58873 (672832), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Таким чином ареал поширення цих назв указує на інших розподіл і членування території, на іншу конфігурацію розміщення населення і його продуктивних сил, розкриваючи перед дослідником чимало невідомих фактів із різних галузей суспільного життя. На основі комплексного дослідження топонімії за допомогою лінгвістики, географії, історії та інших наук з залученням документальних даних з етнографічних, діалектологічних, антропонімічних і археологічних джерел встановлено, що доля кожного топонімічного типу (відповідно й кожного топонімічного формату), який представляє певна група географічних назв, була такою, що дозволяє знайти виразну проекцію на територію, за якою криється кожний історичний колектив, що репрезентував свою культуру і жив у відповідний час. Вагомість топонімічних досліджень збільшується завдяки довго тривалості і стабільності топоформантів як специфіки географічних назв, що в свою чергу сприяє більш надійній реконструкції явищ, а в ряді випадків (при наявності даних писемних і викопних джерел) – їх ідентифікації.
ІІ. Друга частини
1. Загальні відомості про чеські топоніми
Як вже було казано, топоніми належать до найстаріших пам`яток мови. Деякі топонімічні назви чеських земель збереглися у різноманітних нечеських хроніках, в той час, коли у чеських землях ще не було письма. Слід зазначити, що багато з них були підхоплені у видозміненій формі і їх пояснення та зв`язок з географічними об`єктами, які вони називають, є одним з найскладніших завдань топоніміки і історичного мовознавства. Ці іншомовні топоніми збереглися в документах та легендах власне чеського походження. Так, наприклад, в Космінській латино мовній хроніці є назви Belin – замок у північній Чехії, Boleslsv, Brinen - сьогодні, Brno, Dobenina – сьогодні Vaclavice, Petrin – сьогодні Petrin, Tinec – сьогодні Tynec, Ztibecna – сьогодні Zbecno та інші.
Слов’яни, що прийшли на чеські землі переймали давніші, неслов’янські назви гір, річок. Так вважається, що до слов’янського походження такі назви географічних об’єктів – Rip, Beskydy, Morava, Lave, Vetava, Jizera та інші. У назвах населених пунктів такого перейменування на відбувалося, а іноземні назви міст і сіл почали виникати у 13 столітті, тоді з’явились назви Neunbury, Schonbery. Це була саме доба німецької колонізації, і виникнення таких назв є доказом впливу німецького етнічного елементу на розвиток чеських міст. Але не кожен топонім такого походження слід розуміти таким чином. Наприклад назва села Sternberk була перенесена на населений пункт з назви замку, що називався так на честь володарів. Їх рід був чеським, а назва вказує на людне середньовічне онімечення чеських феодальних родів (тобто це реалія з культурної області). Визначним було те, що чеське населення ці назви прилаштовувало до своєї мови, коректувало і тим самим перетворювало їх уже на чеські (Sumperk, Ruzmberk, Sternberk). У 19 та 20 ст. за систему чеських топонімів йшов справжній бій, його остаточною фазою були чехізація цієї системи після 1945 року (що знову ж таки відображало політичну ситуацію), але при цьому дійшло до того, в окремих випадках, коли змінювалась і власне чеська, адаптована назва, як Falknov, Suniperk. За часів чеської соціалістичної республіки з назв почали зникати релігійні елементи (Svaty Kopecek змінився на Kopesek). З вищезазначених прикладів видно вплив позамовних явищ на називання географічних об’єктів, зв’язок топонімів з історією і її ввідображення у них.
Однак, система однослівних назв не виконала завдання мовно охопити заселені території. Тому почали використовуватись багатослівні, складні топоніми. До іменників почали приєднуватись різноманітні означення, як правило узгоджені, часто в протиставних парах. (Mady – Stary, Novy – Stary, Horm – Doem, Cesky – Moravsky і так далі) і інші прикметники (Ukeirsky, Tynes, Defurovy Lazany) і неузгоджені означення (Hradec Lazany).
Але на цьому процес не закінчився. З чолом почало вказуватися і місце біля географічного об’єкту (Bystrice pod Pernstejnem, Tepea nad Becvon). Різні способи називання могли комбінуватися (Nove Mesto nad Metuji, Podhorany u Ronava nad Doubravkou) і навіть назва Hnevkovice na levem brehu Vltavy, vedle Hrevkovic u Ledee nad Sazavod.
Останні назви демонструють різницю між старим і новим, офіційними підходами до творення топонімів. Коли місцевому населенню і жителям навколишніх місць омонімія не заважала. Для сучасного ж управління державою однозначність є необхідною умовою. Тому офіційні назви можуть бути для живого мовлення обтяжливими (наприклад Bramlys nad Labem – Stara - Boleslav).
Зараз закладання нових міст – рідкість (Havirov). Проте інколи трапляється об’єднання населених пунктів і назва може виникнути шляхом об’єднання назв колишніх окремих населених пунктів (наприклад Troubky - Zoeislavice) – так трапляється найчастіше. Можна також назвати групу населених пунктів назвою одного з них (наприклад Hrochov + Lipova + Sec = Lipova) або в новій назві не залишається жодної з попередніх (Gottwalolovo = Zein + Louky + Malenovice _ Meadcova + Prstne + Priluny).
2. Характеристика чеських топонімів
Топоніми можна умовно поділити на власне чеські і запозичені.
Власне чеські топоніми:
Підставою для називання місця стали люди, які його займали, або мали до нього якесь інше відношення. Назвою могла стати:
а) власна назва – зазвичай ім’я глави роду, вождя племені і так далі (наприклад Litomerice з суфіксом - ice); або ім’я засновника, як то Litomyse, Boleslav, Liben (зі застарілим суфіксом – jb, який пізніше зник або з пом’якшенням останнього приголосного чи групи приголосних: Litomyse – від імені Lutomyse), Benesov (з суфіксом - ov), Jicin (з суфіксом - in), рідшими були випадки, коли на місце переносилась назва роду (наприклад Semily);
б) іменник, що називає особу – це могло бути означення представника керуючих верств, що мав відношення до території (Kralovice, Popovice); але могла це бут і назва людей, що заселяли територію (Rataje, Vinare – відповідно до характеру місцевості, звідки вони прийшли – Lipany – населений пункт “Lipanu”, тобто людей, що живуть біля липового гаю; але могли це також бути жартівливі чи рідше образливі прізвиська (Hrdiorezy, Vsetaty - тобто “самі злодії”), цікаво, що місцеве населення ці прізвиська підхопило й прийняло. Підставою для називання став іменник, що називав якусь річ (будівництво, дійсність) чи спосіб побудови:
а) назви природних явищ, наприклад, водних течій (Teplice), типу землі (Blatna), рослинного та тваринного світу (Jablonec, Lipova, Nedveolice);
б) назва будов (Hradec, Tyn, Hamry), мостів і переправ (Brod, Most), правових стосунків (Lhota, Myto).
3. Запозичені топоніми
1. Топоніми німецького походження – становлять значну частину чеських топонімів: йдеться про складні назви з другою частиною – dorf (село), - stein (камінь), - berg (гора), - burg (замок), - stadt (місто), - back (струмок), - wald (ліс), - tal (долина). Хоча ці назви німецького походження, з точки зору сучасної мови – повністю адаптовані (Frenstal, Zambeks, Bruntal) та інші.
2. Решта нечеських топонімів поодинокі випадки, що не становлять систему Дослав’янського походження вважають Doksy, Prinda, з італійської Beroun, Benatky, за аналогією до назви біблейської гори називається Tabor. В сучасній мові бувають запозичення з екзотичних мов, що позичають частини населених пунктів, провінцій, колонії Saughaj, Mexiko.
4. Пояснення походження і значення топонімів
Бистриця (Bystrice) – назва річок на території історичного значення розміщення слов’ян, зокрема у Румунії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Україні. В чеській мові прикметник bystrty має значення швидкий.
Брно (Brno) – місто в Чехії. Назву пов’язують з античним Eburodunum, що згадується у Птоломея у ІІ столітті. Серед інших численних гіпотез походження назви такі, від німецького “колодязі”, від угорського власного імені Бюрін. Помилковими є припущення походження назви від слов’янських основ броня, брдо – “пагорб, гора”. Більшість дослідників, однак, вважають, що назва походить від слов’янської основи брніє – “бруд, глина”.
Всетин (Vsetin) – місто на Моравії. Від власного імені Всета за допомогою суфікса – ін.
Гай (Haj) – назва населення пунктів від Адріатичного моря до Казахстану. Значення назви “діброва, окремий ліс”.
Гана (Hana) – річка в Чехії, права притока Моравії. Назва походить від чеського прикметника honny – “швидкий”.
Гвозд (Hvozd) – назва багатьох населених пунктів в Польщі, Чехії, Словаччині, Сербії та Чорногорії. Походить від старочеського hvozol – “ліс”.
Городище (Horodiste) – назва багатьох слов’янських сел. Значення: “місце, де колись було місто”, тобто укріплення, місцевість де зберіглися рови, вали, руїни кріплення.
Готвальдов (Gottvaldov) – місто в Чехії, закладене 1.01.1949 р. складається з міст Zliv та його околиць. Назва на честь Клемента Готвальда (1896-1953).
Злін (Zlin) – можливо походить від власної назви Zla з допомогою суфікса – ін. Zln – колишня назва річки.
Градець – Кралове (Hradec Kralove) – місто в Чехії. Згадується з 1073 р. як укріплення, з XІІ століття місто було віддане в прибуток чеських королів. Звідси назва Kralove.
Дечин (Decin) – місто в Чехії. Згадується з 1128 року. Назва походить від власного імені Deka за допомогою суфікса – ін.
Єсеники (Jeseniky) – гори на північному заході Чехії. Назва походить від чеського Jason – “єсень”.
Карлові Вари (Karlovi Vary) – місто в Чехії. Заснування міста біля гарячих джерел (чеською Vary – “кипіння”) приписували Карлу IV, він дійсно поставив тут замок у 1358 р. Але нові дослідження підтверджують, що ще за Артемисловців тут існувало чеське поселення Овоча – “мисливський ліс, заповідник”, засноване у 1270 р.
Кладно (Kladno) – місто в Чехії. Його основа “колода”. Але слов’янський матеріал дозволяє приступити і інші значення цього слова “вулик, бджільник”.
Кркономе (Krkonose) – гори на кордоні Чехії і Польщі. Назва походить від етноніма Корконти – народ, згаданий Птоломеєм у ІІ ст. н. е. Розповсюджена також етимологія від Krk + нала (плятр); Krk – міфічний герой західних слов’ян з ним пов’язують і назву Краків (Польща). Обидві етимології вигадані і походження назви залишається загадкою.
Ліберець (Liberec) – місто в Чехії. Німецьке Reichenberg - “багате місто”, в протистоянні Ріберн, у чеській мові відбулася дисиміляція, перше з двух –р- змінилося на –л- ліберк, у місцевому відмінку Ліберце, з відм виведений і називальний відмінок.
Литомертиці (litomerice) – місто в Чехії. Походить від власного імені Лютомир і буквально означає “люди Лютомира”.
Лодні (Loun) – місто в Чехії. Від власного імені Лодзь.
Льгота (Lhota) – назва населених пунктів в Чехії, Словаччині, Польщі. Означало поселення звільнене від усіх або кількох феодальних провинностей.
Марсіанські лазні (Marianske Lazne) – курорт в Чехії. 1788 р. – назва Tepel, від прикметника teplg – “теплий”. У ХІХ столітті в офіційному вживанні замінена німецькою мовою Merienbad – назва була пов’язана з іконою діви марії, що висіла над джерелом. В уяві жителів назва переосмислилась і почала пов’язуватися з іменем імператриці Марії – Терези. Чеське lazne – “курорт”.
Морава (Morava) – річка, ліва притока Дунаю. Назва можливо походить від іллірійського marni – “болото” чи германського “болотна ріка”. А Погодін пов’язував з кельтським naoros – “великий”.
Моравія (Morava) – історична область Чехії, названа у другій половині І-го тисячоліття нашої ери за назвою річки Морава.
Міст (Most) – місто в Чехії на річці Баліна. В документах з ХІІІ століття згадується як Гнєвін Міст. Початково означало “дерев’яний настил через болото”. Гнєвін – від власної назви Гнєв.
Німбург (Nimburg) – місто в Чехії на річці Лаба. Згадується з ХІІІ ст.. з древньоверхонімецької мови значення “нове місто”.
Оргже (Ohre) – притока Лаби. 805 р. – Agara. Початкова кельтська назва Agera – “вода, що тече”.
Оломоуц (Olomouc) – місто в Чехії. Діячі чеського відродження пропагували легенду про заснування міста Цезарем. Німецька основа Цет – “в’яз”стала основою назви, сумнівна гіпотеза про кельтське походження назви. Можлива слов’янська основа, наприклад hold monc – “гола скеля”. В. Махен вважав основою цієї назви ім’я Коломут.
Опава (Opava) – ріка і гори. В основі європейське opr – “вода”.
Острава (Ostrava) – місто і річка на Моравії. Гідронімів на –ava, дуже суперечливе. В даному випадку назва могла і не мати початково –ava, а отримання його на аналізі пізніше, можлива і більш рання основа, що значила “обтікати”.
Прага (Praga) – столиця Чехії. В документах згадується з Х століття. Запропоновано багато етимологій. Ще в переказі дана етимологія “поріг”, але річних порогів тут немає. Пізніше популярності набула етимологія пов’язана з чеським prazit – “місце де вигорів чи всох ліс”. Інші спроби виводити назву із слов’янського прати – “працювати”.
Пельгртимів (Pelhrimov) – місто на чесько-моравській висоті. Назва походить від слова пілігрим (з латинської “паломник по святим місцям”), що стало власною назвою з слов’янським суфіксом – ov.
Плзень (Plzen) – місто в Чехії. Від основи, що значить зсув.
Рай, Раєць – (Raj, Rajec) – розповсюджена назва містечок і селищ у Чехії. В слов’янських мовах слово raj мало значення “сад”.
Рохлиці (Rochlice) – населений пункт в Чехії. Назва походить від чеського ronll – “яр”.
Рудні гори – гірський хребет між Чехією та Німеччиною. Чеською Krusne Horg. Назва походить від слова група і значить Грушеві гори. Німецькою цей хребет називається Trzgelirge erz – “руда”, gelirge “гори”.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
