57350 (671871), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Запорізька Січ включала території, прилеглі до р. Дніпро від Кременчука до Дніпрового лиману.

3. Саме Запорізька Січ утвердила право участі всього козацтва у радах і тим самим їх участь в управлінні; періодичність скликання рад; колегіальність та гласність у вирішенні суспільних справ; виборність та змінність старшини тощо. Принцип виборності органів апарату управління не давав, по суті, можливості узурпації влади певними особами та створення спадкової аристократії. На вказаних принципах і був сформований апарат управління Запорізької Січі. По суті, ці засади були новими у процесі державотворення України. Постулати звичаєвого права, на яких базувалася діяльність апарату управління, забезпечували широку участь козаків в управлінні державним утворенням та гарантували їм політичні, економічні та культурні права. За порушення вказаних прав були передбачені певні і досить суворі санкції. Проте і запорізький тип народовладдя мав елементи суперечливості, властиві будь-якій демократії, – за формальної рівності усіх учасників січового товариства їхні реальні можливості в політичному процесі були фактично різними. Маса січової голоти, за процедурою рівна “значним” козакам, по суті завжди змагалася з ними за реальний вплив на політичні та кадрові рішення.

4. Апарат управління Запорізької Січі складався із трьох рівнів: військові начальники (кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар, військовий осавул, військовий обозний, курінний отаман), військові служителі (булавничий, пушкар, тлумач, хорунжий, кантаржій, шафар, бунчужний, гармаш, канцеляристи), похідні начальники (старшина без посад і похідна старшина). Важливим органом управління була Січова рада. Своєрідність структури апарату управління Запорізької Січі була зумовлена її військовим та адміністративно-територіальним поділом і була пристосована більше до виконання функцій оборони. Хоча в цілому існуючий апарат, незважаючи на складне військове та економічне становище, забезпечував її нормальну життєдіяльність.

З врахування історичного досвіду на даний момент необхідно, на нашу думку, на основі чіткого розмежування функцій законодавчої, виконавчої і судової влади забезпечити повне підпорядкування системи органів державної виконавчої влади Президенту України на принципах централізму та відповідальності, тобто перейти до президентської республіки як форми державного правління України.

5. Позитивним у створенні органів апарату управління Запорізької Січі стало те, що вона пішла шляхом революційних змін і не тільки повністю відкинула юрисдикцію органів влади та управління Польщі, оскільки останні заперечували створення Української держави, але і зовсім по-новому його сформувала, не запозичивши принципи організації органів управління Польщі.

6. Суд в Запорізькій Січі не був відділений від адміністрації, тобто значна частина козацьких начальників, в межах своєї компетенції, виконували також і судові функції. Судовий устрій Запорізької Січі складався з судів нижчих і вищих. До нижчих судів належали суди паланкові, курінні й міжкурінні, а до судів вищих – суди військового судді, кошового отамана й Січової ради.

Історичний досвід існування, діяльності та розвитку судової системи Запоріжжя не втратив свого значення й інтересу дотепер. Його належить використати як основу при проведенні сучасної судової реформи в Україні, спираючись також на засади набутого вітчизняного правового досвіду, в цілому, та враховуючи національні традиції, менталітет та інтереси українського народу, завдання побудови демократичної, правової Української держави. Зокрема, слід відмовитись від засудження за злочини, що не становлять небезпеки для оточення (тобто, за які передбачені терміни ув’язнення менш ніж на 3 роки), застосовувати альтернативні покарання, створювати суди на принципах виборності й призначення.

7. Причинами існування у Запорізькій Січі звичаєвого права (правових звичаїв) були: досить нетривалий період діяльності Запорізької Січі, заінтересованість козаків у чинності неписаного права та побоювання, що писані закони значно обмежать їх існуючі права та свободи, а також консервативний характер звичаєвого права. Тому запорізькі козаки не змогли писане право виробити, систематизувати та оформити письмово, закріпивши це у нормативно-правових актах.

Півторатисячолітній шлях державно-правової традиції українсь­кого народу позаду. Шлях злетів і падінь, перемог і поразок, досяг­нень і прикрих помилок. Головне в тому, що навіть періоди розривів в єдиному діалектичному ланцюзі державно-правового розвитку не знищили тяглості українського народу до національної державності. Особливості національного характеру державотворчого процесу прослідковуються в історичних формах правління, виборності органів влади і управління, судочинстві. Ми можемо говорити про наявність таких рис державотворення як пріоритетність колективних засад над індивідуальними, сплетіння запозичених і національних традицій, правовий нігілізм і широку ініціативу судів.

Позаду залишилася півтора тисячолітня історія української державності і п'ятнадцять років незалежної України.

Розбудова самостійної держави — тривалий і складний процес. Україна настирливо веде пошуки власного історичного шляху. В державному будівництві є і здобутки, і прорахунки. Найбільшим досягненням молодої демократії республіки є прийняття Конституції України. Чималими є здобутки у сфері зовнішніх відносин. Україна стала рівноправним членом світової спільноти. Майже завершено процес реформування державного механізму, але не ліквідовані протиріччя між законодавчою і виконавчою гілками влади. Значні зміни відбулися в судовій системі, в інших правоохоронних органах. Не припиняється кропітка робота з формування законодавства. За роки незалежності Верховна Рада України прийняла більш ніж 600 законів. В умовах відсутності цілісної концепції переходу від тоталітарного до демократичного суспільства багато з них виявилися відірваними від життя. Створення нових законодавчих актів, внесення змін і до­повнень до чинного законодавства часто здійснювалося на недостатньому науковому і юридично-технічному рівні…

… життя триває, будується наша держава, і якою вона буде залежить тільки від нас.

Ця робота присвячена дослідженню апарату управління Запорізької Січі (середина XVІ ст. – 1775 р.). Я спробувала розкрити особливості, історичне значення апарату управління Запорізької Січі та засади його створення і функціонування: принципи виборності, колегіальності, гласності, змінності, звітності органів апарату управління та участі всього запорізького козацтва у їх формуванні; встановлено систему судових органів та пояснено особливості її побудови і функціонування. Я вважаю, що Запорізька Січ, не маючи всіх ознак держави, тимчасом являла собою своєрідне державне утворення. Запорізька Січ була значним чинником, який істотно вплинув на подальшу еволюцію політичних поглядів українського козацтва і українського народу в цілому, і тому її можна вважати зародком української державності.

Література.

1. А.Панюк, М.Рожик «Історія становлення української державності»

2. С.Кульчицький, М.Настюк, Б.Тищик “Історія держави і права України” – Львів 1996 р

3. Панашенко В. Запорозька Січ і Кримське ханство у 20-х — 30-х рр. XVII ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи істор. розвитку. — Київ, 1991.

4. Микола Аркас - "Історія України"

5. Наталія Полонська-Василенко - "Історія України"

6. Орест Субтельний - "Історія України."

7. Паньонко І.М. Центральні органи влади та управління Запорізької Січі// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса. – 1998.– № 3.– С.152-154.

8. Паньонко І.М. Судові органи Запорізької Січі // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ( Запоріжжя, 2-4 жовтня 1997 р. ).– Секція III, IV,V.– Запоріжжя: РА Тандем-У, 1997.– С. 79-83.

9. Паньонко І.М. Звичаєве право запорізьких козаків// Вісник Львівського університету. Серія юридична.– Львів.– 1999.– Випуск 34.– С.49-51.

10. Паньонко І.М. Права і свободи запорізьких козаків та Конституція України// Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.– Львів.– 2000.– № 1.– С.48-52.

1 Паньонко І.М. Апарат управління Запорізької Січі ( середина XVІ ст. – 1775 р. ). – Бібліотека юриста http://lawbook.by.ru/vak/aref/text/016.shtml

2 Панашенко В. Запорозька Січ і Кримське ханство у 20-х — 30-х рр. XVII ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи істор. розвитку. — Київ, 1991. — С. 48 — 56.

3 А.Панюк, М.Рожик «Історія становлення української державності». - стр. 43

4 Паньонко І.М. Апарат управління Запорізької Січі ( середина XVІ ст. – 1775 р. ).

Характеристики

Список файлов реферата