42275 (662013), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Проблема імпліцитного в мовленнєвому спілкуванні тісно пов’язана з дослідженням взаємодії семантики висловлення і фонових знань мовця, тобто апеляцією до його ментальної та соціальної сфери. Здебільшого лінгвістичні характеристики висловлення детермінуються якісними характеристиками тезауруса комунікантів [10, с.71]. Імпліцитні значення легко сприймаються носіями мови. Іноземцям же такі значення часто незрозумілі, неочікувані.

У дослідженнях суб’єктивної модальності традиційно піддають аналізові експліцитні засоби її реалізації, як правило такі експліцитні засоби перебувають у синтаксичній площині. Щоправда, доведено, що маркери суб’єктивно-модальних значень перебувають на всіх мовних рівнях [12, с.8]. Не претендуючи на вичерпність аналізу усіх одиниць, здатних репрезентувати суб’єктивно-модальні значення, спробуємо проілюструвати специфічні для діалогічного мовлення способи імплікації суб’єктивно-модальних смислів. Найяскравіше вони проявляються на фоно-просодичному рівні, існування якого, попри текстову природу драматичних дискурсів, забезпечують графічне оформлення тексту, розділові знаки, паратекст, особливі синтаксичні утворення (незакінчені речення, парцельовані конструкції, речення-релятиви та речення-вокативи, риторичні запитання та інші), для яких вирішальним критерієм постає інтонація тощо.

Отже, на фоно-просодичному рівні засобами, що репрезентують суб’єктивно-модальне значення, постають особливості артикуляції та звучання, ширше – інтонація та можливі видозміни звуків чи манера мовлення. Зрозуміло, що сама по собі інтонація без інтонованого матеріалу (репліки) не в змозі передавати суб’єктивно-модальне значення, проте у репліці, навіть якщо в ній вербалізавані вже певні модальні смисли, лише інтонаційне оформлення здатне виразити адекватне її суб’єктивно-модальне забарвлення. Буде природним покваліфіковувати такі засоби, як імпліцитні, у вираження суб’єктивно-модальних смислів. Фоно-просодична організація висловлення є вирішальною у вираженні суб’єктивної модальності саме репліки драматичного дискурсу, оскільки інтонація – це релевантна онтологічна характеристика розмовного мовлення, яке у драмі, на нашу думку, постає як його стилізовано-типізоване відбиття. Часто особливості інтонаційного забарвлення у драматичних текстах маркуються розділовими знаками (як правило «експресивним їх поєднанням», тобто «?!», «...», «?...» тощо) або паратекстом, тобто ремарками, а вимова, у якій закладено модальний компонент – особливостями шрифту, наприклад:

НАРЦИС. Ти нічого не зрозуміла. Я помилився в тобі. Шкода. Ми могли б перевернути світ. Даю тобі останню можливість: я дарую тобі життя, коли ти подаруєш мені цю ніч...

МЕССАЛІНА. Ні.

НАРЦИС (люто). Чого ти розігруєш святу невинність?! Адже ти була повією! [16, с.223] – перша репліка Нарциса репрезентує модалеми зарозумілості та погрози не без допомоги розділового знаку “три крапки”, а в другій Нарцисовій репліці завдяки окличності питального та розповідного речення демаркуються модалеми оскаженіння, злості, розлюченості та огуди;

ВЧИТЕЛЬКА (до ТАНІ). Ти вже? Що ж, непогано... Хоча віршований розмір трошки кульгає, але в цілому добре. Тільки якісь дивні в тебе фантазії, Таню..

ТАНЯ (розгублено). Просто я хотіла... [17, с.316] – завдяки ремарці встановлюється модалема (суб’єктивно-модальне значення) збентеження та безпорадності;

СИМОНА. Я працюю за друкарською машинкою, але я не стала друкаркою. Я пишу книгу – ПРО ТЕБЕ.

ЕДІТ. Бравісимо! Моя сестра, Симона Берто, після моєї смерті не впала занадто низько і не стала друкаркою. Вона просто вирішила написати книжку про моїх коханців. Бравісимо! [14, с.78] – особливості шрифту, а саме великі літери, передають модалеми роздратованості та неприязні – це явище компенсованої імпліцитної суб’єктивної модальності; принагідно зазначимо, що друга репліка лише завдяки мовній картині світу реципієнта уможливлює розкриття додаткових смислів – модалем сарказму, ущипливості та кепкування, оскільки ці модалеми є абсолютно не маркованими, тобто не компенсованими ні текстовою, ні паратекстовою інформацією.

Імпліцитність як релевантна ознака діалогічних дискурсів диктується самою природою таких мовленнєвих утворень. На основі проведеного дослідження приходимо до висновку про те, що імпліцитні суб’єктивно-модальні смисли реплік є складовою частиною загального невербалізованого інформаційного простору драми, які модифікують зміст репліки, привносячи у її основне значення додаткову інформацію. Така імпліцитна інформація у драматичних дискурсах поділяється на компенсовану попереднім чи подальшим контекстом, а також некомпенсовану (підтекстову). Імпліцитна підтекстова інформація може бути адекватно декодованою реципієнтом лише за умови тотожності тезаурусної бази та ідентичності мовної картини світу обох учасників комунікації, які утворюють окремий тематичний діалогічний блок.

Література

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. – 6-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2004. – 384 с.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с.

3. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Изд. 2-е. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 144 с.

4. Еланская О.А. К вопросу об имплицитности диалогического высказывания // Синтаксические структуры русского языка: строение, содержание, функции: Сб.науч.тр. – Иркутск: Иркутский ун-т, 1988. – С. 151-159.

5. Колокольцева Т.Н. Специфические коммуникативные единицы диалогической речи. – Волгоград: Изд-во Волгоградского госуниверситета, 2001. – 260 с.

6. Макаров М. Л. Основы теории дискурса. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. – 280 с.

7. Матвеосян Л.Б. Имплицитные смыслы высказывания в рамках диалогического единства // ФН. – 1996. - № 3. – С. 64-72.

8. Михлина М.Л. Из наблюдений над синтаксисом диалогической речи: Автореф. … канд. филол. наук. – Л., 1955. – 16 с.

9. Святогор И.П. О некоторых особенностях синтаксиса диалогической речи в современном русском языке (диалогическое единство). – Калуга: КГПИ, 1960. – 37 с.

10. Сенченкова Н.Г. Прагматическая детерминированность импликации в немецкой диалогической речи // Прагматический аспект предложения и текста: Межвуз.сб.науч.тр. – Л.: ЛГПИ, 1990. – С. 70-76.

11. Сиротинина 1974: Сиротинина О.Б. Современная разговорная речь и её особенности. Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности «Русский язык и литература». – М.: Просвещение, 1974. – 144 с.

12. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності: Автореф.... канд. філол. наук. – Донецьк, 2002. – 24 с.

13. Федосюк М.Ю. Неявные способы передачи информации в тексте: Учебное пособие по спецкурсу. – М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1988. – 83 с.

14. Миколайчук-Низовець О. Ассо та Піаф, або ще один тост – за Мермоза! / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 78-118.

15. Миколайчук О., Неждана Н. Оноре де Бальзак / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 119-155.

16. Неждана Н. Химерна Мессаліна / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 159-226.

17. Новицька С. Крейзі / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 314-350.

18. Погребінська О. Я знаю п’ять імен хлопчиків / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 384-421.

19. Росич О. Останній забій / У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 424-469.

Характеристики

Список файлов реферата