59217 (673028), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Із Согдіани і Бактрії Александр рушив в Індію. З великим військом македонян, греків і азійських народів, перейшовши через гірські перевали, він спустився в басейн Інду — Пенджаб. Труднощі переходу згубили тисячі людей і в'ючних тварин. На своєму шляху Алек­сандр продовжував засновувати поселення, які мали правити за опорні пункти. Завоювання Індії полегшувала безперестанна ворожнеча між індійськими династіями, якою Александр уміло скористався. Перейшовши річки Інд і Гідасп (притока Інду), він розбив могутнього царя Західної Індії Пора (у битві з ним македонські воїни вперше зіткнулися з бойовими індійськими слонами). Тут було засновано дві останні колонії — Нікею і Буцефалію (останню названо за ім'ям улюбленого коня Александра, що загинув у цих місцях). Потім він просунувся до Гіфасісу (східної притоки Інду). Александр думав рушити далі на завоювання долини Гангу, але його армія знемагала від тривалого виснажливого шляху. До того ж давно вже зростало невдоволення Александром у верхівці армії, яка не мирилися зі східною політикою та з його планами "кордонами царства зробити межі всієї землі".

Проти Александра ще з 330 р. до н. є. почали виникати змови, як серед старих ветеранів-командирів, так і серед знатної македонської молоді — "пажів". Александр наисуворішими заходами намагався придушити опозицію в армії. Для цього він не зупинявся перед знищенням найзаслуженіших і найближчих до нього людей.

У таборі на Гіфасісі військо разом з командирами відмовилося продовжувати завойовницький похід. Провівши три дні в цілковитій самотності у своєму наметі, Александр дав, нарешті, наказ будувати кораблі на березі Гідаспу, щоб перевезти свою армію до берега Індійського океану. Повернення почалося в 326 р. до н. є. і відбувалося в дуже важких умовах. Дійшовши до дельти Інду, Александр спорядив одну частину армії на чолі з Неархом ще маловідомим морським шляхом вздовж берега океану в Перську затоку, а з другою сам рушив суходолом через пекучі пустелі Гедрозії. Похід закінчився в 325 р. до н. є. у Вавилоні.

Під час Східного походу (334—325 до н. є.) і після закінчення його у 324 р. до н. є. Александр іноді дуже наївними способами намагався об'єднати греко-македонян з персами. Він заохочував своїх воїнів до шлюбів з персіянками і одного разу влаштував весілля 10 тис. пар відразу. Сам Александр, за звичаєм перських царів, одружився ще з двома перськими царівнами. В державному управлінні, при дворі, в армії посилився вплив східної знаті. Правда, потрібно зазначити також, що одночасно Александр еллінізував персів; ЗО тис. перських хлопчиків навчалися військової техніки македонян, грецької мови і македонських звичаїв.

Проте опозиція східній політиці Александра посилювалась і поширювалась. В Опісі, на річці Тигр, у 324 р. до н. є. спалахнув справжній солдатський бунт. Александр жорстоко придушив його, стративши 13 призвідників, і став формувати армію, яка складалася переважно з персів. Але йому довелося піти й на деякі поступки, пообіцявши, що македоняни матимуть переваги над персами.

Столицею своєї величезної держави Александр зробив Вавилон. Тут він почав розгортати діяльність у справі дальшої організації цієї держави і підготовки нового походу на Захід. Раптова смерть від злоякісної малярії в 323 р. поклала кінець цій діяльності.

Значення завоювання Перської держави було дуже велике.

Воно сприяло зближенню економіки й культури Заходу і Сходу. Для встановлення більш органічного зв'язку між ними велике значення мало заснування кількох десятків міст ("Александрій"), які мали стати центрами об'єднання греків і македонян з місцевим населенням і взаємного обміну культурними досягненнями.

Водночас із зазначеними явищами не можна забувати, що наслідком завоювання Сходу було не тільки знищення Перської держави, а й встановлення нового панування, що ґрунтувалося на жорстокому поневоленні місцевого населення греко-македонянами.

Прогресивні зміни в результаті падіння Персії не означали поліпшення становища народних мас. Колишній гніт Перської держави замінився витонченою, значно тяжчою експлуатацією завойовників.

Проте неміцність і недовговічність держави Александра Македонського не перешкоджали тому, що на її величезній території виникли нові суспільно-політичні відносини, які були дальшим ступенем у розвитку античного рабовласницького суспільства. На руїнах держави Александра виник елліністичний світ.

Використана література

1. Александр Македонский и Юлий Цезарь ; Кромвель ; Ришелье ; Наполеон І ; Бисмарк: Биогр. повествования / Н.Ф. Болдырев (сост.,общ.ред.и послесловие). — Челябинск : Урал, 1995. — 537с.

2. Боуз Патра. Стратегическое искусство Александра Македонского: Вне времени:уроки строителя величайшей империи:Пер. с англ.. — М. : Олимп-Бизнес, 2005. — XVIII, 249с.

3. Співак Ігор Олександрович. Олександр Македонський і зороастризм: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України; Інститут сходознавства ім. А.Кримського — К., 2007. — 18с.

4. Ткачов Юрій Геннадійович. Сюжет про Александра Македонського та його модифікації у світовій літературі: Дис... канд. філол. наук: 10.01.05 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 1996. — 186л.

5. Успенский Федор Иванович. История Византийской империи: Период Македонской династии (867-1057) / Л.В. Литвинова (сост.,подгот.текста). — М. : Мысль, 1997. — 527с.

Характеристики

Список файлов реферата