59871 (673394), страница 2
Текст из файла (страница 2)
ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
Відбудова народного господарства проходила у напруженій міжнародній обстановці. Відносини між СРСР та іншими країнами антигітлерівської коаліції незабаром після закінчення Другої світової війни різко погіршилися. Прагнення сталінського керівництва нав'язати країнам Східної Європи соціалізм радянського зразка викликало жорстку протидію США й Англії. Протистояння все більше загострювалося, набуваючи різких, відкритих форм. Почалася «холодна війна» і гонка озброєнь.
Швидко згорталися торгові відносини між Сходом і Заходом. Навіть передбачені договорами поставки матеріалів, устаткування та обладнання затягувалися, а то й взагалі припинялися. США відмовились поставляти турбіни і генератори для Дніпрогесу, сталевий жест для машинобудівних заводів. Ці та інші вироби були віднесені урядом США до стратегічних, що виключало неможливість їх продажу СРСР. У 1948 р, із-за кордону в УРСР надійшло вдвічі менше устаткування, ніж у 1946 р.
Взаємними зусиллями між СРСР і США та їхніми партнерами було зведено «залізну завісу». Однією з найголовніших передумов переходу до мирного будівництва була демобілізація військовослужбовців армії. Почавшись після війни в умовах загострення міжнародної обстановки, вона набула затяжного характеру. За три повоєнних роки в Україну повернулося 2,2 млн. солдатів і офіцерів. Почалося повернення колишніх полонених радянських воїнів та громадян, вивезених на примусові роботи до Німеччини. На кінець 1945 р. після багатьох перевірок, часто невиправданих і принизливих, в Україну повернулося близько 800 тис. чоловік. Такі перевірки витримали далеко не всі. На кінець 1947 р. з Німеччини в Україну повернулось 1 млн. 250 тис. чоловік, насильно вивезених на каторжні роботи до Рейху. Майже 300 тис. з них звинувачені в державній зраді і депортовані до Сибіру. Багатьом військовополоненим і вивезеним на примусові роботи інкримінувалося співробітництво з окупантами. З фашистської каторги вони потрапили в інше пекло — сталінські табори (ГУЛАГ). Не бралося до уваги навіть те, що багато з них хоробро воювали, були удостоєні високих урядових нагород, стали офіцерами.
Список використаної літератури
-
Бушин М.І., Коваль В.І., Дмитренко М.Г., Горенко Л.М., Горкун А.І. Становлення української державності в 20 ст. / Микола Іванович Бушин (ред.). — К., 1998. — 271 с.
-
Гермайзе О. Нарис з історії революційного руху на Україні. — Б.м., Б.р. -Т.І.-389 с.
-
Горєлов М.Є. Передвісники незалежної України: Історичні розвідки. — К., 1996.-156с.
-
Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995. — 607 с.
-
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації Х1Х-ХХ ст. — К., 2000. — 360 с.
-
Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ-початку XX ст. — Чернівці, 1999. — 574 с.
-
Іванченко Р.П. Історія без міфів. Бесіди з історії української державності.-К., 1996.-336 с.
-
Історія держави і права України / за ред. В.Г.Гончаренка. — К., 1996. — 288 с.
-
Крипякевич І. Історія України. — Львів 1990. — 511 с.
-
Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття — К., 1993.-413 с.
-
Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. — Т.1- К., 1992. — 640 с.
-
Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І.Шевчука; Вст. ст. С.В.Кульчицького. — 2-е вид. — К., 1992. — 512 с.