58405 (672552), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Професор Савостьянов швидко завоював довіру німецько-фашистських окупантів як голова міської управи, він перебував у близьких стосунках з німецькою адміністрацією та військовою владою, особливо, з фельдкомендантом полковником бароном фон Буклер та з штадткомісаром Маргенфельдом. У них він користувався особливою довірою. Провадив значну роботу для надання всебічної допомоги німецько-фашистській армії, за що був нагорджений німецьким урядом медаллю «Для народов Востока».²²

Вінницька міська управа проіснувала фактично до самого визволення міста радянськими військами 20 березня 1944 року.²³ Після втечі Савостьянова та інших німецьких посібників, 17 січня 1944 року на посаду голови міської управи було призначено професора Гана.²⁴ Приступивши того ж дня до виконання обов’язків голови, він швидко навів порядок у міській управі, повернув на роботу завідуючих відділами та технічних працівників.

Нижчою інстанцією місцевого управління була сільська управа, на чолі якої стояв староста. Останнього, як правило, призначав бургомістр, який і відповідав за його благонадійність. Практична робота сільуправ іноді зводилася до бухгалтерської роботи, але в більшості випадків, і це характерно для України, внаслідок труднощів зі зв'язком, протяжності території і, головне, активного опору населення окупаційній політиці робота в селах часто виходила далеко за рамки обсягу, що передбачався.

Справи правління вимагали докладання таких зусиль, що в багатьох районах окупантам довелося виплачувати старостам платню. Спочатку ж вони працювали на громадських засадах.

Староста зі своїм помічником і бухгалтером та підпорядкованими управі поліцейськими повинні були проводити «в життя» розпорядження німецьких адміністративних органів та бургомістра і начальника райуправи (наприклад, реєструвати прибулих, вести облік місцевого населення, збирати податки, забезпечувати військові поставки, надавати робочу силу, гужовий транспорт, квартири та ін.). Крім того, вони допомагали німецьким каральним органам у проведенні розшуку червоноармійців, командирів, політпрацівників, парашутистів, партизан та ін., виявленні осіб, що дають їм притулок.

Так, в Оратівському районі існувало 29 сільських управ, в яких було 39 громадських господарств.²⁵

Сільська управа забезпечувала вилучення у населення зброї, боєприпасів, радіо- і фотоапаратів, розшук продовольчих військових складів, організацію дотримання світломаскування, прибирання вулиць, поховання трупів, проведення сільськогосподарських робіт, залучення населення на будівельні та шляхові роботи, проведення антиєврейських обмежень і репресій та ін.²⁶

19 серпня 1941 року кондукетор (керівник держави) Румунії маршал Іон Антонеску при попередньому погодженні з Гітлером надав декрет про введення румунської адміністрації на території між Дністром і Бугом, офіційно названої в ньому "Трансністрією". Своїм повноважним представником кондукетор призначив професора Г. Алексяну.²⁷

Загальна структура управління "Трансністрією" була змінена. Губернаторство поділялося на 13 округів (повітів), якими керували префекти. Вони, в свою чергу, складалися з 65 районів (волостей), очолюваних преторами. Міські і сільські управи (примари) на чолі з примарями були нижчою ланкою управління.

Зв'язок румунською керівництва з губернаторами, а також управління окупаційною адміністрацією, координацію її діяльності здійснював створений при кабінеті міністрів так званий "військово-цивільний" кабінет для адміністрації Бессарабії, Буковини і "Трансністрії" (КББТ), очолюваний генеральним секретарем румунського уряду.²⁸ Основною відмінністю між органами місцевого самоуправління в Рейхскомісаріаті та Трансністрії було те, що в німецькії зоні окупації війтами, бургомістрами сільських і міських общин та старостами сіл були звичайно українці, в Трансністрії ж місцеві органи наполегливо румунізувались.

Органи місцевого управління діяли в умовах повної підконтрольності і залежності від німецьких адміністративних і поліцейських окупаційних органів.

В цілому ж фашистський окупаційний режим, встановлений в Україні, був злочинною військово-поліцейською та адміністративно-господарською системою органів і заходів, спрямованих на колонізацію і анексування окупованих областей, ліквідацію в них національної державності, масову депортацію, терор та геноцид місцевого населення, економічне пограбування і знищення національної культури. Діяльність німецьких і румунських адміністративних органів в розглядуваних окупаційних зонах була спрямована на здійснення жорстокого колоніального управління. Органи місцевого самоуправління перебували в цілковій залежності від німецької та румунської адміністрацій і відігравали активну роль у проведенні окупаційної політики на території Вінниччини.

1 Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України// Український історичний журнал. – 1997. – №3. – С. 90.

2 «Історія застерігає»: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їх пособників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 1986. – С 26.

3 Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР (1941 - 1944 гг.). – М, 1968. – С. 20.

4 Безсмертя. Книга Пам'яті України. 1941 - 1945: Наук.-публіцист. видання / Гол. редколегії І. О. Герасимов. – К., 2000. – С. 175.

5 Мельничук І.П. Німецько-фашистський окупаційний режим у Вінниці// Наукові записки ВДПУ

ім. М.Коцюбинського. Вінниця. – 2000, вип. 2, С.175.

6 Книга Пам'яті України. Вінницька область. - У 9-и т. / Гол. редколегії М. М.Ільчук (1; 2; 7 тт.);

А. Д. Ткаченко (3-8 т.). – К.: 1994 -1997. – С. 11.

7 Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України// Український історичний журнал. – 1997. – №3. – С. 94.

8 ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.1

9 ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк. 62

10 ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.3

11 ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 286 - Арк.20

12ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк.63

13 Вінницькі вісті. – 1941. – 1 жовтня.

14Вінницькі вісті. – 1941. – 11 жовтня.

15Вінницькі вісті. – 1942. – 23 лютого.

16 Вінницькі вісті. – 1942. – 1 березня.

17 Там само.

18Давидюк А. Шляхом зради// Подолія. – 2001. – 13 березня.

19 Вінницькі вісті. – 1941. – 1 листопада.

20 Давидюк А. Шляхом зради// Подолія. – 2001. – 13 березня.

21 Там само.

22 Давидюк А. Шляхом зради// Подолія. – 2001. – 13 березня.

23 Гальчак С.Д. Визволення Вінниччини від нацистських загарбників. – Вінниця: «Книга-Вега» ВАТ «Вінобллдрукарня», 2004. – С.12.

24 Давидюк А. Шляхом зради// Подолія. – 2001. – 13 березня.

25 ДАВО Ф.Р. - 1311.- Оп.1. - Спр. 287 - Арк. 129.

26 Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України// Український історичний журнал. – 1997. – №3. – С. 96.

27 Там само. – С. 97.

28 Рекотов П.В. Органи управління на окупованій території України// Український історичний журнал. – 1997. – №3. – С. 97.

Характеристики

Список файлов реферата