59405 (673128), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Щоб у Києві і в усій Малоросії не було й сліду від унії, щоб єзуїтів не залишилося більше.

Щоб у всіх містах, де житимуть козаки, не було католицьких костелів.

Щоб київському митрополитові було надано перше місце в сенаті.

Щоб воєводами й комісарами були виключно православні з руського населення.

Щоб кількість козаків не обмежувалася.

Щоб у всій Україні разом з Києвом і в усій Малоросії не зали шилося й сліду євреїв, а також багато інших умов, які не могли виконати поляки.

Як бачимо, Богдан Хмельницький послідовно намагався звільнити Україну від євреїв. Проте пізніше було укладено Білоцерківський мир, який знову надав можливість євреям селитися в Україні. І тільки тоді, коли Богдан Хмельницький перестав розраховувати на допомогу татар і звернувся за допомогою до царя Олексія Михайловича, якому запропонував взяти "під свою державу" Україну й Малоросію; коли після цього Малоросія й козаки присягнули на вірність царю московському (1654 p.), московське військо виступило на допомогу Хмельницькому проти Польщі.

Тоді ж долю євреїв у польській Русі було остаточно вирішено. Під час війни Московського царства з Польщею настав кінець усім євреям царства Польського, і навіть велику віленську общину спіткало це загальне лихо.

Страшним ураганом пронеслись московські війська разом з військами Хмельницького по всій Польщі, руйнуючи і спустошуючи все на своєму шляху. Євреїв били, розкрадали їхнє майно, знищували синагоги й шматували священні "Тори", які там зберігалися.

Поляки не в змозі були протистояти ворогам, оскільки тоді Польща зазнавала розгрому з боку московитів, пруссаків, шведів і жорстоких козаків.

Бажання Хмельницького щодо перебування євреїв в Україні і Малоросії здійснилося сповна. Московський цар видав указ, яким суворо-пресуворо забороняв євреям під будь-яким приводом жити в Україні і Малоросії взагалі та в межах київського району — зокрема. Таку умову поставив Хмельницький московському царю ще до того, як Україна та Малоросія присягнули на вірність Москві.

З 1665 року і до кінця XVIII ст. у Києві, як і в усій Україні, не залишилося жодного єврея, всі були вигнані, а козацькі гетьмани старанно піклувалися, щоб ніхто з них не з'являвся. За царювання Федора Олексійовича і правління Софії Олексіївни (1676-1689 pp.) також ретельно стежили, щоб жоден єврей не переступив кордони Русі й України. Так тривало ще й за Петра Великого й Катерини II "96Як бачимо з цієї досить промовистої цитати, майже півтора століття євреям було заборонено проживати на території України.

Тому організатори ОНБХ вважають, що й нині катаклізми, злигодні й вимирання українського населення є помстою сіоністів та їхніх орденів "Бней-Бріт" і "Хабад" за Хмельниччину та козацькі подвиги середини XVII століття.

Варто зауважити, що негативне ставлення урядовців та більшості членів парламенту до пам'ятника Богдану Хмельницькому, несхвальне ставлення єврейської преси до добросусідських відносин з російським народом, розкол православ'я, замовчування й усіляке паплюження акта возз'єднання українського народу з російським дає підстави думати так, як засновники ордену Нащадків Богдана Хмельницького.

Орден створено колишніми співробітниками Комітету державної безпеки й Головного розвідувального управління. Відомо, що в його структурі є потужний аналітичний центр. Вся діяльність ОНБХ утаємниче новому; низи не могли жити по-старому; капіталістичні відносини успішно "загнивали" і призвели до соціального вибуху та ін. Сьогодні, базуючись на новій парадигмі й, здавалось би, незаперечній істині, на поверхню випливає зовсім інша теорія: падіння Російської імперії в 1917 році сталося не в результаті об'єктивного ходу історії, а було одним із головних завдань програми Світового уряду. Це була змова проти Росії, ініційована Заходом, який внаслідок багатьох причин не був зацікавлений у зміцненні Російської імперії і вбачав у цьому небезпеку для своїх інтересів. Хто стояв на чолі так званої революції, хто був безпосереднім виконавцем і хто фінансував цю криваву бойню — нині вже добре відомо.

Література

1. Сенченко М.І. Латентні структури світової політики: Нариси з конспірології.- 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2005. – 312с.: іл..

2. Лисовський С.А. Другая Америка. Национальная безопасность и геополітика России. - №1-2(30-31) 2002. – С.181

3. Бегунов Ю.К. Тайные силы в истории России. Сборник статей и документов: 4-е изд. – М.: Изд-во газеты «Патриот». 2000 – С.430

Характеристики

Список файлов реферата