58857 (672824), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У період між 1870 і 1900 рр. і особливо протягом бурхливих 1890-х років найшвидше зростаючими промисловими районами імперії, а цілком можливо і світу, стали Донецький.

4. Комерціалізація сільського господарства

Своєрідністю економічного розвитку України у післяреформений період був двобічний розвиток капіталізму - вшир і вглиб - за умов здійснення так званої внутрішньої колонізації, швидкого зростання населення степової смуги України, за рахунок імміграції з Росії, Сербії, Німеччини, Вірменії, Греції, Болгарії, викликаної розвитком важкої промисловості Півдня та капіталізацією сільського господарства. [6, C.30]

Як це парадоксально, хоч українське село терпіло від застою і занепаду, його роль як "європейської житниці" продовжувала зростати. Це відбувалося завдяки тому, що невеликому прошарку дворянства разом із підприємцями з інших класів удалося, всупереч загальним тенденціям, перетворити свої маєтки на великі агропідприємств а, що постачали продукти па імперський та закордонний рийки. Ненормальність нього становища вловив імперський міністр фінансів Вишнеградський, котрий зауважив: "Недоїмо, але вивеземо!" [7, C.112]

Однак експорт продуктів харчування мав обмежений і місцевий характер. У ньому брали участь лише деякі регіони. України і відносно невеликий відсоток населення. Центром комерційного землеробства на початку XIX ст. стали степові п частини з відкритими землями й легким доступом до чорноморських портів. Ще навіть до звільнення селян землевласники регіону активно збільшували посівні площі, вкладаючи капітал у техніку й використовуючи найману працю. Після 1861 р., коли наявна робоча сила зросла й стала рухливішою, а комунікації - досконалішими, Україна взагалі Й степові регіони зокрема збільшували виробництво продуктів харчування швидше, ніж решта імперії. На початку ХХст.90% основного експортного продукту імперії - пшениці - припадало на Україну. Тут збирали 43% світового врожаю ячменю, 20% пшениці та 10% кукурудзи. [7, C.49]

Проте не пшениця була головною товарною культурою на Україні. Цю функцію виконували буряки - основна сировина для виробництва цукру для імперії та великої частини Європи. В усій Європі важко було знайти землі, які краще, ніж Правобережжя, задовольняли б потреби широкомасштабного вирощування цукрових буряків, що глибоко вкорінилося тут до 1840-х років. Як і належало чекати, найбільшими цукроварнями володіли такі польські роди, як Брацицькі та Потоцькі. До "цукрових баронів" Правобережжя належали також росіяни, - наприклад, сім'я Бобрицських; українці - Терещенки, Симиренки та Ханенки, а також євреї - Бродські та Гальперіни. Водночас цінною товарною культурою на Лівобережжі був тютюн, який покривав 50% усього виробництва в імперії. По обидва боки Дніпра поширеною й прибутковою галуззю господарства стало виробництво горілки. З огляду на такий вирішальний вклад в економіку імперії не дивно, що Україну вважали її невіддільною частиною.

Висновки

Історичні умови розвитку суспільно-політичного ладу і права в Україні в період, який розглядається, не були однорідними ні в часі, ні в просторі. Перша половина XIX ст. і для Російської, і для Австрійської імперій характеризувалася кризою феодально-кріпосного ладу та формуванням буржуазних відносин. У сільському господарстві це проявилося перш за все у спрямованості поміщицьких господарств виробляти продукцію на ринок. Крім того, свій зв'язок з ринком вони закріплюють організацією переробки сільськогосподарської сировини, тобто засновують промислові підприємства.

Проте капіталістичні зрушення в сільському господарстві в Російській імперії до 1861 року, а в Австрійській - до 1848 року були слабкими.

Основною сферою, де формувався новий спосіб виробництва, була промисловість. Її розвиток супроводжувався змінами у суспільному ладі.

В умовах створення товарного виробництва відбувалося зародження нових соціальних груп - буржуазії та найманих робітників. Кадри робітників формувалися на цей час переважно із селянського середовища. Буржуазні прошарки рекрутувалися з різних соціальних станів: дворян, селян, міщан, купців, що ступили на шлях підприємництва.

Політичний лад України визначався природою імперської державності. В адміністративно-політичному устрої Росії Україна складалася з дев'яти губерній, частина яких була об'єднана в генерал-губернаторства, що дало можливість повністю ліквідувати автономні особливості політичного устрою України. Західноукраїнські землі в цей же час пройшли через встановлення конституційного ладу після революційних подій 1848 року до відновлення абсолютизму.

До 40-х років XIX ст. в Україні збереглася дія місцевого права, джерела якого систематизовані не були. Хоча робота з кодифікації місцевого права була проведена, ні одна з кодифікацій в дію введена не була. Царизм розповсюдив на Україну загальноросійське законодавство. Головним джерелом права став Звід законів Російсьоої імперії. Удосконалення правової системи відбувалось і в Австрійській імперії. Так, в 1812 році тут було введено в дію Цивільний кодекс.

Падіння кріпосного права в Росії та в Австрії поклало початок формуванню та розвитку капіталістичних відносин в цих країнах. Патріархально-кріпосницька Україна відходить у минуле, народжується нова, буржуазна Україна. Зміни, які відбувалися в пореформений час в суспільно-політичному ладі України, визначалися загальними для обох імперій закономірностями. Суттєво змінилося перш за все правове становище селянства, яке стало вільним, придбало особисті і соціально-економічні права.

Джерела діючого права в Україні поповнилися новими нормативними актами в окремих галузях права. Отримало розвиток адміністративно-поліцейське і кримінальне законодавство. Дальший розвиток капіталістичних відносин в Австро-Угорщині також привів до перегляду старих і створення нових кодексів.

У другій половині XIX ст. тяжким тягарем на український народ ліг національний гніт. Проте Україні вдалося зберегти мову, культуру, самобутність, все те, що становить основу державності і що в майбутньому допомогло відродженню Української держави. Незважаючи на державні кордони, активно проходив процес консолідації української нації, зростали суспільно-політичні та культурні зв'язки між західноукраїнськими і східноукраїнськими землями. В умовах переслідування російським царизмом української культури поступово зростала роль західноукраїнських земель у національно-культурному русі, в якому також брали участь передові сили Східної України.

Під впливом цього руху зростала національна самосвідомість населення України, посилювалася боротьба за об'єднання всіх українських земель в єдиній соборній демократичній державі.

Список використаної літератури

1. Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). - К., 1997.

2. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). - Львів, 1996.

3. Історія держави і права України: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина. - К., 1996. - Ч.1.

4. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. - К., 1991. - Кн.1.

5. Лазанская Т.Й. Государственньїе крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системи. - К., 1989.

6. Нальчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996.

7. Теплицький В.П. Реформа 1861 р. і аграрні відносини на Україні. - К., 1959.

8. Франка І. Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині: 36. творів. - К., 1986. - Т.47.

Характеристики

Список файлов реферата