59203 (673020), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Висновок

Нобілітет – у Стародавньому Римі прошарок знатних людей. У царську епоху знать складалася лише з патриціїв, у часи республіки сім’я отримувала популярність (знатність), якщо її представники були едилами, преторами або консулами. Після допущення до вищих посад плебеїв склався прошарок плебейської знаті, який разом з патриціями, утворив патриціансько-плебейський нобілітет (ІV – ІІІ ст. до н. е.). На рубежі ІІІ – ІІ ст. до н. е. коло знаті (нобілей) звузилося: знатність стали пов’язувати з виконанням тільки консульської посади, сформувався консулярний нобілітет у складі приблизно 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Нобілітет був правлячою олігархією Римської республіки: вузьке коло спадкових консул ярів панувало в сенаті і передавало вищі посади, за висловом Цицерона, «з рук у руки» своїм дітям і онукам. Склад і привілеї нобілітету не визначалися законом – вони ґрунтувалися на громадській думці та інерції виборців, які голосували за представників відомих сімей. Крах республіки був крахом влади нобілітету.

Література

1. Момзен Т. История Рима: В 4-х т. Т 1 – 4. – М., 1997.

2. Утченко С.Л. Древний Рим. События. Люди. Идеи. – М., 1969.

3. Игнатенко А.В. Древний Рим: от военной демократии к военной диктатуре. – Свердловск, 1988.

Характеристики

Список файлов реферата