42199 (661985), страница 3
Текст из файла (страница 3)
З мови-джерела в мову-реципієнт, як правило, спочатку переходило найтиповіше значення. При запозиченні в українську мову нерідко дублювалася семна система полонізму.
За аналогією до їхніх польських відповідників, семантична структура запозичених оцінних лексем (цнота, шляхецтво та ін.) членувалася на семантичні площини: ‘християнське/світське’, які визначали або конкретизували семне наповнення цих структур. Крім того, з польської мови переходили семантико-граматичні моделі (модель зміни лексичного значення внаслідок зміни граматичного значення однина/множина: цнота, побожность ‘побожність, праведність, святість’ – цноти, побожности ‘позитивні моральні та інтелектуальні риси, що відповідають Заповідям Божим’, ‘вчинки, дії, що відповідають Заповідям Божим’, ‘християнська доброчесність, чеснота’).
4. В українській мові полонізми впливали на системні відношення церковнослов’янських запозичень, витісняючи останні зі вжитку.
Творення нових значень у семантичній структурі церковнослов’янізмів (добродhтєль) на ґрунті української мови відбувалося значно простіше, аніж формування питомих українських значень у семантичній структурі полонізмів (цнота), оскільки природного носія церковнослов’янської мови не було, а польської – був. Це зумовлювало й різний характер відношень між церковнослов’янською й українською та українською і польською мовами у XVI – першій половині XVII ст.
5. У лексичній системі української мови XVI – першої половини XVII ст. слово цнота вживали, передовсім, для називання понять, пов’язаних із моральним станом чи вчинками, що відповідають Божим Заповідям. Значення, які входили в семантичну структуру аналізованої лексеми для виконання цієї функції, часто виникали внаслідок процесу аналогії до семантичної структури польського слова.
6. Спостереження за витісненням церковнослов’янської лексики польською дає підстави зробити висновок, що актова мова XIV – XV ст. мала великий вплив на формування української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., оскільки найчастіше долю церковнослов’янських слів у цій писемній мові вирішував факт їхньої наявності чи відсутності в діловій мові попереднього періоду. Відсутність лексем із старословянської та церковнословянської мов в актовій мові XIV – XV ст. або зумовлювала повний їх вихід зі словника української писемної мови наступного періоду, або суттєво зменшувала частотність уживання цих слів у той час. Одночасно полонізми, адаптовані актовою мовою, в українській мові XVI – першої половини XVII ст. збільшують семантичне навантаження і функціональні можливості.
7. Мова творів Д. Наливайка повною мірою віддзеркалює процеси, характерні для української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., що свідчить про активну участь цього культурного і церковного діяча в загальноукраїнському процесі створення української писемної мови.
Лексичне наповнення і синтаксичні конструкції української частини творів Д. Наливайка – “Лhкарство”, “О словh Давыда”, “Тєстамент” – дають підстави стверджувати, що зразком для цих перекладних текстів був західнослов’янський (ймовірно, польський) текст.
Процеси в семантичній структурі церковнослов’янських відповідників полонізму цнота вказують на час перекладу церковнослов’янської частини творів Д.Наливайка – “Лhкарство”, “О словh Давыда”, “Тєстамент”: XVI – початок XVII ст. (слово мhнство, семантичні процеси в значеннєвій структурі лексем исправити, добродhтєль; лексико-семантичні варіанти: ‘вчинки, дії’, ‘сміливість, мужність, героїзм’, ‘любов’, ‘мудрість, розум’).
8. Детальне вивчення процесів, що відбуваються в семантичній структурі запозичення дають змогу:
а) з’ясувати, яке значення, як правило, запозичується першим: найтиповіше чи менш типове;
б) розкрити характер взаємодії мови-реципієнта та мови-джерела:
– тісні чи нетісні контакти;
– спрямованість впливу;
– вивчити обсяг впливу на лексико-семантичний рівень: чи дублюється лише семемна структура запозичення, а чи також його семна будова. За останньої умови обсяг впливу більший;
– з’ясувати екстралінгвальні чинники, що впливають на семантичну структуру слова;
в) з’ясувати час написання пам’ятки;
г) виявити й експлікувати тісний зв’язок семантики з граматикою.
9. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля дозволяє:
а) з’ясувати ступінь впливу мови-джерела на мову-реципієнт. На це вказують:
– кількісне співвіднесення запозичень до питомої чи раніше запозиченої лексики;
– поведінка запозичення у семантичному полі;
б) з’ясувати характер взаємодії різних стилів української мови у діахронії.
10. Вивчення парадигматичних зв’язків запозиченого слова у межах семантичного поля переконливо засвідчує, що слово з певної лексико-семантичної групи запозичується не як одиничний елемент, а як член лексико-семантичної групи, що входить у мову-реципієнт у всій сукупності компонентів.
11. Аналіз синтагматики запозиченого слова допомагає з’ясувати:
а) обсяг впливу мови-джерела на мову-реципієнт, а саме, чи вплив розповсюджувався лише на лексичну систему, чи й на граматичну;
б) ступінь засвоєння запозиченого слова, а саме, чи відтворюються тільки синтаксичні моделі мови-джерела, чи творяться й питомі конструкції, що, власне, й вказує на високу міру засвоєння запозичення.
12. Вивчення процесів, що відбувалися в семантичній структурі запозичення дозволило детальніше з’ясувати методи та прийоми виділення значення слова з високим рівнем абстрактності, семантичні межі якого розмиті.
13. Вивчення семантичної структури запозичених лексем через застосування методу широкого контекстного аналізу виявило приховані процеси, які не мають яскраво вираженого характеру, наприклад: витіснення полонізмами в українській писемній мові XVI – першої половини XVII ст. церковнослов’янізмів, дублювання з мови-джерела не тільки семемних структур вихідного слова, а й семних систем, а також встановити значення слів із розмитими, нечіткими семантичними структурами, які характерні для аналізованої оцінної лексики.
Основні результати дисертації опубліковано в одинадцяти статтях як у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, так і в інших збірниках наукових праць:
1. Гонтарук Л. В. Із спостережень над мовою творів Д.Наливайка (поява неологізмів та явище іррадіації синонімів) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Вид-во Світ., 1995. – Вип. 25. – С. 50–58.
2. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у полонізмі цнота в українській мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства / Л.В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2000. – Вип. 51. – С. 167–173.
3. Гонтарук Л. В. Семема ’дівоча невинність, незайманість, честь’ у семантичній структурі лексеми цнота (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2000. – Вип. 29. – С. 128–137.
4. Гонтарук Л. В. Семантичні процеси у старослов’янізмі добродhтєль у мові XVII ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Історична українська та діалектна лексика / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т українознавства ім І.Крип’якевича, 2003. – Вип. 4. – С. 151–159.
5. Гонтарук Л. В. Парадигматика полонізму цнота у значенні доброчесність, чеснота в українській мові ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавства. / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2003. – Вип. 53. – С. 164–184.
6. Гонтарук Л. В. Роль оцінного компонента в семантичній структурі слова / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонта- рук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2003. – Вип. 30. – С. 160–171.
7. Гонтарук Л. В. Характер запозичень із польської мови в українську ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / Л. В. Гонтарук // Проблеми слов’янознавст- ва / Л. В. Гонтарук. – Львів: Ін-т славістики Львівського нац. ун-ту. ім. І. Франка, 2004. – Вип. 54. – С. 78–103.
8. Гонтарук Л. В. Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. ХVІІ ст. (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Вісник Львів. ун-ту. Серія філологічна / Л. В. Гонтарук. – Львів: Львівський нац. ун-т. ім. І. Франка, 2004. – Вип. 34. – С. 74–78.
9. Гонтарук Л. В. Роль творчості Д. Наливайка у процесі витворення нової української літературної мови XVI ‑ першої половини XVII ст. / Л. В. Гонтарук // Україна в минулому / Л. В. Гонтарук. ‑ Київ–Львів: Вид-во НАН України. Ін-т української археографії, 1994. – Вип. 5. – С 76–84.
10. Гонтарук Л. В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: проблеми запозичень (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л. В. Гонтарук // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті / Л. В. Гонтарук. – Львів: Вид-во Світ, 1999. – Ч. 2. – С. 10–17.
11. Гонтарук Л.В. Із історії української лексики першої чверті XVII ст.: спросний та його похідні (на матеріалі творів Д. Наливайка) / Л.В. Гонтарук // Мовознавчі студії (збірник НТШ) / Л.В. Гонтарук. – Львів: НТШ, 2002. – С. 58–77.
Анотація
Гонтарук Л. В. Семантична структура запозичень як джерело історико‑лексикологічних досліджень (у контексті творів Д.Наливайка та пам’яток XI – першої половини XVII ст.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.
Дисертацію присвячено семантичним процесам у сфері запозичень української мови XVI – першої половини XVII ст. та описові умов, причин і наслідків цих процесів. Запропоновано власний підхід до їх вивчення (на базі широкого внутрішньомовного і міжмовного контекстів). З’ясовано контекст для польського запозичення в українській мові XVI – першої половини XVII ст. Розкрито напрями розбудови семантичної структури польських запозичень, які ввійшли до словника української мови впродовж XIV – першої половини XVII ст. Здійснено порівняльну характеристику полонізмів та церковнослов’янізмів у мові того періоду. Визначена роль Д. Наливайка у процесі формування української писемної мови цього періоду, висловлені міркування щодо часу написання і авторства церковнослов’янської частини аналізованих пам’яток. З’ясовано, що польська мова впливала не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови XVI – першої половини XVII ст.: запозичувалися не лише польські слова, а й функціональні (лексико-граматичні) потенції цих лексем, які дублювали українську функціональну систему.
Ключові слова: семантична структура слова, синтаксична конструкція, семантичний процес, оцінка, парадигматичні зв’язки, синтагматичні зв’язки, запозичення, полонізм, церковнослов’янизм.
Аннотация
Гонтарук Л. В. Семантическая структура заимствований как источник историко-лексикологических исследований (в контексте сочинений Д. Наливайко и памятников ХІ – первой половини XVII вв.). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык, Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2008.
Диссертация посвящена изучению семантических процессов в сфере заимствований украинского языка XVI – первой половины XVII вв. и описанию условий, причин и последствий этих процессов. Предлагается собственный подход к их изучению (на основе широкого внутриязыкового и межязыкового контекстов). В работе определен контекст для польских заимствований в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. Раскрыто направление развития семантической структуры польских заимствований, вошедших в словарь украинского языка на протяжении этого периода. Представлена сравнительная характеристика полонизмов и церковнославянизмов в языке изучаемого времени. Показано, что в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. полонизмы и чехизмы постепенно витесняли церковнославянизмы, которые в украинском языке XI – XIV вв. и в следующие периоды традиционно обслуживали язык церкви и письменности. Наблюдения за процессами вытеснения церковнославянской лексики польской позволяет сделать вывод, что украинский актовый язык XIV – XV вв. в большой степени влиял на формирование украинского письменного языка XVI – первой половины XVII вв., поскольку судьбу церковнославянских лексем в этом письменном языке решал факт их присутствия или отсутствия в актовом языке. Отсутствие слов из церковнославянского языка в языке актовом XIV – XV вв. или приводило к полному их исчезновению из словаря украинского письменного языка следующего периода, или существенно уменьшало частотность использования этих слов в XVI – первой половине XVII вв. В это же время полонизмы, адаптированные актовым языком, в украинском языке XVI – первой половины XVII вв. увеличивают семантическую нагрузку и функциональные возможности. Доказано, что польский язык влиял не только на лексическую, но и на грамматическую систему украинского языка XVI – первой половины XVII вв. Показано, что заимствовались не только польские слова, но и их семантическая структура (семемы и семы), а также функциональные возможности этих лексем (например, синтаксические валентности): полонизмы дублировали украинскую функциональную систему. Сопоставление времени формирования синонимических связей между заимствованиями из польского языка в языке-источнике сделало возможным констатировать быстрое протекание процессов аналогии в украинском языке, что свидетельствует о тесных контактах этих языков.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
