56745 (671480), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

7 березня о 12 годині дня з першою доповіддю съезду‑ про Брестський мире-выступил Ленін, що спробував переконати делегатів в необхідності ратифікувати угоду. Справді дивовижним можна рахувати той факт, що текст договору тримався в таємниці і делегатам з'їзду повідомлений не був. Тим часом за знайомим сьогодні кожному Брестським миром стояли умови тяжчі, ніж Версальський договір. У сенсі територіальних змін Брест-літовськоє угода передбачала передачу Туреччині провінцій Східної Анатолії, Ардаганського,карсського і Батумського округів; визнання незалежності України, що відторгається від Росії і передаваної під контроль Німеччини. Естляндія і Ліфляндія, Фінляндія і Аландськие острова звільнялися від російських військ і Червоної армії і теж переходили під німецький контроль.

На відторгнутих територіях загальною площею в 780 тис. кв. км. з населенням 56 мільйонів чоловік (1/3 населення Російської імперії) до революції знаходилося 27% оброблюваної в країні землі, 26% всій залізничній мережі, 33% текстильній промисловості, виплавлялося 73% заліза і сталі, здобувалося 89% кам'яного вугілля, знаходилося 90% цукровій промисловості, 918 текстильних фабрик, 574 пивоварних заводу, 133 тютюнових фабрики, 1685 винокурних заводів, 244 хімічних підприємства, 615 целюлозних фабрик, 1073 машинобудівних заводу і, головне, 40% промислових робочих, які йшли тепер “під ярмо капіталу”. Очевидно, що без всього цього не можна було “побудувати соціалістичного господарства”(ради чого полягав брестський передих). Ленін порівняв цей світ з Тільзітським: при якому Пруссія позбулася приблизно половини своєї території і 50% населення. Росія — лишь третини. Але в абсолютних цифрах територіальні і людські втрати були незрівняні.

Саме цей світ і почав захищати Ленін. Він зачитував свою доповідь, як класичний прихильник світової революції, кажучи перш за все про надію на революцію в Германії і про принципову неможливість співіснування соціалістичних і капіталістичних держав. По суті, солідаризувався з лівими комуністами за всіма основними пунктами: вітав революційну війну, партизанську боротьбу, світову революцію; визнавав, що війна з Німеччиною неминуча, що неможливе співіснування з капіталістичними країнами, що Петроград і Москву швидше за все доведеться віддати німцям, що готуються для чергового стрибка, що “передышка”всего-то може продовжитися день. Але ліві комуністи з цього всього виводили, що слід оголошувати революційну війну. Ленін же вважав, що передих, хай і в один день, коштує третина Росії і, що істотніше — отхода від революційних догм. У цьому ліві комуністи ніяк не могли зійтися з Леніном.

З у відповідь мовою виступив Бухарін. Він вказав, що російська революція буде або “врятована міжнародною революцією, або під ударами міжнародного капіталу”. Про світ тому говорити не доводиться. Вигоди від мирного договору з Германієй-іллюзорни. Перш, ніж підписувати договір, потрібно розуміти, навіщо потрібний пропонований Леніном передих. Ленін стверджує, що вона потрібна для “впорядкування залізниць”, для організації економіки і “налагодження того самого радянського апарату”, який “не могли налагодити в перебігу 4 місяців”. Але якщо передих береться тільки на декілька днів, то “овчинка вироблення не стоїть”, тому що в декілька днів вирішити ті завдання, які перерахував Ленін, не можна: на це потрібний мінімум декілька місяців, а такого терміну не надасть ні Гофман, ні Лібкнехт.” Справа зовсім не в тому, що ми протестуємо проти ганебних і інших умов миру як таких, -продолжал Бухарін, - а ми протестуємо проти цих умов тому, що вони фактично цього передиху нам не дають”, оскільки відрізують від Росії Україну (і хліб),Донецкий басейн (і вугілля), розколюють і ослабляють робочих і робочий рух. Крім того, указував Бухарін, договором забороняється комуністична агітація радянським урядом в країнах Четверного союзу і на займаних ними територіях, а це зводить нанівець міжнародне значення російської революції, залежної від перемоги світової революції. Після мови Бухаріна засідання було закрите. Увечері в дебатах по доповідях Леніна і Бухаріна виступило ще декілька ораторів, у тому числі і супротивники підписання миру. Троцький, що виступив потім, вказав, що переговори з Німеччиною переслідували перш за все цілі пропаганди, і якби потрібно було б укласти дійсний мир, то не варто було зволікати угоди, а треба було підписувати договір в листопаді, коли німці пішли на найбільш вигідні для радянського уряду умови. Але формально Троцький не виступив проти ратифікації договору:”Я не пропонуватиму вам не ратифікувати його.” На наступний день,7 березня, Ленін погрозив відставкою, якщо договір не буде ратифікований. Резолюція Леніна, що отримала більшість, про світ не згадувала, а обговорювала передих для підготовки до реввойне. Публікувати таку резолюцію було не можна, оскільки німцями вона була б сприйнята як розірвання миру. Тому Ленін наполіг на ухваленні з'їздом поправки:”Настоящая резолюція не публікується у пресі, а повідомляється тільки про ратифікацію договору”. 14 березня в новій столиці Росії — Москве — собрался для ратифікації договору з'їзд Рад. На нім було присутньо 1172 делегати, зокрема 814 більшовики і 238 лівих есерів. Спеціально для делегатів в кількості 1000 екземплярів був віддрукований текст Брест-літовського мирного договору. Після гарячих дебатів, завдяки чисельній перевазі більшовицької фракції, не дивлячись на протести меншовиків, есерів, анархістів-комуністів і лівих есерів, договір був ратифікований.

Література

1. “НАША ВІТЧИЗНА (ДОСВІД ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ)” Кулешов с.В., Волобуєв о.В.

2. “ПОСІБНИК З ІСТОРІЇ СРСР”. Для підготовчих відділень Вузів.Москва: Вища школа,1984.

3. “НАРИСИ РОСІЙСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ” Каштанів Сергій Михайлович. Москва: Наука, 1989.

4. “ІСТОРІЯ СРСР” Дж. Боффе. Моськва:международниє отношения,1990.

Характеристики

Список файлов реферата