56690 (671445), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Слід зазначити, що читацькі формуляри спецфондів слугували орієнтиром для органів держбезпеки „при розробці” окремих „антирадянськи налаштованих спрямованих вчених”. Представники органів слідкували за вибором ними книг певної тематики, або заборонених авторів. Отже, формуляри спецхранів слугували матеріалом для звинувачення в контрреволюційній діяльності вчених.
В 20-х рр. посилилась кадрова чистка. Так, Т.І.Ківшар зауважує , що з березня 1921 року Наркомосом було подано у комісію, до функцій якої входило здійснення „чистки особового складу радянських установ”, список неблагонадійних для радянської влади осіб. Відомо, що серед інших представників, було прізвище відомого бібліотечного діяча Б.Боровича, завідувача відділом Харківської громадянської центральної бібліотеки, консультанта Наркомосу з бібліотечної справи, члена педагогічної ради і лектора школи для підготовки позашкільних представників Всеукрдержвидаву. 30 У 1929 році завідувача бібліотекою Старовєрова і його заступника Бертєньова, яких звинувачували у тому, що вони протягом 10 років з „винятковим нахабством”, відкрито розгорнули контрреволюційну діяльність спрямовану на підрив роботу на всьому культурному фронті, оскільки з 65 тис. книжкового фонду більшість фонду виявилася ідеологічно невитриманою. У переліку пунктів звинувачення йшлося і про зловмисне приховування літератури, розвал роботи бібліотеки. І це мало трагічне завершення: працівники бібліотеки були засуджені на 8 і 6 років з повною конфіскацією майна й позбавленнях у правах.31
Кадрова цензурна політика 20-х років остаточно змінила образ бібліотекаря його професійні та етичні якості, що негативно відобразилося на соціальному престижі бібліотек. Як справедливо зазначив Климаков Ю.В.: ”Саме в ці роки почалось масове проникнення в бібліотечну середу людей випадкових, малоосвічених. Не було жодної позірної політичної компанії” починаючи від викоренення „релігійних забобон” і кінчаючи боротьбою з так названими ворогами народу, в якій не брали б участі бібліотека та бібліотекарі.32
Отже, основними механізмами формування методів бібліотечної цензури було створення цензурних декретів, які визначали головні напрями розвитку бібліотечної справи, та організація партійно-державних органів і цензурних інститутів, які реалізовували державні програми щодо бібліотек України. Це проявлялось у проведенні реквізиції, чистки бібліотек, підготовці нових кадрів для здійснення відповідної цензурної політики, а також у реалізації кадрової політики. Державні органи керівництва радянської влади застосовували цензуру як один з засобів ідеологічного впливу на формування бібліотечних фондів, шляхом видання державних цензурних циркулярів, спеціальних інституцій та положень, згідно яких вилучалась з фондів бібліотек так звана „шкідлива” література.
З одного боку, запровадження цензури у бібліотечну діяльність сприяло перетворенню бібліотек з інформаційної установи у заклади політосвіти.
З іншого боку, в результаті проведення масових чисток бібліотечних фондів бібліотеки втратили біля 70% літератури, серед якої були твори вітчизняної та зарубіжної класики, цілі пласти наукової думки. Це призвело до гальмування духовного та культурного розвитку суспільства. Бібліотечна радянська цензура носила не тільки ідеологічний характер, а й національний, оскільки була спрямована проти зростання національної свідомості, патріотичних почуттів українського народу, що відображалось у вилученні цілого пласту української літератури та наукової думки, створеного під час національного відродження. Таким чином, основною метою радянської бібліотечної цензури було знищення української духовності.
В результаті цензурної політики значна частина української та зарубіжної літератури, що зберігалась в спецфондах не була доступна громадянам, цілі пласти світової та української літератури на довгі роки було вилучено із суспільного користування, із культурного вжитку українських громадян.
Кадрова політика, що полягала у чистці бібліотечного персоналу, привезла до того, що в бібліотеках працювали люди, які взагалі нічого не розуміли у бібліотечній справі.
Радянська цензура, що була провідником політики Комуністичної партії, привела до того, що бібліотеки не поповнювались декілька десятиліть літературою, що мала наукову, суспільно-політичну та культурно-художню цінність. Це гальмувало культурний розвиток суспільства.
На самкінець варто підкреслити, що основні засади бібліотечної цензури в 20-х роках набували розвитку впродовж всієї радянської доби. Наслідки цього соціального явища потребують подальших досліджень з урахуванням розвитку історичної науки в Україні.
На завершення варто зазначити, що в результаті радянської цензурної політики значна частина української та зарубіжної літератури, що збереглася в спецхранах, не була доступна громадянам, цілі пласти світової та української літератури на довгі часи було вилучено із суспільного користування, із культурного вжитку українських громадян.
Наслідки такого явища, як бібліотечна цензура, потребують подальших поглиблених досліджень з урахуванням новітніх джерел, що стали доступними дослідниками лише в останні роки.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Ківшар Т.І. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923 р.р).-К.,1996.-344с;
2. Абрамов К.И. Истоки советской цензуры библиотечного дела // Советское библиотековедениеє.-1996.-№6.- С.бб.-77;
3. Білокінь С. Масовий терор, як засіб державного управління в СРСР (1914-1945 р.р.).-К., 1999.-364с;
4. Блюм А.В Советская цензура в епоху тотального террора.1929-1953.-С-Пб.-2000.-250с;
5. Очеретянко В. Заґратовані книги. Встановлення партійно-державного контролю над виданням, розповсюдженням та використанням літератури в Україні у 20-30-ті роки // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ.: Науково-публіцистичний журнал.-1999.-№1-2.-С.129-141;
6. Федотова О. Аналіз документального масиву видань спец фонду Книжкової палати України періоду 1917-1921рр// Вісник Книжкової палати.-№7.-2000.-С.26-29;
7. Федотова О. Книга як об’єкт цензурної політики // Вісник Книжкової палати.-№6.-2002.-С.30-35;
8. Ашаренкова Н.Г. Вплив цензури на діяльність публічних бібліотек України (20-30-рр ХХст).// Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. Вип.5.-К.,2001.-С.93-101;
9. Столяров Ю.Н. В.И. Ленин: Швейцарко-американская система или централизация // Советское библиотековедение.-1997.-№5.-С.24-34;
10. ЦДАВОВ України.-Ф.166.-Оп.4.-Од.зб.968.-Арк 11;
11 Абрамов К.И. Истоки советской цензуры библиотечного дела // Советское библиотековедение.- 1996.-№6.- С.бб.-77;
12. Блюм А.В Советская цензура в епоху тотального террора.1929-1953.-С-Пб.-2000.-250с;
13. Абрамов К.И. Истоки советской цензуры библиотечного дела // Сов. библиотековедение.- 1996.-№6.- С.бб.-77; 14. Федотова О. Книга, як об’єкт цензурної політики // Вісник Книжкової палати.- 2002.-№6.- С.30-35; 15. Блюм А.В Советская цензура в епоху тотального террора.1929-1953.-С-Пб.-2000.-250с;
16. ЦДАГО України.-Ф.1.-Оп.20.-Од.зб.1842.-Арк.54;
17. Там само;
18.Блюм А.В Советская цензура в епоху тотального террора.1929-1953.-СПб.-2000.-250с;
19. Федотова О. Книга, як об’єкт цензурної політики // Вісник Книжкової палати.- 2002.-№6.- С.30-35;
20. Дубровіна Л.А. Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського 1918-1991.-К.,1998.-326с;
21. Очеретянко В. Загратовані книги. Встановлення партійно-державного контролю над виданням, розповсюдженням та використанням літератури в Україні у 20-30-ті роки // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ.: Науково-публіцистичний журнал.-1999.-№1-2.-С.129-141;
22. Масненко В. Цензура в під радянській Україні 20-х років: система, інституції, репресивна політика // Сучасніть.-1997.-№6.-С.81-90.;
23. Очеретянко В. Загратовані книги. Встановлення партійно-державного контролю над виданням, розповсюдженням та використанням літератури в Україні у 20-30-ті роки // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД,КГБ.: Науково-публіцистичний журнал.-1999.-№1-2.-С.129-141;
24. Там само.- С.129-141;
25. Федотова О. Аналіз документального масиву видань спец фонду Книжкової палати України періоду 1917-1921рр// Вісник Книжкової палати.- 2000.-№7.- С.26-29;
26. Масненко В. Цензура в під радянській Україні 20-х років: система, інституції, репресивна політика // Сучасніть.-1997.-№6.-С.81-90;
27.Блюм А.В Советская цензура в епоху тотального террора.1929-1953.-СПб.-2000.-250с;
28. Федотова О. Аналіз документального масиву видань спец фонду Книжкової палати України періоду 1917-1921рр// Вісник Книжкової палати.- 2000.-№7.- С.26-29;
29. Там само.;
30. Ківшар Т.І. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923 р.р).-К, 1996.-344с;
31. Ашаренкова Н.Г. Вплив цензури на діяльність публічних бібліотек України(20-30-рр ХХ ст.). // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. Вип.5.-К., 2001.-С.93-101;
32. Климаков Ю.В. Снова о ленинском наследии в библиотечном деле // Библиотековедение.- 1994.-№4.-С.112-120.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
