56691 (671446), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Перший розділ – “Історіографія та джерельна база дослідження” – присвячений науковому висвітленню проблеми в українській історіографії, характеристиці найважливіших архівних та друкованих джерел.
Результати проведеного аналізу історіографії досліджуваного питання дають підставу для виокремлення чотирьох періодів: прижиттєві публікації про історика, спогади його сучасників, праці радянської доби, історичні дослідження за 1990–2006 рр.
Ще на початку ХХ ст. творчі здобутки І. Кревецького привернули увагу науковців і неодноразово ставали об’єктом наукового вивчення. Зокрема, на вихід у світ його перших історичних та літературних спроб схвально відгукнулися В. Гнатюк, О. Сушко, С. Томашівський, І. Крип’якевич, І. Джиджора, М. Залізняк і В. Дорошенко.
Значимим для висвітлення життя і багатогранної діяльності науковця є спогади його співробітників В. Дорошенка “Пам’яті товариша”, “Іван Кревецький: У 10-ліття його смерті”, М. Андрусяка “Ті, що знали І. Кревецького” (у співавторстві з В. Дорошенком) та І. Борщака “Пам’яті Івана Кревецького”.
У радянській історіографії оцінка діяльності І. Кревецького відсутня: на діяльність НТШ офіційна радянська наука наклала табу, а оскільки робота вченого була безпосередньо пов’язана саме з цією установою, його ім’я лише інколи згадувалося на сторінках монографій з історії української бібліографії, зокрема у працях М. Гуменюка та І. Корнєйчика.
Інтерес до особи І. Кревецького відновився з часу здобуття Україною незалежності та вільним доступом до архівних і бібліотечних фондів. Тому у пресі з’являються дві невеликі публікації І. Кіхтан про вшанування пам’яті відомого вченого на батьківщині, у м. Роздолі (Львівська обл.): “Вшанували славного земляка” (1990) – 50 років з дня смерті, “Іванові Кревецькому присвячується” (1993) – 110-ліття з дня народження. До 120-річчя з дня народження вийшла окрема книжечка цього автора “Іван-Мар’ян Кревецький – гордість Роздільської землі” (2003).
Першу вагому спробу представити оцінку наукової діяльності І. Кревецького, узагальнити його внесок у розвиток української науки здійснив Ф. Стеблій у низці розвідок, зокрема “Іван Кревецький – вчений і бібліотекар”, “Іван Кревецький – історик” тощо, які містили фактичний матеріал про наукові зацікавлення вченого, його роботу в історично-філософічній секції і комісіях НТШ, бібліотеці товариства. Однак предметом докладного вивчення автор обрав науковий доробок І. Кревецького в галузі історії Галичини, його діяльність як репрезентанта державницької школи української історіографії ХХ ст.
Основні напрями роботи вченого у ВБУ представлені у фундаментальному дослідженні Л. Дубровіної та О. Онищенка “Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918–1941)”. Висвітлювали окремі аспекти наукової діяльності І. Кревецького, його наукового доробку, розглядали його внесок в окремі галузі науки В. Качкан та Н. Черниш.
Біографічні статті про І. Кревецького з’явилися у таких виданнях, як “Енциклопедія українознавства”, “Біографічний словник Прикарпаття”, “Довідник історії України”.
Оскільки життя та робота І. Кревецького були тісно пов’язані з НТШ, то для їхньої реконструкції як упродовж довоєнного, так і післявоєнного періодів інтерес становлять праці В. Кубійовича, І. Крип’якевича, Р. Кучера, видання вчених діаспори Л. Винара, В. Лева, Я. Падоха та матеріали львівських наукових конференцій про діяльність НТШ.
Містили згадки про І. Кревецького як учня Львівської історичної школи матеріали конференцій, присвячених М. Грушевському: “Михайло Грушевський: Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції”, “Грушевський Михайло і Західна Україна” тощо.
Також відомості про науково-дослідницьку діяльність І. Кревецького подавали статті науковців у збірниках праць Науково-дослідного центру періодики та Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, доповідях та повідомленнях, оприлюднених на наукових конференціях у Львові, присвячених формуванню репертуару української книги та дослідженням української періодики.
Необхідність ґрунтовного аналізу багатогранної діяльності І. Кревецького спонукала до пошуку відповідної джерельної бази.
Для дослідження наукової проблематики залучалися архівні матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, архіву НБУВ, відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та Інституту рукопису НБУВ, зокрема вивчалися протоколи засідань правління НТШ, листування керівництва НТШ з органами влади, українськими та зарубіжними науковими інституціями та членами товариства; рукописи вцілілої післявоєнної документації бібліотеки НТШ: бібліотечні й статистичні звіти, книги обліку, листування щодо обміну виданнями; протоколи засідань Тимчасового комітету для заснування Всенародної бібліотеки України та Ради бібліотекарів; документи особових архівних фондів (І. Калиновича, М. Гуменюка, С. Маслова, С. Постернака).
Важливим інформаційним масивом для висвітлення як бібліотечної, так і наукової сфер діяльності І. Кревецького стали опубліковані джерела, серед яких “Хроніка Наукового Товариства ім. Шевченка” (1900–1939), праці В. Гнатюка, В. Дорошенка, М. Андрусяка з історії НТШ, розвідки і статті І. Кревецького, М. Возняка, В. Дорошенка, І. Свєнціцького, присвячені бібліотеці НТШ, опублікована епістолярна спадщина визначних постатей минулого, українська періодика першої половини ХХ ст.
Отже, аналіз історіографії досліджуваної проблеми свідчить про доцільність поглибленого вивчення з позицій системного підходу питання ролі видатного українського вченого у бібліотечній та науково-бібліографічній сферах життя України першої половини XX ст. та необхідність створення бібліографії його праць.
У другому розділі – “Основні етапи бібліотечної діяльності І. Кревецького” – розкрито становлення І. Кревецького як бібліотекаря, проаналізовано провідні напрями та результати його роботи у бібліотеці НТШ у Львові та ВБУ в Києві на тлі політичних і культурних процесів на українських землях першої половини ХХ ст.
Аналіз суспільно-політичних обставин у Галичині, що безпосередньо мали вплив на бібліотечну діяльність І. Кревецького, дозволив здійснити її періодизацію. Перший етап (1905–1914 рр.) охоплює період з початку роботи в бібліотеці НТШ до Першої світової війни, другий етап (1920–1939 рр.) – період роботи у ВБУ в Києві (1920–1921 рр.) та повернення вченого до керівництва бібліотекою НТШ і до ліквідації товариства (1922–1939 рр.).
І. Кревецький розпочав роботу в бібліотеці НТШ у 1905 р. з упорядкування бібліотечних збірок після свого попередника та організаційного забезпечення функціонування бібліотеки, що передбачало приймання й опрацювання нових надходжень документів, виокремлення їх дублетних примірників, розміщення книг, передання видань до оправи, обслуговування читачів тощо.
Призначений у 1909 р. на посаду директора бібліотеки, І. Кревецький, крім загального керівництва, займався цілеспрямованим комплектуванням бібліотечних фондів, що стало його першочерговим завданням, веденням каталогу й інвентарних книг, керівництвом відділу рукописів і стародруків, листування з науковими інституціями щодо обміну виданнями, формуванням окремих відділів. І. Кревецький укладав звіти про результати роботи бібліотеки за певний період (квартальні, річні), що, крім типової статистики, містили додаткову інформацію, завдяки якій простежено найважливіші моменти існування установи.
У дисертації досліджено, що у довоєнні роки І. Кревецький переважно виконував комплекс повсякденної бібліотечної роботи – каталогізування, інвентаризацію, комплектування, консервування видань та обслуговування читачів. Найважливіше завдання бібліотекаря полягало в підтримуванні уже налагоджених та встановленні нових контактів із українськими та європейськими науковими установами і приватними особами, книгарнями та антикварними магазинами, що давало можливість отримувати потрібну літературу й обмінюватися з ними виданнями НТШ та дублетними бібліотечними примірниками.
На основі аналізу архівних джерел встановлено, що в 1908 р. НТШ налагодило контакти з понад 200 науковими українськими та зарубіжними інституціями, зокрема з 16 Академіями наук, 145 науковими товариствами, 40 редакціями часописів. Вони надсилали свою літературу бібліотеці (18-ма мовами), за що в обмін отримували праці товариства. А 1911 р. до бібліотеки надходили видання вже від 335 наукових установ – 26 Академій наук, 196 наукових товариств, комітетів, комісій тощо, 113 редакцій часописів.
Подані цифри свідчать про репутацію, яку мало НТШ у науковому світі і про успіхи директора бібліотеки, який зміг налагодити тісні обмінні зв’язки майже з усіма вагомими слов’янськими та іншими іноземними науковими інституціями.
У дослідженні виокремлені джерела надходження літератури до бібліотечних фондів, насамперед україніки, адже, саме в цьому полягало основне завдання бібліотеки НТШ – збирання всіх українознавчих друкованих та рукописних матеріалів. Представлена кількісна характеристика бібліотечних фондів засвідчила, що книжкові фонди бібліотеки впродовж 1905 р. – першої половини 1914 р. збільшилися майже в два з половиною рази порівняно з попереднім періодом (1893–1904 рр.).
З того часу бібліотека НТШ на чолі з І. Кревецьким стала центром наукової роботи українських та частково зарубіжних учених, що вимагало належної організації праці та комплектування фондів.
І. Кревецький забезпечував цілеспрямоване поповнення фондів книгозбірні, прагнув зібрати, передусім, максимально повний комплект україніки. Так, на кінець 1913 р. обсяг бібліотечних збірок окреслювався такими кількісними показниками: у відділі друків – 26.201 видання у 70.238 томах, у відділі рукописів – 460 справ. Для початку ХХ ст. це вже була велика бібліотека (порівняно з початковими 21.000 од. зб. на початок 1905 р.), але цінність її полягала не так у кількості зібрань, як у їх якості. Вона вигідно відрізнялася від інших книгозбірень саме добором книжкових раритетів, оскільки мала найповнішу збірку україніки.
Завдяки організаційній діяльності І. Кревецького з кожним роком збільшувалася кількість бібліотечних надходжень, і зокрема спеціальної наукової літератури з різних галузей знань, яка приваблювала все більшу кількість відвідувачів-науковців. Тому бібліотека швидко стала найбільшим на українських землях сховищем українознавчої літератури, скарбницею цінних рукописів й архівних матеріалів – єдиною, яка відповідала культурним потребам української суспільності.
Проведене дослідження показало, що незмінний, послідовний, успішний розвиток бібліотеки НТШ до Першої світової війни був досягненням багатолітньої наполегливої, добросовісної роботи директора бібліотеки як керівника та організатора її діяльності.
У розділі розглянуто короткотривалу (весна 1920 р. – осінь 1921 р.) діяльність І. Кревецького у ВБУ, де він завідував відділом україніки, а також займався постачанням – у різних установах підбирав літературу, призначену бібліотеці. Опрацьовані архівні матеріали дозволили встановити, що І. Кревецькому належали перші методичні розробки щодо виокремлення книжкового фонду у відділ україніки, завдяки яким розпочалося ведення каталогу книг з української тематики, та розробив нові правила каталогізації. Важливого значення набуло забезпечення бібліотекарем зв’язків із зарубіжними бібліотеками, науковими та видавничими установами і товариствами, антикварними магазинами щодо обміну виданнями.
За звітами про роботу та архівними матеріалами розглянуто повоєнну діяльність І. Кревецького (1922–1939 рр.) як директора бібліотеки НТШ, з’ясовано погляди І. Кревецького на комплектування, систематизацію фондів, використання коштів на придбання літератури, стан організації та збереження фондів, обслуговування читачів.
У ході дослідження встановлено, що цілковита налагодженість та стабільна плинність усіх напрямів бібліотечної роботи до Першої світової війни були практично зруйновані з її початком. Із завершенням військових подій, із зміною політичної ситуації існування книгозбірні значно ускладнилося. Також встановлено, що припинилася фінансова допомога товариству, у зв’язку з чим і бібліотека втратила засоби для функціонування. Митна служба Польщі утруднювала отримання видань з-за кордону, проводилися часті конфіскації зарубіжної літератури, надісланої бібліотеці, заборонялося передплачувати і отримувати видання з УРСР.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
