24840-1 (661459), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Не слепок, не бездушный лик-
В ней есть душа, в ней есть свобода,
В ней есть любовь, в ней есть язык…”
Головними персонажами його творів виступають: Мати – Природа, пори року, Небо, Сонце, пори доби. Події його ліричних творів неосяжні, космічні, охоплюють значні проміжки часу та простору. Але при цьому його образи є зримими, конкретними, зрозумілими кожному. Здається. Що їх бачиш та відчуваєш : „Уж солнца раскаленный шар с главы своей земля скатила”, „Уж звезды светлые взошли и тяготеющий над нами небесный свод приподняли своими влажными главами”. Всі його персонажі піднесені та величаві, йому дуже добре вдається передати емоційне відчуття зовнішнього світу. Здається, що явища природи не тільки бачиш, але й чуєш:
„Люблю грозу вначале мая,
Когда весенний, первый гром,
Как бы резвяся и играя,
Грохочет в небе голубом”.
Любов у житті поета
На протязі всього життя Тютчев писав чудову любовну лірику. Здається, що все життя до самої смерті, поет був закоханий у чудових таємничих жінок, яким присвятив чимало поетичних рядків.
„Люблю глаза твои, мой друг,
С игрой их пламенно – чудесной,
Когда их приподнимешь вдруг
И, словно молнией небесной,
Окинешь бегло целый круг…”
Тільки людина, що глибоко та тонко відчуває могла передати в віршах невимовну тугу, каяття до дружини, що пішла з життя:
„Любима ты, и так, как ты, любишь –
Нет, никому еще не удавалось!
О, господи!.. И это пережить…
И сердце на клочки не разорвалось…”
Для мене поезія Тютчева – це музика, яка хвилює душу, яка наповнює її величезною любов’ю до природи, батьківщини, людей. Його поезія зачіпає найпотаємніші струни душі, вчить звертати увагу на те, що раніше ніколи не впадало в око.
Висновок
Аналізуючи твори цих поетів, можна з повною впевненістю стверджувати, що російська школа чистого мистецтва не тільки не поступалася французькій, а можливо навіть де в чому перевершувала її. На відміну від представників французької школи „чистого мистецтва”, які в своїх віршах приділяли увагу в першу чергу ритму вірша, повторам, чергуванню літер в словах, створенням віршів – символів, російські поети були майстрами „музикальних віршів”, які легко читалися. Образи створювані в віршах були легкі, пронизані світлом, зверталися до найкращих почуттів людини, вчили прекрасному, вчили знаходити і любити красу в кожному прояві природи, або почутті любові. Вірші представників російської школи „чистого мистецтва” більш зрозумілі читачеві, оскільки їх вірші не обтяжені великою кількістю символічних образів. Цікавою особливістю російських поетів не тільки оспівували природу, а ставились до неї, як до чогось визначного, надзвичайного, що може стати сенсом життя. Саме в природі, любові до жінки чи чоловіка людина має знаходити наснагу до життя, праці, творчості, любові до батьківщини. На мою думку, російські поети школи „чистого мистецтва” оспівували в віршах природу через своє особливе ставлення до неї, а французькі поети, просто вважали, що в віках гідно зберегти лише вірші про вічне, щось піднесене, не буденне. Саме тому, в віршах французів панувала природа. Через це мені більше імпонує лірика поетів А.Фета та Ф.Тютчева, яка через усю несхожість зачаровує своєю красою, тонким відчуттям „душі природи” та прагненням відобразити її в усіх своїх проявах.
Література
Журнали „Зарубіжна література” 1999 – 2001 рр.
„Зарубіжна література 10-й клас. Матеріали до уроків”. Укладач Р.Б. Шутько., Харків: Торсінг, 2000р.
Ф. І. Тютчев „Вибрані твори”, Москва: „Художественная литература”, 1985р.
А.А. Фет „Вибрані твори”, Дніпропетровськ: „Промінь” 1984р.
Інтернет сайти:
www.literatura.ru
www.literature.ru
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
