55299 (670559), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, відчуваючи за спиною підтримку могутньої держави, П.Дорошенко разом з військом переходить на лівий берег Дніпра і після вбивства козаками І.Брюховецького у 1668 р. оголошує себе гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не міг бути тривалим, бо був результатом складних політичних комбінацій і майстерного балансування П.Дорошенка як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова була надзвичайно слабкою конструкцією. і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулась, чим і скористалися його недруги.
Аналізуючи перебіг подій цього часу, сучасний український письменник та історик В.Шевчук з болем пише: “Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно її грабують, плюндрують та поневолюють”.
Авторитет гетьмана дедалі більше падає, він втрачає підтримку мас, оскільки змушений виступати союзником турків та татар, які нещадно плюндрують Україну. У середині 1675 р. ситуація стає критичною, спроби знайти порозуміння з Росією та відмовитися від протурецької орієнтації закінчується безрезультатно, гетьмана покидають його соратники, родичі і навіть його надійна опора – сердюцькі збройні формування. До того ж у цей час помирай його радник та найближчий друг митрополит Й.Тукальський.
Перебуваючи у безвихідному становищі, П.Дорошенко у вересні 1676 р. приймає рішення скласти гетьманські повноваження і здатись Росії.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
