57195 (671769), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На фактологічному матеріалі показано основні напрями, форми та методи діяльності органів міліції із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, проведення паспортизації, створення добровільних формувань допомоги міліції в населених пунктах (бригадмілів), оперативних заходів із попередження спроб ОУН підняти антирадянське повстання на території західних областей, виявлення та ізоляції “антирадянських елементів” та їх масштабність. За підсумками 1940 р. обласне УРСМ зайняло третє місце серед управлінь міліції НКВС УРСР. Головними критеріями цього всеукраїнського змагання були: попередження та розкриття злочинів, недопущення порушень службової дисципліни, забезпечення громадського порядку. Про високий професіоналізм частини працівників міліції свідчать і численні накази про заохочення як НКВС УРСР, так і обласного УНКВС.
У третьому розділі (п’ять підрозділів) – “Діяльність органів міліції в 1944 – 1946 роках” – розкрито й проаналізовано суспільно-політичні події, що відбувалися в умовах фашистської окупації; настрої населення напередодні звільнення території області Червоною армією; заходи з відновлення органів радянської влади та міліції; роль і місце органів міліції в забезпеченні життєдіяльності радянської влади на місцях; форми й методи виконання правоохоронних завдань.
Відзначено, що на посилення самостійницьких та антирадянських настроїв серед місцевого населення в умовах фашистської окупації вплинули: діяльність ОУН та УПА, формування дивізії “Галичина”, рейд партизанського з’єднання під командуванням С.Копака, репресії німецької окупаційної адміністрації. На фактологічному матеріалі показано, що з наближенням Червоної армії до кордонів області у населених пунктах на початку 1944 р. відбулися багатолюдні мітинги, учасники яких в ухвалених резолюціях протестували проти повернення радянської влади, що було зумовлено наслідками першої радянізації краю, особливо її масштабними репресіями. Відзначено, що напередодні звільнення теренів області тут налічувалося до 10 тис. озброєних бійців УПА-Захід та відділів самооборони ОУН.
Із поступовим звільненням території області, що розпочалося 25 березня і завершилося 2 жовтня 1944 р., відбувався процес відновлення органів радянської влади. Наказом НКВС УРСР від 4 квітня 1944 р. було визначено штатний розпис та структуру обласного УНКВС, згідно з яким загальна кількість працівників мала становити 1950 чол. (996 чол. начальницького і оперативного складу та 954 чол. рядового і технічного складу), із них 1134 – працівники міліції. Як і в довоєнний період, комплектація кадрів здійснювалася за рахунок приїжджих працівників, направлених наркоматами НКВС СРСР та УРСР. Недостатнім залишався і їх освітньо-професійний рівень. Зокрема, станом на листопад 1944 р. із 1073 працівників обласного УНКВС лише 3,2% мали спеціальну освіту, 2,1% – військову, 1,8% – неповну загальну вищу та середню освіту, а решта – початкову та неповну середню; майже 80% із них мали практичний стаж роботи в органах внутрішніх справ від одного до трьох років. Неукомплектованості кадрів та їх якісний рівень залишалися головними проблемами і впродовж 1945 – 1946 рр. Прийом на роботу в органи міліції вихідців із місцевого населення ускладнювався перебуванням їх під фашистською окупацією, а також діяльністю збройного підпілля, внаслідок чого були значно посилено жорсткі вимоги щодо їх спецперевірки.
На кінець 1946 р. УМВС Станіславської області було укомплектовано на 91,4% (із 1660 посад вакантними залишалися 143). Із 440 працівників обласного апарату управління міліції та міськрайвідділів уперше працювало на займаних посадах 335 осіб, а загальну вищу і незакінчену вищу освіту мало лише 20 працівників, середню і початкову – 420 і лише “одиниці були із спеціально-чекістською і політичною освітою”, тобто закінчили дво- або однорічні спецшколи МВС та міліції. Утруднювало комплектацію кадрів і різке зменшення кількості навчальних закладів, що було зумовлено війною, в тому числі припинила існування і Станіславська школа РСМ. Упродовж 1946 р. через систему спецшкіл і курсів, а також курсів перепідготовки та підвищення професійної кваліфікації було підготовлено 9510 працівників, у тому числі 2871 працівник із місцевого населення західних областей, а саме: 13 оперативних працівників міліції, 83 помічники оперуповноважених міліції, 883 дільничні, 1396 рядових міліціонерів, 446 чол. старшого, середнього і молодшого начальницького складу пожежної охорони, 40 чол. працівників загсу, 10 працівників військово-облікових столів. Це було недостатньо для покращення якісного складу органів міліції, оскільки, наприклад, упродовж 1946 р. з УМВС Станіславської області вибуло 758 працівників, з яких 499 взагалі звільнилися з органів, а прибув 731 працівник.
На конкретному фактологічному матеріалі висвітлено діяльність органів міліції з виконання правозахисних завдань у боротьбі з кримінальними елементами, розкраданням державної власності та спекуляцією, дитячою безпритульністю й бездоглядністю; показано співпрацю місцевих радянсько-партійних органів та міліції з організації в населених пунктах добровільних формувань з охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів та керівництво ними з боку дільничних уповноважених. Наприклад, лише в другій половині 1946 р. відділом боротьби з розкрадання соціалістичної власності було порушено 365 кримінальних справ й притягнуто до суду 343 чол., а також знешкоджено 31 злочинну групу, члени яких займалися грабунками, й притягнуто до судової відповідальності 122 чол.; ліквідовано 82 злодійські групи й притягнуто до суду 229 чол.; розкрито 152 злочини, скоєних раніше. Упродовж квітня-травня 1946 р. було затримано 2578 осіб “підозрілого бродячого елементу”, головним чином приїжджих із Бессарабії та південних областей України, вражених голодом, що дозволило попередити можливість скоєння частиною з них протиправних дій.
На виконання ЦК КП(б)У “Про заходи в боротьбі з безпритульністю і бездоглядністю дітей в Українській РСР” від 30 липня 1944 р. в області на початок 1945 р. було взято на облік 3372 дітей-сиріт, при міськрайвідділах міліції створено дитячі приймальники та дитячі кімнати, через які впродовж І кварталу 1945 р. пройшло 127 дітей, із них 12 дітей було повернуто батькам, 48 – направлено в дитячі будинки, 26 – в дитячу колонію і 5 – працевлаштовано. До кінця 1946 р. планувалося відкрити в області ще 8 дитячих будинків на 930 дітей та довести кількість дітей, переданих під патронат сімей і організацій, до 1200 осіб.
За вагомі успіхи, досягнуті в службовій діяльності, указами президії Верховної Ради СРСР та наказами НКВС (МВС) УРСР у 1944 – 1946 рр. урядовими нагородами й преміями було відзначено майже 15% особового складу міліції області. Водночас при виконанні службових завдань упродовж 1944 – 1946 рр. загинуло 23 працівники ОВС, у тому числі: 4 начальники райвідділів та 3 їх заступники по міліції, 6 працівників карного розшуку та інших служб.
Розкрито форми й методи боротьби органів міліції з ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, серед яких найбільш поширеними були: проведення оперативно-військових операцій, облав та засідок; вербування інформаторів серед учасників збройного підпілля та цивільного населення; участь у виселенні сімей учасників національно-визвольного руху. Про жорстокість протистояння свідчать численні жертви з обох сторін, загальна кількість яких склала з боку УПА та ОУН понад 15 тис. убитими, понад 20 тис. було арештовано та з’явилося з повинною, на спецпоселення вислано 908 сімей (2480 осіб). За цей же період втpати pадянської стоpони становили 3365 чол., у тому числі: 2871 – вбитими, із них 36 пpацівників ОВС та 23 бійці винищувальних батальйонів.
Проаналізовано причини порушення частиною працівників міліції законності й службової дисципліни. Встановлено, що при виконанні поставлених перед органами міліції завдань мали місце випадки грубих порушень, зловживання службовим становищем. Це проявлялося у таких формах, як: безпідставні убивства мирних громадян, нанесення побоїв під час слідства, безпричинні арешти та затримання “до вияснення особи”, затягуваннях слідства, аморальні вияви на роботі, громадських місцях, сім’ї тощо. Головними причинами порушення законності, службової дисципліни та аморальних виявів були: 1) неукомплектованість посад згідно з штатним розписом, у зв’язку з чим працівникам окремих служб та відділів доводилося виконувати подвійний, а то й потрійний обсяг роботи; 2) постійне залучення працівників міліції до участі в оперативно-військових операціях, облавах, засадах із ліквідації боївок ОУН та УПА, що не давало можливості своєчасно й повноцінно виконувати свої безпосередні службові обов’язки; 3) зловживання частиною працівників алкоголем як у робочий, так і післяробочий час; 4) низький освітньо-професійний рівень більшості працівників міліції; 5) незадовільний матеріально-соціальний захист та побутові умови; 6) зловживання службовим становищем окремими представниками начальницького складу.
Проаналізовано постанови центральних радянсько-партійних органів, директиви та накази НКВС (МВС) УРСР про усунення причин порушення працівниками міліції соціалістичної законності.
У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано його основні положення й пропозиції щодо можливого покращення роботи органів міліції в сучасних умовах.
1. Прихід радянської влади на західноукраїнські землі був наслідком таємної змови між урядами СРСР та Німеччини, а місцеве населення “отримало всі блага і права радянських громадян без особливої участі в боротьбі за їх завоювання”. Радянізація здійснювалася всупереч усталеним упродовж століть національно-історичним, культурним, релігійним традиціям, що нівечило суспільно-психологічний архетип місцевого населення і, відповідно, зумовлювало серед певної частини опір новій системі у різних формах.
2. Важливу роль в утвердженні радянської влади в західних областях відіграли створені 6 листопада 1939 р. органи НКВС та РСМ, основу яких склали оперативні групи з працівників НКВС, що прибули разом з Червоною армією під час її “визвольного походу”.
3. Кадрове забезпечення органів міліції на території області здійснювалося головним чином із числа направлених наркоматами СРСР та УРСР співробітників з інших регіонів. Приплив кадрів із місцевого населення був ускладнений надмірною пересторогою від можливого проникнення в органи міліції “антирадянських елементів”, що, з одного боку, позбавляло можливості опори на широкі маси при виконанні поставлених завдань, а з іншого – зумовлювало сприйняття більшістю населення радянської влади як окупаційної.
4. Якісний склад працівників органів міліції як у перший, так і другий періоди радянізації був недостатньо високим як за освітнім, так і професійним рівнем, що позначалося на якості виконання поставлених завдань.
5. Підготовка кадрів міліції та підвищення освітньо-професійного рівня практичних працівників здійснювалися через мережу спецшкіл, курсів, а також під час обов’язкових занять зі службової підготовки.
6. Ідеологічну та контролюючу роль в діяльності органів міліції здійснювала Компартія через своїх членів та партійно-комсомольські організації. Політичний характер діяльності органів міліції визначався тим правовим статусом, який вони посідали в системі існуючого державного режиму.
7. Незважаючи на певні труднощі, органи міліції Станіславської області досягли значних успіхів з охорони громадського порядку, захисту державної та колгоспно-кооперативної власності, особистого майна громадян, у розкритті та профілактиці кримінальних злочинів, ліквідації дитячої бездоглядності й безпритульності, при проведенні паспортизації, військового обліку, мобілізації військовозобов’язаних до Червоної армії та під час виконання інших завдань. Було проведено значну роботу зі створення в населених пунктах добровільних формувань із охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів, які діяли під керівництвом дільничних уповноважених.
8. Завдяки вжитим різноплановим оперативним заходам до кінця 1946 р. було знищено основні сили збройного опору ОУН та УПА. Водночас при проведенні цих заходів мали місце й протиправні дії, що призвело до безвинних жертв, безпідставних виселень сімей, масових арештів, грабунків.
9. Порушення законності та службової дисципліни частиною працівників міліції були зумовлені низьким освітньо-професійним рівнем, недоукомплектованістю служб і відділів, зловживання алкогольними напоями, незадовільним матеріально-побутовими умовами, а також суспільно-політичними обставинами, в яких доводилося виконувати службові обов’язки.
Основні положення дисертації викладено автором у 5 публікаціях, 4 з яких уміщено у фахових виданнях:
1. Репресивні дії органів НКВС проти УПА на теренах Станіславщини в 1944 році // Сторінки воєнної історії. Науковий вісник Інституту історії НАН України. – Випуск № 11. – К., 2006. – С. 229 – 234.
2. Оперативно-службова діяльність органів внутрішніх справ на теренах Станіславської (Івано-Франківської) області в 1945 – 1946 рр. Історико-правовий аналіз // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – Донецьк, 2007. – С. 66 – 70.
3. Становлення та діяльність органів НКВС і Робітничо-селянської міліції на теренах Станіславської області в 1939 – 1941 роках // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т. 17: На пошану професора В.П. Газіна. – С. 244 – 253.
4. Поpушення законності працівниками НКВС-МВС та інших правоохоронних структур на теренах Станіславської області в перші повоєнні роки (1945 – 1947 рр.): причини і наслідки // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 11. Серія: історія. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 172 – 185.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
