дефіцитудержавного бюджету.
В результаті цього, після короткочасного пожвавлення економічноїжиття в 1907 р., почався новий економічна криза. По суті, починаючиз кризи 1900-1903 рр.. россійская економіка перебувала у станізастою. Але вже починають виявлятися нові тенденції в російськійпромисловості. Після кризи 1900-1903 рр.. россійская промисловістьстає більш сприйнятлива до технічних нововведень ввиробництві, для більш стійкого положення на ринку і кращогозабезпечення збуту продукції підприємства починають об'єднуватися вмонополії. Найбільш поширеним видом монополістичногооб'єднання в Росії були синдикати - промислові підприємства,спільно збувати продукцію.
Таким чином, зробимо висновок, що кризи і соціальні заворушення вросійському суспільстві показали промисловцям необхідність інтеграції,що призводило до створення великих промислових об'єднань, як цебуло в той час у капіталістичних країнах Західної Європи. Алеросійські монополії відрізнялися від західноєвропейських. Якщо останністворювалися в результаті ускладнення і подорожчання технологійвиробництва після II НТР, то перше, навпаки, відрізнялисявикористанням великої кількості робочих через відсутністьпередових технологій у виробництві та дешевизни робочої сили. Але длявиходу на світовий ринок вітчизняної промисловості було потрібнозастосування новітніх технологій виробництва, тому що тільки в цьомувипадку російські товари могли виходити відносно дешевими,проводитися з потрібною швидкістю і бути конкурентоспроможними насвітовому ринку.
Тому основним завданням в промисловому секторі буловпровадження передових технологій у виробництво.
АГРАРНА РЕФОРМА Столипін
Досягнутий рівень економічного розвитку не дозволяв Росіїконкурувати з передовими країнами. З 1905 р. пріоритетнимнапрямком розвитку країни стає сільське господарство. Росія всеще залишалася аграрною країною: в загальному обсязі виробництва сільськегосподарство займало домінуюче місце, 3/4 населення було зайнято всільськогосподарському виробництві. Доля селянства в соціальнійструктурі російського суспільства становила 84%.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
