54556 (669859), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Станом на 5 грудня 2001 року загальна кількість постійного населення області становила 1236,1 тис. осіб, у тому числі чоловіків – 560,5 тис. осіб (45,3%), жінок – 675,6 тис. осіб (54,7%); міських жителів нараховувалося 716,5 тис. осіб (58%), сільських – 519,6 тис. осіб (42%).

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується суттєвим зменшенням частки дітей у загальній чисельності населення одночасно із збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, що значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює зростаюче старіння населення.

За даними перепису, на території області проживали представники більше 90 національностей і народностей.Таким чином, у національному складі населення Чернігівщини переважну більшість становлять українці. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зменшилася на 10,6%, а їх питома вага серед жителів області зросла на 2 відсоткового пункта.

Всеукраїнський перепис населення підтвердив багатонаціональний склад жителів Чернігівської області. За даними перепису, на території області проживали представники більше 90 національностей і народностей. Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в області, наведено нижче:

Таким чином у національному складі населення Чернігівщини переважну більшість становлять українці. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зменшилася на 10,6%, а їх питома вага серед жителів області зросла на 2 відсоткових пункти.

Друге місце за чисельністю посідають росіяни. Проте їх кількість, порівняно з переписом 1989 року, зменшилася на 35,6%. Питома вага росіян у загальній кількості населення області зменшилася на 1,8 відсоткового пункту.

Мовний склад населення області, за даними Всеукраїнського перепису населення, характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 89% населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 10,3% населення, у порівнянні з минулим переписом цей показник зменшився на 3,3 відсоткового пункта.

Українську мову вважали рідною 89% населення області, що на 3,3 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 10,3% населення, у порівнянні з минулим переписом цей показник знизився на 3,3 відсоткового пункта.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мали вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну освіту, становило 685,6 тис. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,3%.

За даними Всеукраїнського перепису населення, 624,4 тисячі жителів області перебували у шлюбі.

Геральдіка Чернігівської області

Чернігівська область знаходиться на півночі України. Утворена 15 жовтня 1932 р.

1. Сучасний герб

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Сучасний герб

Герб затверджений рішенням 12-ї сесії обласної ради 3-го скликання від 11 липня 2000 р. У срібному полі чорний двоголовий орел (це герб Чернігово-Сіверщини з 1635 р., себто єдина й найдавніша земельна гербова емблема Лівобережної України) з червоними лапами та язиками, золотими очима й озброєнням (дзьоби та кігті), на головах - по золотій відкритій короні, а на грудях синій щиток із золотою облямівкою, на якому золотий знак засновника Великого князівства Чернігівського Мстислава Володимировича (1024 р.).

2. Прапор

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Прапор

Прапор затверджений рішенням 12-ї сесії обласної ради 3-го скликання від 11 липня 2000 р. Прямокутне зелене полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, посередині якого проходить біла горизонтальна смуга (шириною 1/5 ширини прапора), а у верхньому від древка білому квадраті зображено герб області. На прапорі дві зелені смуги означають дві основні географічні зони області - Полісся і Лісостеп, а біла смуга уособлює річку Десну, яка їх розділяє.

Історія Чернігова

На территории, занимаемой современным Черниговом, обнаружены следы человеческой деятельности IV тысячелетия до нашей эры. В начале же I тысячелетия нашей эры здесь осели славянские племена. Их поселения разрастались и крепли, во второй половине VII века несколько таких поселений слились, образовав город. Топоним Чернигов впервые упоминается в "Повести временных лет", в которой, в частности, излагается первый договор Руси с Византией, заключенный летом 860 года князем Аскольдом после успешного похода киевского войска на Константинопопь. В списке русских городов, которым, согласно договора, греки обязывались платить дань, Чернигов стоит на втором месте после Киева, что свидетельствует о важности главного города славянского племени Сиверян как экономического, политического и культурного центра земли Русской.

Былую мощь Чернигова подтверждают летописи и былины. Интересными памятниками являются многочисленные курганы IX-X веков - захоронения князей и бояр-дружинников. В результате раскопок этих курганов были обнаружены предметные материалы, которые характеризуют социальные отношения, быт и культуру горожан того времени и представляют большой научный интерес. Уникальным памятником является курган Черная Могила, который, по преданиям, является захоронением князя Черного. В кургане лежали мечи, сабли, копья, кольчуги, щит с медной оковкой, посуда. Самой же ценной находкой стали два турьих рога, орнаментированных серебром. На Болдиной горе выделяются курганы Гульбище и Безымянный. Огромных размеров меч, щит, кольчуга, боевой топор и другое боевое снаряжение, найденные в кургане Гульбище, свидетельствуют о том, что это было захоронение огромного и могучего воина-богатыря..

В начале XI века Чернигов стал столицей огромного и могущественного княжества. Произошло это так. В конце Х века великий киевский князь Владимир завершил объединение восточнославянских племен в составе древнерусского государства Киевская Русь. Укрепляя великокняжескую власть, Владимир Святославич заменил местных князей, находившихся в вассальной зависимости от него, своими сыновьями, назначив их наместниками. После смерти великого князя в 1015 году его наследники учинили кровавую бойню. Началось с того, что Святополк (прозванный Окаянным) приказал убить своих братьев Бориса и Глеба и захватил великокняжеский престол в Киеве. Узнав об этом, Ярослав Мудрый, который княжил в то время в Новгороде, предпринял поход на Киев и разгромил войско Святополка, вынудив его бежать за границу. Однако Ярослав не поселился в столице, а стал править отцовскими землями из Новгорода, к которому он привык.

Воспользовавшись отсутствием Ярослава, к воротам Киева подошел энергичный и предприимчивый Мстислав Храбрый, который княжил в доставшейся ему от отца Тьмутаракани (нынешние Керчинский и Таманский полуострова, омываемые Азовским и Черным морями) и потребовал принять его в качестве великого князя, но, как свидетельствует летопись, "неприняша его кыяне". Тогда Мстислав пришел в Чернигов, где в то время не было своего князя. Здесь он был гостеприимно встречен местной знатью и духовенством, пригласившими его на престол. Однако и Ярослава, и Мстислава не покидала мысль об объединении великой державы под собственной властью. Использовав военную хитрость, в 1024 году в битве под Лиственом, за 40 километров от Чернигова, Мстислав наголову разгромил войско брата. Для славян эта победа имела большое значение, поскольку армия Мстислава Храброго состояла из его местных подданных, а в войске Ярослава служили викинги, профессиональные военные, которые считались непобедимыми. Но недаром Ярослав получил прозвище Мудрый: того, чего он не смог добиться силой, он частично добился дипломатией - через два года братья помирились и разделили русские земли по Днепру.

Характеристики

Список файлов реферата