60471 (673753), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Значну роль у боротьбі патриціїв і плебеїв відіграла цензура Аппія Клавдія 312 р. до н.е. Аппій належав до роду Клавдіїв, ВІДОМИХ СВОЄЮ гординею, впертістю і шаленістю. З його іменем пов'язана ціла епоха в римській історії. Аппій Клавдій побудував першу монументальну дорогу (Via Арріа), яка з'єднувала Рим із південними районами Італії і була

важливою для боротьби з самнітами; будував і

прикрашав храми (храм Белонни), спорудив перший водопровід у Римі (акведук); поміняв етруський алфавіт на латинський; запропонував сонячний годинник; був одним із засновників правознавства і ораторського мистецтва.

Редакцію Сервієвої конституції, яка змінювала початковий земельний ценз на грошовий, теж приписують Аппію Клавдію. Заміна земельного цензу грошовим відповідала інтересам демократичних груп, пов'язаних з торгівлею, ремеслами з товаро-грошовими відносинами загалом.

Він виступав яскравим прихильником вільновідпущеників і міського плебсу, захищаючи інтереси торгово-лихварських кіл. Аппій включив у сенат тих магістрів, батьки яких були вільновідпущениками, чим викликав різку опозицію з боку патриціїв. Крім того, римським громадянам, які не мали земельної власності (торговий і ремісничий плебс), дозволялося голосувати не лише в міських територіальних округах, але й в сільських, що підняло їхній політичний авторитет. Таким чином, уже в IV ст. до н.е. вільновідпущеники відігравали помітну роль в римському суспільстві й господарстві. Аристократія підтримувала вільновідпущеників головним чином тому, що більша частина їх знаходилася у клієнтелі у своїх колишніх господарів і на виборах віддавала їм свої голоси. Сільський плебс не завжди знаходився у місті в достатній кількості, і тому нерідко на коміціях питання вирішувалося лише міщанами.

Одночасно з цим Аппій Клавдій повів енергійну боротьбу з жерцями, які були ідеологічною опорою патриціанської олігархії. Так, за його ініціативою, родовий культ Геркулеса був перетворений в загальнодержавний, зібрані афоризми піфагорійських мудреців, легалізовані орфічні культи, заборонені офіційною релігією тощо.

Перший натиск плебеїв на монополію патриціїв у сфері судочинства і календаря теж припадає на кінець IV ст. до н.е. 304 р. до н.е. едил Гней Флавій, син вільновідпущеника, опублікував судові формули (legis actiones) і обнародував календар. Цей захід був спрямований проти колегії жерців-понтифіків, які вважалися єдиними знавцями і тлумачниками права. В їхньому віданні знаходився і складний календар, вони на свій розсуд оголошували присутні і неприсутні дні (dies fasti et nefasti), призначаючи або відміняючи дні народних зборів і судових процесів. Гней Флавій переробив у демократичному напрямку консульські фасти, внісши до числа давніх консулів і трибунів плебейські фамілії Марціїв, Брутів тощо. Йому приписують також видання анналів, літописних записів римської історії.

300 р. до н.е. було видано закон братів Огульніїв (lex Ogulnia), етрусків за походженням, який відкривав плебеям доступ до вищих жрецьких посад і збільшував до дев'яти кількість членів колегій авгурів і понтифіків. Зрештою, повного урівняння плебеїв з патриціями в цій сфері ніколи не було. Багато жрецьких посад так і залишилися монополією патриціїв. Таким, наприклад, були жрецькі колегії саліїв, фламінів і посада "царя жерців" (rex sacrorum).

Завершальною ланкою тривалої боротьби патриціїв з плебеями був закон 287 р. до н.е. диктатора Гортензія (lex Hortensia). Приводом до його видання послужило повстання плебеїв, невдоволених зростанням заборгованості і порушенням сенатом прав трибутних коміцій. Закон формально повторював давній закон Валерія - Горація і належав до розряду "священних" (leges sacratae). Згідно з ним, рішення плебських трибутних коміцій (plebistita) визнавалися загальнодержавними законами, обов'язковими для патриціїв і плебеїв. Вони не вимагали навіть схвалення сенату (auctoritas): "Все, шо вирішить плебс по трибах, має силу загальнонародного закону" (ut quod tributum plebs iussisset populum teneret).

Трибутні коміції збиралися на Форумі, голосування проходило не по центуріях, а поголовно (viritum), чим забезпечувалася перевага плебсу, особливо сільського. Одночасно підтверджувалася недоторканість (sancro sanctitas) народних трибунів. Винному у порушенні цього закону загрожувало прокляття і конфіскація майна.

Так завершилася багаторічна боротьба патриціїв і плебеїв, основним результатом якої була ліквідація пережитків родового ладу олігархічної республіки патриціїв і створення умов для розвитку демократичного полісу в Римі. У підсумку цієї боротьби плебеї отримали доступ до магістратур і в сенат, добилися політичної і громадянської рівності (недоторканість, легалізація шлюбів), вирішення аграрного питання і пом'якшення боргового права.

Із кінця V ст. до н.е. починає бурхливо розвиватися приватна земельна власність як на землях плебеїв, так і патриціїв та складаються умови для її концентрації. Відміна боргової кабали сприяла зростанню ролі рабів-іноземців і посилила агресивність римського суспільства, яке все більше потребувало додаткової робочої сили.

З іншого боку, задоволення основних потреб плебеїв сприяло консолідації римського суспільства. Станова боротьба, яка роздирала Римську державу зсередини, затихає і перед лицем зовнішніх ворогів на початку III ст. до н.е. Рим став сильним і монолітним, що не могло не сприяти його військовим успіхам.

Висновки

Період боротьби патриціїв і плебеїв в історії Стародавнього Риму посідає важливе місце. Адже це один з етапів державотворення Римської державності.

Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) - одна з провідних цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста - Рима (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника - Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Італійському півострові ще в Х ст. до н. е. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розташована вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім - до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям. Піку своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ ст., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

Боротьба патриціїв і плебеїв – це напружений період, адже проводились реформи, боротьба за політичні права плебеїв, перша кодифікація римського законодавства.

У підсумку боротьби патриціїв з плебеями, плебеї отримали доступ до магістратур і в сенат, добилися політичної і громадянської рівності (недоторканість, легалізація шлюбів), вирішення аграрного питання і пом'якшення боргового права.

Із кінця V ст. до н.е. починає бурхливо розвиватися приватна земельна власність як на землях плебеїв, так і патриціїв та складаються умови для її концентрації. Відміна боргової кабали сприяла зростанню ролі рабів-іноземців і посилила агресивність римського суспільства, яке все більше потребувало додаткової робочої сили.

З іншого боку, задоволення основних потреб плебеїв сприяло консолідації римського суспільства. Станова боротьба, яка роздирала Римську державу зсередини, затихає і перед лицем зовнішніх ворогів на початку III ст. до н.е. Рим став сильним і монолітним, що не могло не сприяти його військовим успіхам.

Отже, досліджуючи історію Стародавнього Риму, потрібно враховувати навіть найменші деталі тих чи інших подій. Адже від цього буде залежати результат досліджень.

Список використаної літератури:

1. Балух В.О., Коцур В.П. «Історія Стародавнього Риму». – Чернівці: Книги ХХІ, 2005

2. Бокшанин А.Г. «Дреняя Греция и древний Рим». – М., 1952

3. История Древнего Рима/ Под ред.. В.И. Кузищина. – М., 1999

4. Ковалев С.И. «История Рима». – Л., 1986

5. Машкін М.О. «Історія Стародавнього Риму»(пер. з рос.). – К., 1955

6. Мишулин А.В. «Лекции по истории Древнего Рима». – М., 1956

7. История Европы: В 8 т. Древняя Европа. – М., 1998. Т.-1.

Додатки

С ервій Туллій

Стіна Сервія Туллія

Аппієва дорога

12

Характеристики

Список файлов реферата