46716 (665619), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

На рис. 1 представлена одна з можливих класифікацій проектних процедур.

Детермінована верифікація може бути спрямована на виявлення відповідності структур об'єктів, заданих двома різними описами (структурна верифікація), чи значень вихідних параметрів (параметрична верифікація). Параметрична верифікація може виконуватися по повній сукупності параметрів чи по їхній частині, в останньому випадку розрізняють верифікацію статичну, динамічну, у частотній області.

Статистичний аналіз призначений для одержання статистичних зведень про вихідні параметри при заданих законах розподілу параметрів елементів.

Результати статистичного аналізу можна представляти гістограмами, оцінками числових характеристик розподілів вихідних параметрів.

Рис. 1. Класифікація проектних процедур

Аналіз чутливості полягає в розрахунку коефіцієнтів чутливості вихідних параметрів y_j змінам параметрів елементів (чи зовнішніх параметрів) x_i.

Розрізняють абсолютний і відносний коефіцієнти чутливості:

де та - номінальні значення параметрів і відповідно.

Задачі, у яких дослідження властивостей об'єкта зводиться до однократного рішення рівнянь моделі при фіксованих значеннях внутрішніх і зовнішніх параметрів, називаються задачами одноваріантного аналізу. Задачі, що вимагають багаторазового рішення рівнянь моделі при різних значеннях внутрішніх і зовнішніх параметрів, називаються задачами різноманітного аналізу.

1. Процеси управління проектом (ініціалізації, планування, виконання, аналіз, управління, завершення).

Управління проектом – це процес планування організацій управління задачами і ресурсами, які направлені на досягнення визначеної мети в умовах, які обмежені в часі і що мають ресурси і значення вартості робіт. В кожному проекті є специфічні для кожної прикладної області процеси.

Управління проектами можна поділити на виконання наступних процесів:

1. процес ініціалізації

2. процес планування

3. процес виконання

4. процес аналізу

5. процес управління

6. процес завершення

перераховані процеси тісно взаємодіють між собою і на різних стадіях будь-якого проекту вони реалізуються з різною інтенсивністю.

Взаємозв’язок основних груп процесів:

Сутністю процесів ініціалізації являється прийняття рішень про управляючий перехід з однієї фази в іншу. Процеси планування призначені забезпечувати всебічну розробку планів планування проектів.

Процеси аналізу включають в себе аналіз як плану, так і виконання проекту. Аналіз плану повинен відповідати на питання про те, наскільки план реалізації проекту задовольняє вимогам, а також очікуванням учасників проекту. Результатом є оцінка показників плану учасниками даного проекту і групою управління проекту.

Під процесом виконання проекту розуміють процеси реалізації створеного плану. Процес управління виконання проекту включає в себе розробку і реалізацію рішень про необхідні управляючі впливи, які мають за свою мету успішність реалізації проекту.

Процеси завершення проекту мають за мету забезпечення впорядкованого завершення проекту, включаючи закриття підписання контрактів в остаточні розрахунки, документальне оформлення всього проекту.

2. Особливості проектування інформаційних систем. Стадії та етапи проектування

Проектування як процес, що розвивається в часі, поділяють на стадії, етапи, проектні процедури й операції.

Стадії проектування.

При проектуванні складних систем виділяють стадії наперед проектних досліджень, технічного завдання і технічної пропозиції, ескізного, технічного, робочого проектів, іспитів і впровадження.

На стадії науково–дослідних робіт (НДР) – наперед проектних досліджень, технічного завдання і технічної пропозиції – на підставі вивчення потреб суспільства в одержанні нових виробів, науково–технічних досягнень промисловості, наявних ресурсів визначають призначення, основні принципи побудови технічного об'єкта і формулюють технічне завдання (ТЗ) на його проектування.

На стадії ескізного проекту дослідно–конструкторських робіт (ДКР) перевіряються коректність і реалізаційність основних принципів і положень, що визначають функціонування майбутнього об'єкта, і створюється його ескізний проект.

На стадії технічного проекту виконується всебічне пророблення всіх частин проекту, конкретизуються і деталізуються технічні рішення.

На стадіях робочого проекту, дослідів і упровадження формується вся необхідна документація для виготовлення виробу. Далі створюється і випробується досліджувальний зразок чи пробна партія виробів, за результатами іспитів вносяться необхідні корективи в проектну Документацію, після чого здійснюється впровадження у виробництво.

Етапи проектування.

Етап проектування – частина процесу проектування, що включає в себе формування всіх описів об'єкта, що вимагаються, які відносяться до одного чи декількох ієрархічних рівнів або аспектів. Часто назви етапів збігаються з назвами відповідних ієрархічних рівнів і аспектів. Так, проектування технологічних процесів розбивають на етапи розробки принципових схем технологічного процесу маршрутної технології, операційної технології й одержання керуючої інформації на машинних носіях для програмно–керованого технологічного обладнання.

Проектні процедури.

Складові частини етапу проектування називають проектними процедурами. Проектна процедура – частина етапу, виконання якої закінчується одержанням проектного рішення. Кожній проектній процедурі відповідає деяка задача проектування, розв'язувана в рамках даної процедури.

Проектна операція.

Більш дрібні складові частини процесу проектування, що входять до складу проектних процедур, називають проектними операціями.

Приклади проектних процедур: оформлення креслення, виробу, розрахунок параметрів підсилювача, вибір типової конструкції для побудови електродвигуна. Приклади проектних операцій: креслення типового графічного зображення (зубцюватого зачеплення, рамки креслення і т.п.), рішення системи алгебраїчних рівнянь які описують статичний стан підсилювача, розрахунок показників ефективності чергового варіанта побудови електродвигуна.

Таким чином, поняття рівня й аспекту відносяться до структурування представлень про проектований об'єкт, а поняття етапу – до структурування процесу проектування.

1. Оцінка якості та ефективності проектування інформаційної системи

Проектування ІС є особливо важливим етапом, адже (саме тоді закладаються її базові характеристики (споживчі властивості), найголовнішими серед яких є якість і надійність. Це означає, що ІС у процесі свого функціонування має забезпечити:

— інформаційні потреби користувачів;

— адекватність ІС реальним інформаційним і технологічним процесам ОУ;

— високу економічну ефективність.

Споживчі властивості ІС виражають:

— функціональна повнота. Відображає рівень задоволення інформаційних потреб користувачів — осіб, які приймають рішення (ОПР), та рівень автоматизації управлінських робіт на заданому ОУ;

— своєчасність. Забезпечується можливістю своєчасного здобуття потрібної інформації;

— функціональна надійність. Відображає надійність інформаційного, програмного, технічного та ергономічного забезпечень під час оброблення даних;

— адаптивна надійність. Виражається у властивості системи виконувати свої функції при їх зміні під впливом навколишнього середовища (зміна ресурсів, структури інформаційно-обчислювальної системи та ін).

Під час розроблення ІС слід ураховувати, що інформаційні потреби користувача залежать від рівня структури управління, на якому він знаходиться.

Перший, найнижчий, рівень (управління дільницею, робочим місцем) — оперативне управління. Саме таким є управління процесом випуску продукції. Суть його полягає в тому, що інженерно-технічний персонал під час управління виносить оперативні рішення, які визначаються набором різноманітних чітко визначених правил. Наприклад, прийняття рішення щодо збільшення запасів матеріалів, якщо їхній рівень стає нижчим від установленого.

Другий рівень стосується технічного або адміністративного втручання (управління цехом). Працівники цього рівня можуть приймати як регламентовані, так і нерегламентовані рішення. Управління будується на основі застосування методів моделювання процесів.

На цих рівнях прийняття управлінських рішень про виконання задач ІС повинно бути добре структурованим, а також мають бути задані правила вироблення рішень для можливих ситуацій, крім аварійних.

На третьому рівні реалізується стратегічне управління, що є функцією вищого управлінського персоналу. Процес прийняття рішень нерегламентований, тому особливо важливою для нього є довідкова функція ІС. Керівники системи управління, які не володіють формальними методами програмування, можуть використовувати мову запитів для доступу до інформації, що зберігається у файлах, не вдаючись до посередництва технічного персоналу. Тому під час проектування ІС слід ураховувати вимоги, пов'язані з функціями управління об'єктом, які вона має задовольняти:

- релевантність (лат. relevant — суттєвий, доречний). Одержувана інформація (мусить бути відповідною запитам будь-якій ОПР (директора, майстра та ін.). Існують відмінності між даними й інформацією. Інформація — це дані, релевантні споживачеві;

- управління за відхиленнями. Це не потребує значної кількості детальної інформації. ОПР повинні бути поінформовані про критичні чинники, що впливають на результати підприємства (фірми);

- точність. Дані, на основі яких формується інформація, мають бути адекватними і відображати поточний стан ОУ (не застарілі);

- своєчасність. Інформація має бути подана тоді, коли вона потрібна користувачеві;

- пристосованість. Система повинна задовольняти різні запити користувача. Наприклад, запит підсумковий (про обсяг збуту продукції), запит детальний (про обсяг збуту продукції за споживачами).

Ефект від упровадження ІС може бути соціальним, технічним та економічним.

Соціальний ефект характеризується впливом автоматизації на роботу працівників апарату управління, інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ), а також на членів суспільства, соціальне обслуговування яких поліпшується з упровадженням ІС.

Технічний ефект характеризується швидкодією виконання певних операцій, збільшенням продуктивності машин, систем тощо.

Економічний ефект оцінюється економічним ефектом протягом року, економічною ефективністю (економією протягом року), коефіцієнтом економічної ефективності, одноразовими і капітальними витратами, терміном окупності.

Економічний ефект протягом року виражає фактичну економію порівняно з витратами на створення ІС:

де Е — економічна ефективність ІС, що складається з прямої Eпр та побічної Eп ефективностей, тобто Е = Епр + Еп, причому Епр = С0 – С1. Тут С0 — вартісні витрати оброблення даних за існуючим варіантом; С1 — вартісні витрати за пропонованим у проекті ІС варіантом оброблення даних.

У наведеному вище виразі економічного ефекту протягом року Ен — нормативний коефіцієнт ефективності (за галуззю народного господарства); К — сума одноразових і капітальних витрат, причому

де Кп.в — передвиробничі витрати, пов'язані з проектуванням ІС; Кв — капітальні витрати на придбання, транспортування, монтаж, налагодження обчислювальної техніки (ОТ) та допоміжного обладнання.

2. Розрахунок параметрів мережевого графіка. Правила побудови мережевого графіка

Мережевий графік складається з елементів двох видів — робіт і подій, і дозволяє в наочній формі представити структуру проекту з погляду вхідних у нього робіт.

Іншими словами, мережевий графік відображає взаємозв'язки між роботами у середині проекту і порядок їхнього виконання.

З математичної точки зору він є спрямованим графом, у якому кожна робота представляється орієнтованою дугою, а кожна подія — вершиною (вузлом). Кожна подія визначається як момент часу, коли завершується одна робота (чи група робіт) і починається інша. Будь-яка робота, включена в мережевий графік, вважається описаною (заданої), якщо зазначені номери подій, між якими вона укладена, і її тривалість.

Сформулюємо основні правила побудови мережевого графіка.

• Кожна робота представляється однієї і тільки однією дугою, тобто жодна робота не повинна з'являтися в графіку двічі. При цьому будь-яка робота в разі потреби може бути розбита на дві чи більш частин, кожної з який буде відповідати своя дуга. Наприклад, програмування модуля можна представити як двох робіт: уведення тексту програми і її налагодження.

• Ні одна пара робіт не повинна визначатися однаковими початковою і кінцевою подіями (у противному випадку дві різні роботи будуть ідентифіковані однаково). Можливість такого неоднозначного завдання робіт існує в тих випадках, коли дві (чи більш) роботи можуть виконуватися одночасно.

• Ні одна подія не може відбутися доти, поки не будуть закінчені усі вхідні в нього роботи.

• Ні одна робота, що виходить з даної події, не може починатися доти, поки не відбудеться дана подія

Мережевий графік дозволяє по-перше оцінити (визначити) тимчасові характеристики проекту і вхідних у нього робіт. У цьому відношенні найбільш важливе значення в побудові плану проекту мають так називані критичні роботи.

Характеристики

Список файлов реферата