57687 (672061), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Залишившись віч-на-віч із комуністичними силами, війська Республіки В'єтнам зазнали поразки. У квітні 1975 р. підрозділи Національного фронту визволення Південого В'єтнаму захопили Сайгон.
2 липня 1976 р. було проголошено утворення єдиної держави – Соціалістичної Республіки В'єтнам. У квітні 1975 р. комуністи захопили владу у Камбоджі, в грудні того ж року – у Лаосі. Усі три комуністичні режими країн Індокитаю проголосили побудову соціалізму.
Провідне становище на цьому шляху займала СРВ. Проголошений нею курс на соціалістичну індустріалізацію та колективізацію сільського господарства невдовзі спричинив значні економічні проблеми. Промисловість країни, головно оборона, з труднощами переходили на мирні рейки. Існувала повна залежність від радянського постачання. У країні налічувалися мільйони безробітних, і частина робочих рук стала предметом експорту до соціалістичних країн, у першу чергу до СРСР.
Лише з 1986 р. у СРВ розпочалися кардинальні економічні реформи без огляду на марксистсько-ленінське вчення. Зокрема, здійснено перехід до ринкової системи господарства. Уряд зняв обмеження на створення приватних підприємств, на право власників наймати робочу силу в потрібній їм кількості. Визнано хибним примусове кооперування селянства. Селяни отримали право вільного продажу продукції на ринку. Це дало позитивні результати. Основні райони виробництва рису – дельта р. Меконг, де існували традиційні методи господарювання, у 1990 р. повністю забезпечили країну рисом. Однак рівень життя у країні залишається низьким. Це є причиною масових втеч із В'єтнаму. "Люди в джонках" – так називають втікачів із СРВ та КНР, які намагаються дістатися морем до Сінгапуру, Таїланду, Малайзії.
З 1990 р. частішають опозиційні виступи творчої інтелігенції проти комуністичного режиму. Підсумовуючи період історії, пройдений під комуністичним режимом, опозиціонери відзначають, що 12 млн. в'єтнамців (з 65 мільйонного населення країни) стали жертвами класової боротьби й насильства. Відсталість В'єтнаму від сусідніх, у минулому слабше розвинутих країн, опозиція пов'язує з вибором хибної моделі розвитку.
Навесні 1990 р. комуністична влада розгромила п'ять підпільних організацій, десятки їх членів були заарештовані. На початку 90-х років у СРВ виник правозахисний рух, який отримав назву "Рух за людську гідність". Він відразу ж звернувся за підтримкою до міжнародного Співтовариства, у тому числі й до демократичних сил України. Лідери Руху, зокрема член виконкому "Міжнародної амністії" Нгуєн Зан Куе, закликали режим СРВ припинити репресії проти дисидентів та партійний диктат у політичний і духовній сферах життя, дотримуватися громадянських прав і свобод, провести загальні вибори нової влади на демократичних засадах.
"Червоні кхмери" та їх модель комунізму стали найжорстокішим соціальним експериментом комуністів у повоєнному світі. Після приходу до влади компартії Камбоджі у 1975 р. її лідер Пол Пот оголосив, що у країні народу кхмерів буде здійснена найрадикальніша з усіх революцій.
Спираючись на вчення Маркса, Леніна, Мао Цзедуна, ідеологи камбоджійських комуністів розробили теорію утворення "суспільства чистого, колективістського соціалізму". Полпотівці вважали недостатньо радикальними комуністичні реформи своїх ідейних наставників маоїстів ("великий стрибок", народні комуни). Методом "комунізації суспільства" камбоджійські комуністи обрали кривавий терор під знайомими гаслами "посилення класової боротьби", "побудови нового суспільства з чистого аркуша", "згуртування проти зовнішньої загрози". Ворогами для червоних кхмерів стали усі країни окрім комуністичного Китаю. Камбоджа повністю припинила зовнішню торгівлю, оскільки, як стверджував Пол Пот, "через торгівлю імперіалісти проникають у країну і закабаляють її". Практично усі жителі міст були переселені у села для перевиховання працею. Хто не підлягав перевихованню, того фізично знищували.
У сільських кооперативах за миску рису люди працювали під дулами автоматів від зорі до зорі. Усе промислове та сільськогосподарське устаткування, автомобілі, електроприлади були повністю знищені, оскільки вони, на думку червоних кхмерів, підривали економічну самостійність країни.