57194 (671768), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Тим часом розпочались клопотання про звільнення М.Василенка. Видавець “Киевских откликов” та один з найближчих його друзів М.Требінська ходила до начальника жандармського управління полковника Домбровського і просила якнайшвидше звільнити Миколу Прокоповича, як редактора, за відсутності якого вона несе великі збитки. Цей аргумент не подіяв на Домбровського.²⁷ В цілому М.Василенко просидів у в’язниці біля двох тижнів.

На початку лютого 1906 р. видання “Киевских отголосков” було припинено. 4 лютого 1906 р. замість цієї газети почала виходити інша “Отголоски жизни”²⁸. Її редакція обіцяла виконати взяті на себе редакцією “Киевских откликов” зобов’язання перед передплатниками як у Києві, так і провінції, друкувати усі оголошення, прийняті “Киевскими откликами”.²⁹

“Отголоски жизни” спочатку видавались як вечірня газета в невеликому форматі, а з 5 березня виходила вже як денна газета великого формату. В цій газеті працювали співробітники “Киевских откликов”, в тому числі і М.Василенко.

Протягом лютого і березня газета особливу увагу приділяла питанню виборів до Державної Думи як в Києві, так і в інших містах. 26 березня було надруковано фельєтон М.Василенка (без підпису), присвячений виборам. У тому ж номері в передовій статті (теж без підпису) обговорювалась проблема представництва міста Києва в Думі: ходили чутки, що Партія народної свободи висувала кандидатуру барона Ф.Штейгеля. В дуже коректній формі стаття вказувала на те, що ця кандидатура є невдалою, що для першої Державної Думи потрібно висунути активнішу особу. “Барон Ф.Р.Штейгель без сумніву дуже корисний член партії, але для члена I російської Думи, для діяча дійсного бойового моменту російського політичного життя він величина занадто не визначена, дотепер він не виявив себе в суспільній діяльності і не має за собою політичного досвіду. У київській групі кадетів є особи з більш яскравою індивідуальністю, є люди із широким кругозором, із широкою теоретичною підготовкою і належним суспільним темпераментом”.³⁰

Ця стаття викликала хвилю незадоволення серед кадетів. У їхньому друкованому органі газеті “Свободная мысль”, яка замінила “Свободу и право”, з’явилася різка стаття у відповідь. 29 березня в передовій (без підпису) “Отголоски життя” знову повторювали, що барон Штейгель не найкраща кандидатура до Державної Думи. У цій же статті вказувалось на більш “достойних” членів кадетської партії С.Іванова, І.Лучицького, С.Булгакова. Ця полеміка тривала аж до обрання барона Ф.Штейгеля членом Думи.³¹

11 вересня 1906 р. вихід газети було призупинено.³² Замість неї уже на наступний день став виходити “Киевский голос”. Перший номер газети вийшов 12 вересня за підписом редактора С.Дрелінга.³³

Хоча М.Василенко і був співробітником “Киевского голоса” (15 травня 1907 р. він отримав посвідчення про роботу в газеті),³⁴ проте його участь у виданні була набагато меншою, ніж у двох попередніх виданнях.

Після закриття газети “Київський голос” 2 червня вийшов перший номер нової газети, редактором-видавцем її вважався М.Калишевич. Газета відновила стару назву “Киевские отклики”. У цьому варіанті вона проіснувала тиждень.³⁵ З 10 червня газета почала виходити під іншою назвою “Киевские вести”. Серед співробітників газети зустрічались майже всі старі співробітники “Киевских откликов”, крім М.Василенка. Можливо, він продовжував писати передові статті без підпису, як це він робив у всіх попередніх статтях.

З літа 1907 р. Микола Прокопович фактично відійшов від співробітництва у цій газеті. Судове засідання, яке відбулося 15 січня 1907 р., засудило його до року ув’язнення. Підготовка до державного іспиту екстерном за юридичний факультет, і врешті саме відбування покарання в “Крестах” відірвало його від праці в газеті. Ось що писав до нього з цього приводу В.Модзалевський: “Перспектива річного ув’язнення, як позбавлення волі, для вас є дуже важкою, проте я радий, що ви залишили газету і звернулись до науки, мені завжди було сумно дивитись на вас, як на людину зі здібностями саме до науки, але яка займається не тим, в чому ви могли б проявити себе найкращим чином”.³⁶

Звичайно, на думку людини, яка цінувала наукову роботу вище громадської, В.Модзалевський був абсолютно правий. Микола Прокопович за час керівництва газетою з 1904 по 1908 р. не надрукував жодного слова поза межами газети.

Про те, як важко було відмовитись М.Василенку від суспільної діяльності, наскільки глибоко він був захоплений суспільними і політичними інтересами, свідчить його лист до І.Лучицького, написаний саме в розпал виборів до ІІІ Державної Думи 22 жовтня 1907 р. В цей час М.Василенко був в Одесі, де здавав екстерном іспити на юридичний факультет. І ось під час напруженої роботи йому потрібно було здати всі предмети юридичного факультету, причому готувався він до них лише п’ять місяців. Не зважаючи на це, його думки були в Києві: “Якщо б ви знали, як я, сидячи в Одесі, і зайнятий повністю конкретною справою, хвилююсь результатом виборів у Києві. Починаючи з 17 жовтня, я, можна сказати, сам не свій [...] і мучусь результатами виборів у Києві”.³⁷

Після здачі іспитів і повернення до Києва, М.Василенко знову брав участь у виданні газети. Проте тепер він уже менше віддавався цій справі, ніж раніше. У січні і лютому 1908 р. він помістив декілька своїх статей під псевдонімами і під вигаданим прізвищем, в тому числі і яскравий фейлетон “Доносительных дел людишки”.³⁸

У переліку співробітників газети “Киевские вести” на другу половину 1908 р. є також і прізвище М.Василенка. В цей період Микола Прокопович писав в основному статті, присвячені українському життю. Проте поступово “Киевские вести” йшли до свого занепаду. Восени 1908 р. в конторі газети було виявлено розтрату. Касир сам зізнався, що приховував гроші, які отримував на передплату.³⁹ Популярність газети поступово падала.

Після повернення з “Крестів” М.Василенко залишився співробітником “Киевских вестей”, не беручи ніякої участі у редакційних справах. Він тепер повністю занурився у наукову діяльність. Можливо, що особисті зв’язки Миколи Прокоповича з членами редакції все ще зберігали силу, але формально він відійшов від неї. Ось що М.Василенко пише про це у листі до В.Модзалевського: “В даний час я ніде не працюю, зв'язок з газетним світом у мене скоріше випадковий, завдяки друзям, але в редакційних організаціях не беру участі, пишу переважно з питань наукового характеру, так зрідка в “Киевских вестях””.⁴⁰

За час після звільнення і до грудня М.Василенко надрукував 5 статей. Одна з них стала причиною до полеміки. На початку жовтня М.Калішевич надрукував статтю з приводу „відрубної” системи землевпорядкування селян і висловив у ній думку про бажаність її введення. На цю статтю Микола Прокопович помістив у “Киевских вестях” свою репліку під назвою “Несколько слов по поводу статьи г.Викторова” (Вікторов псевдонім Калишевича). Проаналізувавши історію селянського землевпорядкування, він висловлював негативне ставлення до „відрубів”. У своїй статті М.Василенко вказав, що ця система може призвести до обезземелення селянства.⁴¹

На це заперечення М.Калішевич помістив у “Киевских вестях” відповідь під назвою “О землеустройстве, ответ Николаю Василенко”. У цій статті М.Калішевич залишився при своїй думці, але найцікавішим у цій відповіді був редакційний вступ з примітками. Вказавши, що стаття М.Василенка викликала ряд зауважень, редакція, помістивши відповідь М.Калішевича, закривала полеміку. Зазначалось, що оскільки Микола Прокопович ознайомився з відповіддю на його статтю ще до друку, але не має можливості надрукувати свою відповідь, то редакція вважає за потрібне додати до статті „Вікторова” свої власні примітки, відмежувавшись від його думки. До кожного абзацу статті М.Калішевича редакція помістила свої примітки та зауваження.⁴²

Поступово М.Василенко повністю відходить від роботи в газеті, а 13 лютого 1911 р. “Киевские вести” було об’єднано з “Киевской почтой”. Газета мала носити назву “Киевская почта” і виходити у тому ж форматі. “Киевская мысль” заявила, що це об’єднання було насправді ліквідацією “Киевских вестей”.⁴³

Таким чином, М.Василенко був активним учасником громадсько-політичного життя Києва в революційний та післяреволюційний період. У своїх публікаціях М.П.Василенко сміливо пропагував ідеї загальноросійської демократії, хоча жодним чином не виявив свого ставлення до українського національного руху та національних проблем. Така громадська позиція М.Василенка свідчить про достатньо повільну еволюцію його національних поглядів, від загальноросійської подвійної ідентичності до української, на яку, очевидно, помітно не вплинуло зростання динаміки українського руху після революції 1905 року.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. М.Вернадського НАНУ (далі--ІР НБУВ). Ф.40. Оп.1. Спр.956. Арк.1;

2. Центральний державний архів музей літератури і мистецтва України (далі-- ЦДАМЛМ). Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.453 ;

3. Там само. Арк. 454, 456;

4. Цит. за ІР НБУВ. Ф.71. Оп.1. Спр.410. Арк.2;

5. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.463;

6. Там само. Арк.492;

7. Там само. Арк.494;

8. Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1972. Ч. 12 (3334). Спр.110;

9. Там само. С.111;

10. Киевские отклики. 1905 30 жовтня С.2;

11. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр 44. Арк.506;

12. Там само. Арк.507;

13. Там само. Арк.511512;

14. Там само. Арк.512;

15. Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1972. Ч. 12 (3334). С.113; 1

6. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.517;

17. Там само. Арк.518519.;

18. Цит. за Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1972. Ч. 12 (3334). С.114;

19. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Стр.44. Арк.525;

20. Там само. Арк.526;

21. Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1972. Ч. 12 (3334). С.115;

22. Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1973. Ч. 12 (3738). С.130;

23. Киевские отголоски.1906 №1. 21 січня С.1;

24. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.528;

25. Василенко М. Два тижні в Лук’янівській в’язниці // Український історик. 1973. Ч. 12 (3738). С.131;

26. Там само. С.131;

27. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр .44. Арк.530;

28. ІР НБУВ. Ф.40. Оп.1. Спр.966. Арк.1;

29. ІР НБУВ. Ф.40. О.1. С.967. Арк.1-2;

30. Цит. за Отголоски жизни. 1906 26 березня. С.2;

31. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.351353;

32. Там само. Арк.377;

33. Там само. Арк.382;

34. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.36. Арк.1;

35. ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр44. Арк.401;

36. Цит. за ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.407;

37. Цит. за: ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.44. Арк.408;

38. ЦДАМЛМ Ф.542. О.1. С.44. Арк.411;

39. Там само. Арк.418-419;

40. Цит. за ЦДАМЛМ. Ф.542. Оп.1. Спр.11. Арк.53;

41. Киевские вести.1909 № 256. 17 жовтня. С.1;

42. Киевские вести.1909 № 282. 23 жовтня . С.2;

43. Киевская мысль. 1911 № 44. 19 листопада С.3.

Характеристики

Список файлов реферата