12192-1 (661282), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Здійснення екологічної експертизи відповідно до встановлених вимог має базуватися на гарантуванні пріоритету безпечного для життя і здоров’я навколишнього природного середовища, врахуванні екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів, забезпеченні екологічної безпеки, територіально-галузевої, еколого-економічної доцільності реалізації об’єктів, що піддаються еколого-експертній оцінці, наукової обгрунтованості, незалежності , об’єктивності, комплексності, варіантності, гласності, превентивності, врахуванні громадської думки та дотриманні норм і правил міжнародних угод, чинного законодавства.

В якості об’єктів екологічної екпертизи передбачаються проекти законодавчих і нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, проекти нормативно-технічних та інструктивно-методичних документів, проекти створення нової техніки, технології, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози для здоров’я людей, а також екологічної ситуації та діючі об’єкти і комплекси, що мають значний негативний екологічний вплив.

Норми Закону визначають форми участі громадськості в процесі екологічної експертизи та її суб’єктний склад. Для врахування громадської думки особи, які проводять екологічну експертизу ( суб’єкти експертизи ) зобов’язані провести публічні слухання або відкриті засідання за участю населення. В той же час громадськості надається право викласти свою думку стосовно об’єкту експертизи у засобах масової інформації, чи подати письмові зауваження, пропозиції, рекомендації її замовникам або суб’єктам експертизи, чи доручити своїм представникам працювати у складі еколого-експертних комісій та груп.

Проводити екологічну експертизу уповноважуються відповідно Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його еколого-експертні підрозділи чи спеціально створювані організації і установи, організації та установи Міністерства охорони здоров’я України, інші органи виконавчої влади та їх експертні формування, громадські об’єднання, громадяни та різні установи, організації і підприємства, в тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, статути яких передбачають здійснення еколого-експертних функцій. Висновки державної екологічної експертизи після затвердження відповідними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки є обов’язковими для виконання. Юридичним особам, зацікавленим у спростуванні окремих положень чи в цілому висновків державної екологічної експертизи, надається право подавати обгрунтовану заяву до відповідних органів, що приймали рішення про проведення такої експертизи, а в разі їх відмови звернутися до суду.

За порушення законодавства в галузі екологічної експертизи передбачається притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності.

Важливою віхою процесу удосконалення екологічногозаконодавства стало прийняття Верховною Радою України Водного Кодексу України від 6.06.1995 р.

Водні об’єкти визнаються за Водним Кодексом України виключною власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

У контексті ефективного використання та охорони вод поза територіальними водами позитивне значення має Закон України ‘ Про виключну ( морську ) економічну зону України’ від 16.05.1995 р., прийнятий в розвиток Конвенції ООН з морського права. Тим самим Україна підтвердила свою волю до гармонізації внутрішнього законодавства з нормами і принципами міжнародного права.

У своїй виключній ( морській ) зоні Україна має суверенні права щодо розвитку, розробки і збереження природних ресурсів живого і неживого походження, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, управління цими ресурсами та здійснення інших видів діяльності, включаючи виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру. Україна відповідно до норм Закону реалізує свою юрисдикцію щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, проведення морських наукових досліджень, захисту і збереження морського середовища. Для здійснення вказаних видів діяльності та їх координації Україна на договірних засадах співробітничає з іншими державами.

Удосконалення екологічного законодавства здійснюється не тільки на законодавчому, але й на рівні підзаконно-правового і нормативно-правового регулювання відносин в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища

У 1993 р. у Мінекобезпеки створено технічний комітет із стандартизації. Він є активним членом двох технічних комітетів ISO ( Міжнародна організація стандартизації ) — 147 ‘ Якість води’ та 207 ‘ Система управління охороною навколишнього природного середовища’.

Починаючи з 1994 року, у Міністерстві формується метрологічна служба, головним завданням якої є створення системи забезпечення єдності вимірювань та системи оцінки достовірності та повноти екологічної інформації.

У 1995 році структура метрологічної служби доповнилася базовою організацією метрологічної служби зі стандартних зразків, функції якої виконує Міжвідомчий екологічний центр НАНУ та Мінекобезпеки України.

Державний екологічний моніторинг

Відповідно до вимог Закону України ‘ Про охорону навколишнього природного середовища’ Мінекобезпеки, починаючи з вересня 1992 р., працює над створенням державної інформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки ( СЕМ ‘ Україна’ ), а з серпня 1996 р. — екологічної підсистеми Урядової інформаційно-аналітичної системи з надзвичайних ситуацій.

Станом на 1996 р. були розроблені і затверджені технічні завдання на складові частини першої черги СЕМ, розроблено базову нормативну документацію системи, виготовлено зразки приладів для контролю концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, а також стаціонарної станції та мобільної лабораторії контролю якості повітря. Останні можуть бути використані як в системі державних, так і відомчих спостережень.

Починаючи з 1992 р. здійснюється розгортання Системи раннього попередження про радіаційну аварію в Україні та Білорусі ( ГАММА ). Фінансування проекту здійснюється в основному за програмою TACIS. Перша частина Системи — мережа стаціонарних і мобільних постів навколо Запорізької та Рівненської АЕС, а також регіональних ( Запоріжжя , Рівне ) та національного ( Київ ) інформаційних центрів ( ГАММА - 1 ) — створена.

Еколого-економічна реформа в Україні

Мінекобезпеки України одночасно з розробкою нових економічних інструментів, спрямованих на забезпечення вимог екологічної безпеки та раціонального природокористування, продовжує роботу по вдосконаленню вже діючого економічного механізму відповідно до здійснюваних економічних реформ.

Наприклад, наприкінці 1995 року з урахуванням росту інфляції були проіндексовані Базові нормативи плати за забруднення в 50,2 раза, ( наказ Мінекобезпеки України від 29.12.1995 N153, зареєстрований в Мінюсті України 12 січня 1996 році за N 21 / 1046 ).

З метою проведення в подальшому своєчасної індексації нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до росту інфляції міністерство за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки України розробило і затвердило ( наказ Мінекобезпеки України від 27.05.96 N 49, зареєстрований в Мінюсті України 11.06.1996 р. за N 289 / 1314 ) Методику індексації нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища.

Переглянуті та вдосконалені статистична звітність форма N 1 — екологічні фонди та форма N 1 — екологічні витрати.

Завдяки наполегливим діям міністерства починаючи з 1994 року у складі Державного бюджету України виділено окремий розділ 130 ‘ Охорона навколишньго природного середовища та ядерна безпека’, що стало позитивним кроком в плані концентрації коштів для цільового фінансування природоохоронних заходів. До цього розділу ввійшли видатки на охорону і раціональне використання водних, мінеральних, земельних ресурсів, створення лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, збереження природно-заповідного фонду, утримання місцевих органів екологічної безпеки та органів контролю ядерної безпеки.

Основним джерелом покриття вказаних витрат є платежі за використання відповідних природних ресурсів. Візьмемо для прикладу 1995 рік.

Надходження ресурсних платежів до Державного бюджету України в 1995 році складали :

— за використання прісних водних ресурсів — 0,9 трлн. крб.,

— за використання надр при видобутку корисних копалин — 0,8 трлн. крб.,

— плата за землю — 10 трлн. крб., в тому числі частка платежів, що має спрямовуватися на охорону і раціональне використання земель, — 1,7 трлн. крб.

Надходження ресурсних платежів до консолідованого бюджету України в 1995 році складали :

— лісовий дохід — 0,6 трлн. крб.,

— використання прісних водних ресурсів — 2,2 трлн. крб.,

— використання надр при видобуванні корисних копалин — 1,7 трлн. крб.,

— плата за землю — 63,5 трлн. крб., в тому числі частка платежів, що має спрямовуватись на охорону і раціональне використання земель, — 10 трлн. крб.

Фактично профінансовано видатки по розділу ‘ Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека’ у розмірі 3,4 трлн. крб. Це означає, що внаслідок розробки і впровадження нового економічного механізму природокористування і фінансування загальнодержавних природоохоронних програм та заходів екологічний розділ Державного бюджету став збалансованим.

Загальні поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища в Україні в 1995 році склали 238 трлн. крб., в тому числі :

— на охорону та раціональне використання водних ресурсів — 140,9 трлн. крб.,

— на охорону атмосферного повітря — 36,8 трлн. крб.,

— на охорону земель від забруднення відходами виробництва і спожиівння — 59 трлн. крб.,

— на рекультивацію земель — 1,3 трлн. крб.

Капітальні вкладення на охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів за рахунок централізованих коштів і коштів підприємств і організацій ( державна і колективна власність ) загалом по Україні склали 24,7 трлн. крб., при плані 28,1 трлн. крб. Низький рівень освоєння у Сумській області — 46 % , Черкаській — 47,4 % , Волинській — 49,2 % , Закарпатській — 59,2 % .

У табл. 1 наведені дані про надходження та використання коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів. Табл. 1. Надходження і використання грошових коштів позабюджетних фондів

охорони навколишнього природного середовища в 1995 році ( млн. крб. )

Досвід роботи в 1994 - 1995 роках по формуванню і виконанню Державного бюджету в умовах обмеженості фінансових ресурсів показав необхідність чіткої регламентації видів і напрямків природоохоронних робіт, визначення пріоритетів та забезпечення механізму реалізації. У зв’язку з цим міністерством розроблений Перелік природоохоронних заходів та Порядок формування і контролю за правильним і ефективним використанням коштів на природоохоронні заходи, що виділяються з Державного бюджету по розділу ‘ Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека’. Кабінет Міністрів України погодив їх у жовтні 1995 р., а також доручив міністерствам і відомствам, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям встановити контроль за виконанням природоохоронних заходів і ефективним використанням асигнувань.

З метою забезпечення цільового використання місцевих бюджетних і позабюджетних коштів міністерством розроблений і погоджений з усіма заінтересованими міністерствами та відомствами проект постанови Кабінету Міністрів України ‘ Про затвердження Переліку природоохоронних заходів і видів робіт’, який було подано на розгляд та затвердження Кабінету Міністрів.

Характеристики

Список файлов реферата