Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В історії Аттики VІ в. до н.е. відому роль зіграла тиранія, що зміцнила центральну владу. Все-таки це була система хиткої рівноваги, коли права й сваволя «особливого привілейованого класу» були якоюсь мірою обмежені тираном, а майбутній панівний клас Афін, тобто повноправне громадянство, що протистоїть рабам і метекам, ще не було допущено до влади. Кінець VІ в. до н.е. знаменує й повний розвиток держави в Аттиці, а разом з тим і встановлення класового ладу, заснованого на застосуванні підневольної праці.

Реформи Периклу

Перикл (495 до н. е. – 429 до н. е.) – державний діяч, стратег, оратор і полководець у Стародавніх Афінах. Подробиці життя Перикла відомі майже виключно за працею Плутарха «Порівняльні життєписи».

Після вбивства Ефіальта афінську демократію очолив Перикл – виходець зі знатного афінського роду, обдарований політик.

З його ім'ям пов'язують не тільки проведення реформ, але й розробку нових принципів управління суспільством, в основі яких – вимога політичного професіоналізму й формування нової соціальної філософії. Перикл, що беззмінно обирався стратегом в 444/443–429 р. до н.е., згуртував навколо себе союз однодумців, своєрідну політичну й інтелектуальну еліту афінського суспільства, за підтримкою якої він здійснював всі свої зовнішньополітичні й внутрішньополітичні заходи [8].

Аристотель пов'язує з ім'ям Перикла два найважливіших закона: про цивільні права й про оплату посадових осіб. Насамперед, була уведена плата суддям. Народний суд, заснований ще при Солоні, становив основу всієї демократичної системи афінської держави. До середини V століття до н.е. геліея поєднувала 6 тисяч афінських громадян, які повинні були засідати в різних судових комісіях, відриваючись від своїх повсякденних справ. Роль суду була багатогранна: він вирішував безліч питань як між самими афінськими громадянами, так і між союзниками Афін по морському союзу, перетворюючись одночасно в найважливіший інструмент контролю над ними.

Отже, уводячи таке нововведення, як оплата праці чиновників, Перикл відкривав дорогу для участі в державних справах самого широкого кола афінських громадян, у тому числі – малозабезпечених. Аристотель у творі «Афінська політія» описував це в такий спосіб: «Платню одержує народ за рядові народні збори – по драхмі, а за головні – по 9 оболів. Потім у судах одержують по 2 оболи; члени Ради – по 5 оболів, притани – по 6, архонти – по 4.»

У тісному взаємозв'язку з початком виплат платні чиновникам перебувала й інша проведена Периклом реформа – цивільна. Відповідно до її вимог, громадянином Афін міг вважатися лише той, чиї мати й батько були афінянами. Значення цього нововведення дослідники оцінюють по-різному. Відповідно до Аристотеля, воно було наслідком занадто сильно розгалуженої цивільної громади, а тим часом громадянство древні завжди розглядали як найважливішу умову успішного функціонування державного організму. Отже, цивільна реформа Перикла мала на меті формування найбільш оптимального по чисельності цивільного колективу, у чому в той період був особливо зацікавлений афінський демос [7].

Крім того, як повідомляє Аристотель, Перикл відняв деякі права в ареопагів й «особливо рішуче наполягав на розвитку в держави морської сили…,» що по великому рахунку також було, насамперед, в інтересах середніх шарів афінського суспільства.

Таким чином, у період правління Перикла відбувається більш чіткий поділ влади: законодавча належала Народним зборам, виконавча – Раді 500 і магістратам, судова – геліеї. Одночасно принцип жеребкування поширюється на більшість виборних посад, що також свідчить про зміцнення демократичних початків у керуванні.

У цілому ж можна сказати, що реформи Перикла завершили процес формування системи афінської рабовласницької демократії, забезпечили механізм її успішного функціонування. Широкі кола громадян поліса одержали можливість брати участь у державній діяльності – як через обрання посад, так і через участь у роботі Народних зборів. Право бути обраним поширювалося на всіх громадян без обмеження. Введення плати за виконання суспільних функцій створювало реальну можливість для політичної діяльності малозабезпечених громадян. Був визнаний і став реальністю для будь-якого афінського громадянина принцип свободи слова.

Список використаної літератури

1. Батыр К.И. История государства и права зарубежных стран. – М., 1996.

2. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн (Держава і право епохи станово-кастового суспільства): Навчальний посібник для студентів, курсантів, слухачів. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000.

3. Зельин К.К. Боротьба політичних угруповань в Аттиці в VІ в. до н.е. М., 1994. С. 249

4. История государства и права зарубежных стран. Часть 1. Под ред. проф. Крашининниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М., 1996.

5. Курс лекцій по історії держави й права закордонних країн / Під ред. Кузнєцова, Алексєєва й ін. – М. Юрайт, 1998.

6. Страхов М.М. Історія держави та права зарубіжних країн: Підруч. Для студ. юрид. спец. вищ. навч. зал. – 2 – ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 584 с.

7. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М., 1996.

8. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн.-К., 1994.

Характеристики

Список файлов реферата