58780 (672771), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ще одним викликом для національних інтересів Греції стала косовська криза 1998-1999 рр. Від початку кризи грецький уряд вбачав у діях США і НАТО прагнення до фактичного переділу існуючих на Балканах кордонів і загрозу територіальній цілісності Греції. Реальних обрисів почали набувати побоювання того, що Албанія може реанімувати свої претензії на історично недавно включену до складу Греції область Південний Епір. Тривогу у греків викликала й перспектива висунення мусульманською меншиною країни (5% населення) вимог автономізації. Уряд К. Сімітіса висловився за мирне врегулювання кризи, а суспільна думка країни майже одноголосно засудила бомбардування СФРЮ. У відповідь Вашингтон недвозначно попередив Афіни, що альянс у будь-який момент може послабити свої зусилля у “стримуванні Туреччини”. Змушений зберігати внутрішньонатівську дисципліну, грецький уряд сформулював нову позицію Афін, за якою пріоритетом є захист національних інтересів у такий спосіб, щоб не стати частиною балканської кризи, але бути активним елементом зусиль, спрямованих на її регулювання. У руслі цієї програми Афіни 17 квітня 1999 р. висунули “Всеохоплюючі пропозиції Греції з подолання кризи, стабілізації і демократизації Балкан”, а 19 квітня скликали у себе нараду представників МЗС Греції, Албанії, Македонії, Болгарії, Румунії і Туреччини, під час якої обговорювався план дій “після завершення конфлікту в СФРЮ”. Греція підтримала рішення саміту країн-учасниць Пакту стабільності для Південно-Східної Європи у Сараєво і виступила проти виключення з цього процесу СФРЮ.

Сьогодні Греція — член ряду міжнародних організацій: ООН, ЄС, ОБСЄ, Чорноморського економічного співробітництва та ін. Пріоритетним вектором зовнішньої політики є балканський, що викликано геополітичними змінами в регіоні на початку 90-х років XX ст. Зберігаються напружені відносини з Туреччиною і Колишньою югославською республікою Македонією через так зване національне (а фактично територіальне) питання.

Інтенсивними є зв'язки з Україною. Між двома державами 15 січня 1992 р. встановлено дипломатичні відносини на найвищому рівні. У першій половині 90-х років XX ст. проводилися переговори та консультації з різних напрямків двостороннього співробітництва, було підписано ряд угод. Це дало можливість сформувати базу державно-правових відносин і укласти Договір про дружбу і співробітництво (1996). У 2002 р. в Афінах відкрито Український культурний центр. В Україні діє Грецький фонд культури. Україна зацікавлена у створенні спільних будівельних консорціумів, реалізації проекту транспортного коридору Гельсінкі — Київ — Одеса — Констанца — Бургас — Александруполіс, у різних сферах економічної і культурної співпраці.

Висновки

Отже, на початку 90-х рр. XX ст. на політичній арені Греції відбулося розмежування, виникли нові партії, рухи та об'єднання.

Внаслідок реалізації серії політичних, соціальних та економічних реформ на початку протягом 90-х рр. у країні було досягнуто певної керованості соціально-економічними процесами, відбулася деполітизація силових структур, деідеологізація громадського життя тощо.

Розвивається і економіка Греції. Промисловість має високий рівень монополізації.

В зовнішній політиці для Греції пріоритетним є балканський вектор. що викликано геополітичними змінами в регіоні на початку 90-х років XX ст.

Сьогодні Греція — член ряду міжнародних організацій: ООН, ЄС, ОБСЄ, Чорноморського економічного співробітництва.

Список літератури:

1. Історія Центрально-Східної Європи / За ред. Л. Зашкільняка. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 660 c.

2. Санистебан Л.С. Основы политической науки. – М.: Форум, 1992. – 246 c.

3. Сікора І. Проблема легітимності політичної системи і державності в перехідних суспільствах // Політологічні читання. – 1992. – № 1. – С. 12-16.

4. Особенности социально-экономической модели Греции.//

Характеристики

Список файлов реферата