42408 (662060), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

“Збільшення віку людства не супроводжується таким же значним збільшенням індивідуальної тривалості життя. З кожним поколінням на особистість навалюється все тяжчий вантаж знань і вражень, котрі були накопичені попередніми являєтьсястоліттями і котрі вона ж здатна засвоїти”. Коли ж у ХХ ст. з ютеризація, Інтернет – телебачення, слідом надшвидкими темпами йде тотальна комп’ютеризація, – ситуація межово ускладнюється. Нині людина отримує з різних джерел таку кількість інформації, що значно перевищує здатність її засвоєння. Галина Мєднікова зазначає: “Незважаючи на те, що світ навколо людини начебто безтурботний, впорядкований, численний, він багато в чому незрозумілий, а відтак – безпритульний. Насправді далеко не кожна людина знає будову тих приладів та механізмів, якими користується, літаків, на яких літає; правила функціонування фінансової системи, причини виникнення інфляції, від яких залежить її життя”. Це спричиняє розгубленість, загубленість у великому світі, самотність, депресію.

Кризове світовідчуття посилюється також екологічними проблемами. Ускладнення екологічної ситуації (руйнування озонового шару, забруднення водойм, Чорнобиль) яскраво засвідчує негармонійні стосунки людини і світу та зайвий раз підкреслює, що розум людини не такий уже й всемогутній і всепередбачливий. Невипадково науковці наголошують на так званій “постмодерністській чутливості”.

В контексті вищезазначеного постають питання:

• Чи є постмодернізм зовнішнім, запозиченим українською культурою, чи етапом її іманентного розвитку з елементами спадковості, тобто органічного зв’язку з попередньою культурною традицією.

• Чи є література зі знаком “пост” результатом розпаду, деградації, руйнування культурних традиції, чи новим рівнем осягнення дійсності, кроком уперед, новою естетикою?

• Чи є українська культура вторинною стосовно зразків світової літератури, а чи органічною , оригінальною частиною світового культурного простору?

Запитання важливі, і якщо їх ставлять, значить є підстави говорити про предмет обговорення – сучасну українську словесніть. Вона є. Вона опановує новий для себе простір, вона міняє стереотипи і творить нове уявлення про красу. Добре це чи погано? Важко сказати. Проте я переконана, що нові канони не стануть загрозою знищення культурного надбання нації взагалі. Я згодна з Миколою Жулинським, який з цього приводу писав: “Це наше. Українське. Неминуче. Й це не криза, не катастрофа, а визрівання чогось нового, ще не звіданого, тому таємничого, навіть містичного”. Томас Манн у книжці “Думи неополітичного діяча” (1220 р.) писав: “Сходить зоря чогось-то нового, нам невідомого. Утворюються нові канони краси й етики”.

Характеристики

Список файлов реферата