57143 (671732), страница 13
Текст из файла (страница 13)
Також постановляємо: якби хто заставив кому маєток або людей під певну суму грошей на термін, а потім, грошей не повернувши, той маєток або людей, що були заставлені, відібрав до закінчення терміну, тоді має заплатити за насильство дванадцять рублів грошей, а нам, господарю, стільки ж. А якщо до терміну, ті люди, яких заставив, не працювали, тоді за кожний тиждень має платити винагороду шість грошей за того, який буде мати волів, або клячу; а за того, який пішим буде, має платити три гроші. А якби той, хто заставив, хотів тих людей до закінчення терміну повернути, а той, кому заставив, не хотів грошей своїх взяти, а їх відпустити, тоді той має вижа судового, в якому повіті буде, взяти і до нього їхати, щоб гроші свої взяв; а якби він грошей взяти не хотів, тоді той виж, має забрати ті гроші і до скарбниці нашої віддати, а людей тих у нього відібрати.
11. Якби людей заставлених хто інший відібрав
Якби хто інший людей заставлених або землю заставлену з якоїсь причини відібрав, тоді той позивач, який йому заставив, має довести свою невинуватість; а якщо не доведе, сам йому збитки відшкодовувати буде.
Розділ ОДИНАДЦЯТИЙ
ПРО ГОЛОВЩИНИ ЛЮДЕЙ ПУТНИХ, СЕЛЯН І ПАРОБКІВ
Перш за все про головщини путної людини і бортника
Також постановляємо: якби хто убив людину путну або бортника, головщина за людину путну дванадцять рублів грошей, а за бортника вісім рублів грошей. А якби хто побив людину путну або бортника, то людині путній нав'язка три рублі грошей, а бортнику рубль, їхнім дружинам — удвоє.
1. Про головщину і про нав'язну ремісних людей
Головщина золотарю, органісту, пушкарю, пекарю, кухарю, тесляру, майстру по шиттю золотом, ковалю, столяру, скляру, сокольнику, псарю, візнику, старшому конюху, каменяру, кравцю, швецю, майстрині по шиттю золотом, килимниці, ткалі, прясі має бути, як і слузі путному, тобто дванадцять рублів грошей. І якби хто із цих ремісників був тяглий або невільний, то йому головщина така сама, а нав'язка — рубль.
2. Про побиття і головщину тіунів, приставів та інших врядників
Головщину тіуну, приставу, ключнику, якби хто побив кого із них на цій посаді, дванадцять рублів грошей, а нав'язка за побиття при виконанні посади три рублі грошей. А якби який тіун або пристав були звільнені з посади, то головщина їм і нав'язка така сама, як тяглій людині. Якби па-робок виконував обов'язки тіуна або пристава, йому головщина десять коп грошей, а нав'язка — рубль до того часу, доки він виконує обов'язки, а коли його буде звільнено від них, то головщина і нав'язка йому, як паробкам.
3. Про головщини і побиття простих людей і паробків
Якби хто убив тяглого селянина, той мусить платити за нього головщину десять коп грошей; за невільного паробка головщина п'ять коп, а невільній жінці стільки ж головщини.
4. Про побиття і рани мужицькі і паробоцькі
Коли би хто мужика тяглого поранив або побив, має заплатити йому як нав'язку п'ятдесят грошей, а дружині — рубль грошей, а паробку — півкопи грошей, а дружині його — копу грошей.
5. Жид, татарин християн у неволі тримати не повинен
Також постановляємо: якби який жид або татарин будь-якого стану християнина купив або взяв у заставу, від цього часу наказуємо воєводам, старостам, державцям, щоб вони про те довідувались і кожного такого християнина звільняли з неволі у жида або татарина і таким саме чином: якщо хазяїн купив його назавжди або невільник народився від купленої жінки, то такий невільник, діставши повноліття, мусить відробити у хазяїна сім літ, а після семи літ має бути відпущений на волю. А якби жид або татарин кого узяв у заставу за гроші, то постановляємо, що тоді невільники повинні відпрацювати цю суму, а рік роботи як чоловіка, так і жінки має зараховуватися за півкопи грошей; і до того часу має йому той закуп служити, поки не відпрацює усієї суми. А челядь, яка дана татарам за батька нашого і за предків наших, і за нас із дворами нашими, ту челядь вони мають держати.
6. Людина вільна ні за який злочин у неволю не повинна взята бути
Також постановляємо, що людина вільна ні за який злочин не повинна взята бути у вічну неволю. А якби за який злочин була віддана як винагорода за якусь суму, тоді мусить її відпрацювати, причому кожен рік роботи має зараховуватися селянину за дванадцять грошей, а селянці за п'ятнадцять грошей, якби їм був наданий присівок на прожиток їхній. А якби їм присівку не було дано, то селянину кожен рік роботи зараховується за півкопи грошей, а жінці за двадцять грошей. Якщо ж сума, за яку таку людину було видано, була такою великою, що сам не міг би відробити її, тоді його діти мусять відробити, і нарахування їм мають бути такі самі.
7. Про залік закупам суми в рахунок боргу за відпрацьований час
Також постановляємо: якби хто узяв як закуп селянина або селянку і не домовився з ними про розмір присівка або про те, за яку суму буде зараховуватися рік роботи, то з належної суми грошей має бути вирахувано селянину п'ятнадцять грошей за рік, а жінці десять грошей.
8. Якби чиясь людина, вільна або невільна, або челядинець перейшов до іншого, а той не хотів биза законом повернути його
Також постановляємо, якби чиясь непохожа людина або невільний челядинець перейшов до кого іншого, назвавшись вільним, і його пан один або два рази звернувся до того пана з проханням розглянути його претензію, а той пан не хотів йому на челядинця права дати, тоді такого земянина має бути притягнуто до земського суду. І якщо пан тієї непохожої людини або челядинця доведе в суді, що ця людина — його невільна, і разом із тим доведе, що до того пана двічі звертався з проханням про відновлення, а той відмовився, то відповідач мусить у відповідності до цієї постанови заплатити позивачеві нав'язку за весь час, поки у нього мешкав утікач або челядинець позивача.
9. Якби від кого втік челядинець, а той, будучи сповіщений про це, вільно його пропустив
Також постановляємо: якби від кого челядинець утік, мужик або жінка невільна, а той, будучи сповіщений про втечу чужої челяді, показав їм дорогу або хліба дав, або їх у себе переховував, і це було б доведене, то той мусить знайти цих утікачів. А якби не знайшов, то мусить тому, чия челядь, сплатити.
10. Якби хто сина свого або вільну людину в неволю запродав
Також постановляємо: якби хто вільну людину або сина свого продав з голоду в неволю, або сам з голоду продався у неволю через лист записний, то такий договірний лист не повинен мати сили, і як голод мине, та людина, діставши грошей, віддасть їх кредитору, а сама знов стане вільною. А якби хто через голод або за хліб продав або віддав кому свого невільника, тоді той невільник мусить належати тому вічно.
11. Якби хто під час голоду челядь свою прогнав
Також постановляємо: якби хто під час голоду челядь свою невільну прогнав геть з двору, не бажаючи її утримувати, а вони самі б у голод прокормилися, тоді вони вже не мусять бути невільниками, а стають вільними. А робити слід таким чином: якщо пан вижене челядь, тоді вони мусять сповістити про це повітовому вряднику або міському бурмистру, або міщанам, що пан вигнав їх; а ті, кого вони сповістять, повинні сповістити того пана, чия то челядь. І якби він прогнав челядинців геть, не бажаючи їх годувати, то вони мають бути вільними довіку.
12. Невільниками люди вважаються з чотирьох причин
Також постановляємо, що невільниками люди вважаються з чотирьох причин: по-перше, ті, хто здавна в неволі знаходяться, або в неволі народилися; по-друге, ті, яких взято в полон із землі неприятельської; по-третє, якби хто був засуджений до смерті за якийсь злочин, окрім злодійства, а він просив би того, кому виданий, щоб його не занапастив, і віддався би в неволю і той би не занапастив його, то злодій має стати невільником; невільниками стають і його діти, які потім народяться; по-четверте, коли б сам себе в неволю віддав, а саме: якби хто, будучи вільним, одружився з жінкою, знаючи, що вона невільниця, то сам стає невільником і їхні діти незалежно від того, чоловічої вони чи жіночої статі; так само, якби і жінка вийшла заміж за невільника, знаючи, що він невільник, то стає невільницею сама і становляться невільниками їхні діти.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
14. До винагород за передоручення слуги
Якби хто кому передоручив слугу, а той слуга шкоду вчинивши тому пану своєму, від нього втік, тоді той, який йому передоручив, повинен буде його перед судом поставити, а судді мають йому термін встановити, у який той повинен слугу знайти і перед судом поставити. Якщо ж він у той термін, який судді встановили, того не знайде, тоді він сам повинен ті збитки відшкодувати і слушні докази надати. А якби потім тому пану, від якого слуга втік, прийшлося побачити [слугу] на торгу або зустріти на шляху, тоді вже він сам не має права його повернути, тільки може стягнути [збитки] з передоручника свого.
15. Про слугу не передорученого, якби пану своєму зашкодив
Якби хто мав слугу не передорученого, а той йому шкоди вчинивши, втік, тоді він, де тільки його побачить чи зустріне, має його спіймати і вести до суду, і перед судом має збитки свої доводити.
16. Ціна бджіл і дерев, бортного і небортного
Якби хто зрубав або знівечив сосну або дуб бортний, в якому ще не роїлись бджоли, або кременну сосну, той за кожне таке дерево, скільки їх знівечить, має платити по п'ятнадцять грошей.
Якщо хто видере в іншого бджіл із невибраним медом, завдавши тим збитку, але дерева не знівечить, той буде зобов'язаний за кожну бджолину сім'ю із невибраним медом, скільки їх видере, платити по півкопи грошей, а за бджолину сім'ю, в якої мед вибраний, по п'ятнадцять грошей.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
18. Якби хто кому в гаю вирощеному шкоду вчинив
Якби хто кому в гаю вирощеному шкоду насильством навмисно вчинив, або [дерева] рубав, якщо шляхтич шляхтичу, тоді має заплатити йому за насильство дванадцять рублів грошей, а збитки відшкодувати за віз дерева по вісім грошей. А якби мужик мужику гай насильно порубав і збитки вчинив, тоді має заплатити по три рублі грошей так, якби йому межу переорав, і відшкодувати збитки. А якби хто по-злодійські кому порубав, боярину або мужику, а його з порубаним деревом було спіймано і те вилучено, тоді має платити як за життя своє. А якби його самого не було спіймано, а порубане дерево було вилучене, тоді за кожне дерево, яке годилося б на будівництво як для кліті, так і для хати, по дванадцять грошей; а яке буде годитися як на оглоблі так і на дрова, по шість грошей.
19. Хто кому сад покраде
Якщо хто у шляхтича сад покраде, і на нього буде показано або з краденим спіймано, той має заплатити дванадцять рублів грошей, а мужику три рублі грошей.
20. Про оцінку землі
Також постановляємо: коли б ми самі, або Пани-Рада наші послали оцінювати маєтки у якій-небудь справі, тоді мають оцінювати таким чином: служба людей — десять коп грошей, пустощі — п'ять коп грошей, на землях присадибних діжка землі з перегноєм — півкопи грошей, а без перегною — двадцять п'ять грошей, на сіножатях за віз сіна — по п'ятнадцять грошей; а бори і ліси придатні як для пашні так і сіножаті, мають таким же чином оцінюватися; а пущі мають оцінюватися з урахуванням цінності і користі землі, на скільки земля і пуща корисними будуть.
Розділ ДВАНАДЦЯТИЙ ПРО ГРАБЕЖІ І ПРО НАВ'ЯЗКИ
1. Якби хто захопив або пограбував стадо господарське, або князівське, панське і земянське і щось із цього стада заморив
Теж постановляємо: якби хто захопив або пограбував стадо наше або князівське і панське, або земянське і заморив кобилу або жеребця, тоді за жеребця доброго нашого десять коп грошей, а за кобилу — п'ять коп грошей. А якби хто із стада панського або земянського жеребця або кобилу викрав, тоді за жеребця п'ять коп грошей, а за кобилу три копи грошей.
Також, якби ніхто жеребця нашого або земянського не торгував, тоді та сума має бути стягнута. А якби хто хотів його купити і запропонував якусь суму, то у випадку викрадення жеребця має бути стягнута та сума. А якби було викрадено кобилу з табуна, що не була ще у бороні, або не возила дрова, то має бути сплачено стільки, скільки позначено вище; якщо ж було вкрадено кобилу, яка працювала на подвір'ї, то п'ятдесят грошей. Стосовно ж мужицької робочої кобили або свійського жеребця, то п'ятдесят грошей. Проте, якби робочу кобилу було куплено, то має бути заплачено стільки, скільки за неї було дано. Також якби було вкрадено жеребця, хоча і свійського, якого хто-небудь торгував і пропонував за нього певну суму, то у відповідності до доказів мусить бути заплачена ця сума.
2. Якби хто пограбував чиє стадо на своїй землі, або на землі власника стада, або на місці потрави
Якби хто пограбував дике стадо на землі власника стада або на своїй землі, або на чиїйсь, або на місці потрави, то у відповідності до викладеної нижче постанови мусить заплатити за насильство і відшкодувати шкоду, яка могла би бути спричинена стаду, тому що не мусить захоплювати стадо за потраву, хоча і застав би його на місці потрави, але повинен відігнати стадо до його володаря, а потраву має показати стороннім людям; після цього за потраву мусить заплатити той, чиє стадо завдало шкоди.
3. Якби хто над шляхтичем або шляхтянкою грабіж вчинив
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
