57691 (672064), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Відбудова храмів та побудова нових церков по всій Україні і була тією духовно-національною єднальною константою, яка якоюсь мірою може потрактовуватись як національна стратегія. Вона отримала зриме втілення у архітектурному феномені Мазепинського Бароко. Феномен архітектури цього періоду, як і феномен меценатства Мазепи, яке сприяло появі такого явища, це також є характерним для цієї доби мирного поширення духовности в період "тихого" Бароко.
"Справді важко перелічити всі церкви й манастирі, фундовані, збудовані й перебудовані, оздоблені Мазепою. Манастирі — київські (Печерський, Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський, Богоявленський, Кирилівський, Золотоверхо-Михайлівський, Межигірський), Чернігівський. Троїцько-Іллінський, Лубенський, Мгарський, Прилуцький Густинський, Батуринський Крупицький, Глухівський Петропавлівеький, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменеький, Любецький, катедральні собори в Києві (св. Софії), Переяславі, Чернігові, церкви в Батурині, Дігтярах, навіть деяких селах, а поза межами України – у Вільні, у Рильську і в країнах Православного Сходу – мали в гетьмані Мазепі свого великого добродія. Навіть вороги (Петро І) визнавали, що Мазепа "великий строитель был церквам" – стверджує професор Оглоблин.
Цей перелік не лише переконливо засвідчує безглуздість подальших переслідувань імени Мазепи (зокрема - анатематствування з боку Московського патріярхату, яке досі триває всупереч логіці та історичним фактам на теренах незалежної вже України), але й демонструє ту повсякчасну турботу про поширення прадавньо-національного варіянту православ'я по всій Україні.
Як православний стратег Мазепа, добре усвідомлюючи сакральність Київа для світового Православ'я, робить, проте, все і для того, щоб сакральних центрів в Україні побільшало, адже таке збільшення неминуче призводить до духовно-культурної автономізації національного життя. Манастирі, якими так прискіпливо опікувався Мазепа, були, як відомо, осердями духовного опору соціяльно-духовній аґресії та збереження національно-культурної ідентичности, вогнищами високої освіти та братської єдности.
Список використаної літератури
-
Андрусяк Микола: Гетьман I ван Мазепа як культурний д i яч. – К.,:. Обереги, 1991. – с. 48
-
Гетман Иван Мазепа: герой или предатель?// Валерий Семененко 2000 р. газета “Грани” № 2(54)
-
Мазепина книга / Упор. та вступна стаття І. Ситого. НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Чернігівський історичний музей ім. В. В. Тарновського, Канадський інститут українських студій Альбертського університету, Сіверський інститут регіональних досліджень. - Чернігів: ЦНТЕІ, 2005. - 524 с.
-
Микола Аркас. Історія України-Русі // - 1990р. “Вища Школа” К. 395с.
-
Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т 2.// К: Либідь,1993. - 608 с.
-
Ю.Зайцев. Історія України //- Львів: Світ, 1996. - 488 с.















