58829 (672806), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Анти і склавини були окремими слов’янськими племінними об’єднаннями, що мали своїх вождів, своє військо, проводили самостійну політику. Антських царів Божа, Ардагастра, Мусокія, полководців Доброгаста, Пирогаста згадують письмові джерела.
Ще наприкінці ХІХ століття видатний український історик М. Грушевський дійшов висновку, що антське племінне об’єднання в основі становило генетичне коріння українського народу. З цього процесу також не можна виключати об’єднання склавинів, репрезентованих пам’ятками празько-корчацької культури. На основі цієї культури між Дніпром, Дністром, Західним Бугом нова культура – Луки-Райковецької. Згодом починають формуватися племінні об’єднання, що створили основу першої української держави – Київської Русі.
Таким чином, походження українського народу, на нашу думку, слід виводити з часів Трипільської протоцивілізації. Саме ця цивілізація залишила дуже багато пам’яток, за якими можна стверджувати, що частина населення, що проживала на території сучасної України, є автохтонною. Та й багато елементів народного орнаменту є дуже подібними до трипільських. Основою українського народу також становили племена численних археологічних культур, які проживали на території нашої держави протягом ІІ-І ст. до н.е. з цих племен потім розвинувся праслов’янський етнос, що послужив основою для формування східнослов’янських племінних об’єднань. З їх об’єднанням у виникла Київська Русь.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.
2. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1991.
3. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991.
4. Зайцев Ю. Історія України. – Львів, 1996.
5. Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів, 1992.
6. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1993.
7. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992.
8. Сергієнко В. Історія України від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. – К., 1995.
9. Штепа П. Московство. – К., 2000.
5















