57682 (672058), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Виявлення волi — «це ніщо iнше, як насолода розросту, виступлення поза власнi границi», бо «експансiя — не тiльки самоутвердження власної волi до життя, а й заперечення її в iнших».

В цій жадобі жити, розростатися, змагатися і є суть життя, а не в її наслідках; в сліпім динамізмі, що не має ні імені, ні постаті.

Звiдси виводилися двi першi пiдстави чинного нацiоналiзму: «змiцнювати волю до життя, до влади, до експансiї» та «стремлiння до боротьби та свiдомiсть її конечности».

Донцов накреслює як наступну вимогу вольового нацiоналiзму — романтизм та догматизм у сприйняттi пропонованої iдеологiї. Перший має «живитися леґендою «останнього бою», запереченням того, що є i захоплюючою картиною катастрофи, що принесе нове». Другий — «з’явиться в супроводi категоричного наказу, безоглядного послуху».

Об’єднуючи цi поняття, Донцов зазначає: «iлюзiонiзм є синтезом обох: вiн протиставляє «змисловому» — iррацiональне,.. доказам — голу афiрмацiю,.. вiн не дискутує,.. хоче здiйснити iдею неiснуючу i принципiально протилежну конкретнiй». — Все це умотивовує «його войовничість, антипацифiзм».

Тому одними з головних вимог нацiоналiзму Донцов вважав фанатизм i аморальнiсть. На його думку, нацiональна iдея мусила бути «аморальною», тобто не мала керуватися принципами загальнолюдських цiнностей. Здiйснювати ж аморальну полiтику має фанатик, що «узнає свою правду за об’явлену, загальну, яка має бути прийнята iншими. Звiдси його аґресивнiсть i нетерпимiсть до iнших поглядiв». Фанатизм був невідв'ємним станом душі всіх діячів і учасників великих епох.

Так би мовити «синтетична» вимога проголошеної доктрини полягає у пiднесеннi до рiвня державної полiтики iмперiалiзму. «Iмперiалiзм, — заявляє Донцов, — це не тiльки здирство, а й одночасно виконання громадських справ у громадських iнтересах нацiями, покликаними i управленими до того... Є вищi i менш вартi народи, ті, що вмiють правити iншими (i собою), i народи, що цього не вмiють... Право сильних рас органiзувати людей i народи для змiцнення iснуючої культури i цивiлiзацiї».

Вищезгадане право Донцов пропонує здiйснювати через «творче насильство iнiцiативної меншостi», яка має пiдпорядкувати собi власний народ та змусити його до аґресiї проти iнших. Це — шоста з вимог, на яких побудував свою теорiю автор «Нацiоналiзму». Вiн певен, що «цей засiб (насильство) не є з тих, що можуть бути, а можуть i не бути. Аґресiя, через яку нова iдея приходить до життя, не є припадкова, вона iманентна кожнiй «теологiчнiй» релiгiознiй або нацiональнiй iдеї».

Пiдводячи пiдсумки свого основного твору, Донцов твердить: «мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. «Фанатизм», «iнстинктивнi почування», «емоцiйнiсть» замiсть «розумовостi», дух нацiональної нетерпимостi», — все, що опльовували в нас, повинно реабiлiтувати свiже i молоде українство».

«Мусимо набрати віри в велику місію своєї ідеї — писав Дрнцов — і агресивно ту віру ширити» [5].

Цi гасла, поданi пiд флером боротьби за справді святу мету — визволення Батькiвщини, притягали до себе галицьку молодь, яка за авторитарного польського панування була поставлена в умови, що, по-перше, ускладнювали для неї одержання вiдповiдної освiти, престижної роботи, обмежували правовий статус, а по-друге, змушували боротися за свої нацiональнi та загальнолюдськi права насильницькими методами.

Висновки

Перед кожною нацією є дилема: або перемогти або згинути. «Націоналізм — писав Донцов — це бунт проти ідеології затомізування, розпорошення суспільності; бунт в ім'я старих і вічних правд — праці, дисципліни, права, культу, предків, власної крові і власної землі та її традицій, церкви, бунт в ім'я організації проти засади дезорганізації».

Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм.

«Лише плекання нової волі врятує нас», — писав Донцов. Ці слова не втратили актуальності і зараз у період хитання України між Заходом і Сходом, а треба добиватися свого «панування».

Адже найголовніше завдання сьогодення — державне самоусвідомлення України.

список використаних джерел

1. Білий, Д. Микола Міхновський — націонал-соціаліст №1 [Електронний ресурс] / Д. Білий. — Режим доступу: http://untp.org.ua/index.php?id= 652, вільний. — Заголовок з екрану.

2. Гринів, О. Українська націоналогія: ХІХ – поч. ХХ ст. [Текст]: навч. посібник / О. Гринів. — Львів: Світ, 2005. — 287 с.

3. Дмитро Донцов і український націоналізм [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/lib/history/ukr_nazi/2.htm, вільний. — Заголовок з екрану.

4. Донцов, Д. Твори (у 5 т.) [Текст] / Д. Донцов. — Львів: Кальварія, 2001. — 487 с.

5. Донцов, Д. Націоналізм [Текст] / Д. Донцов. — 13-те видан. — Лондон: Ліга визволення України, 1966. — 303 с.

6. Ендик, Р. Дмитро Донцов — ідеолог українського націоналізму [Текст] / Р. Ендик. — Мюнхен: Українське видавництво, 1956. — 176 с.

7. Етнічний довідник [Текст]: поняття та терміни. — К., 1997. — 141 с.

8. Касьянов, Г.В. Теорії нації та націоналізму [Текст]: монографія / Г. В. Касьянов. — К.: Либідь, 1999. — 352 с.

9. Квіт, С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет [Текст] / С. Квіт. — К., 2000. — 39 с.

10. Міхновський, М. Самостійна Україна. Справа української інтелігенції [Текст] / М. Міхновський. — К.: МАУП, 2007. — 346 с.

Характеристики

Список файлов реферата