37841 (660124), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Що стосується реєстрації приватної нотаріальної діяльності, то згідно зі ст. 24 Закону України "Про нотаріат" вона провадилась управліннями юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
У зв’язку з усуненням подвійної підпорядкованості управлінь юстиції зараз ця реєстрація провадиться тими ж органами, але вони мають інше найменування: Головне управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції областей, міст Києва та Севастополя.
Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться на підставі Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженого наказом міністра юстиції України від 4 березня 1994 р. за № 10/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 березня 1994 р. за № 41/250. Основою провадження, початком і підставою для реєстрації приватної нотаріальної діяльності є заява особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю і бажає займатися саме приватною нотаріальною діяльністю. Така заява подається до органу юстиції особисто. У заяві вказуються прізвище, ім’я, по батькові особи, яка має намір займатися цією діяльністю, місце її проживання, назва нотаріального округу, в якому громадянин планує цю діяльність, та адреса робочого місця. До заяви також додаються оригінал свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та дві фотокартки розміром 3x4 см. На оригіналі свідоцтва органом юстиції робиться позначка про проведену реєстрацію приватної нотаріальної діяльності особи, і воно повертається особі, яка його подала.
Нещодавно реєстраційне посвідчення видавалося управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим чи управлінням юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в 15-денний термін із моменту подання заяви. Відмова в реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускалася. Такий порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності проіснував із часу введення в дію Закону України "Про нотаріат" — з 1 січня 1994 р. до на брання чинності Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 21 серпня 1998 р. № 392/98. За цим Указом кількість приватних нотаріусів в межах нотаріального округу почала чітко визначатись. За цим указом закінчився певний початковий період становлення інституту приватного нотаріату і почалося реформування приватної нотаріальної діяльності. Відтепер кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначається Міністерством юстиції України залежно від чисельності населення. Норми чисельності нотаріусів у межах нотаріального округу розробляються Міністерством юстиції України на підставі аналізу статистичних даних про діяльність нотаріусів у різних регіонах України. Отже, якщо Міністерство юстиції встановило для конкретного нотаріального округу певну кількість приватних нотаріусів, а така кількість, або й більша, вже зареєстрована, то управління юстиції має право відмовити в реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
У реєстраційному посвідченні вказуються прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, територія його діяльності (нотаріальний округ) та адреса розташування його робочого місця. Отримуючи реєстраційне посвідчення, особа, яка вперше приступає до виконання обов’язків нотаріуса, приносить в органі юстиції присягу в урочистій обстановці. Про видане реєстраційне посвідчення органи юстиції повідомляють податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса.
Нотаріальний округ, в якому працюватиме приватний нотаріус, визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. За Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28 червня 1996 р., систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Законодавство не містить положень, які дозволяли б зареєструвати діяльність одного приватного нотаріуса в кількох нотаріальних округах чи виділити для нього кілька адміністративно-територіальних одиниць. Винятком є положення про те, що в містах, які мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.
3 огляду на той факт, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю вже містить відомості про знаходження робочого місця майбутнього нотаріуса, він повинен розпочати вирішення основних організаційних моментів своєї діяльності ще до проведення органом юстиції відповідної реєстрації. Отже, одне з основних питань щодо знаходження робочого місця нотаріуса вже повинне бути вирішене.
Робоче місце приватного нотаріуса. Основну вимогу щодо розташування робочого місця нотаріуса чітко визначено в Законі України "Про нотаріат". Робоче місце приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу.
Враховуючи вимоги щодо культури обслуговування населення приватними нотаріусами та з метою забезпечення законних інтересів громадян і юридичних осіб, Міністерство юстиції розробило і затвердило Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, у якому містяться додаткові вимоги до робочого місця приватного нотаріуса. Положення затверджене наказом міністра юстиції України від 12.06.1998 р. за № 36/5 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 12 червня 1998 р. за № 376/2816. Ці вимоги не лише дозволяють підвищити культуру обслуговування населення, схоронність документів приватного нотаріуса та дотримання законності під час вчинення ним нотаріальних дій, а підкреслюють ще раз те, що нотаріус є самостійною та незалежною особою у правовому полі нашої держави.
Нотаріус може мати контору. Під конторою розуміється приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Нотаріус може мати лише одне робоче місце.
Нотаріус не має права працювати в одному приміщенні з особами, діяльність яких не пов’язана з вчиненням нотаріальних дій. Приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, має складатись із двох чи більше кімнат, має бути забезпечене сейфом для збереження печаток, штампів із посвідчувальними написами та спеціальних бланків нотаріальних документів, металевою шафою для збереження архіву нотаріуса тощо. На вікнах приміщення встановлюються грати, приміщення має бути підключене до засобів сигналізації.
Права нотаріуса на приміщення, яке є його робочим місцем, можуть бути підтверджені договором оренди або іншим документом, що встановлює право власності чи користування зазначеним приміщенням. Безперечно, до моменту набуття особою, яка прагне займатися приватною нотаріальною діяльністю, статусу приватного нотаріуса укласти договір оренди ця особа як приватний нотаріус не може. Враховуючи це при перевірці відповідності робочого місця вимогам указаного Положення, яка проводиться в разі реєстрації приватної нотаріальної діяльності, право на приміщення може бути підтверджене договором, укладеним з особою, яка бажає займатися приватною нотаріальною діяльністю, чи іншим відповідним документом, як-то заявою чи зобов’язанням про надання особі конкретного приміщення після реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
Про зміну адреси розташування робочого місця приватний нотаріус повинен у п’ятиденний строк повідомити орган юстиції для внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення. Зі зміною більш як тричі адреси розташування робочого місця приватному нотаріусові видається нове реєстраційне посвідчення під тим самим номером. У разі зміни адреси розташування робочого місця приватного нотаріуса управління юстиції перевіряє відповідність нового робочого місця передбаченим законодавством вимогам.
Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов’язаний у тримісячний строк розпочати свою нотаріальну діяльність. Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване. Окрім права мати контору, нотаріус для організації своєї роботи має право укладати цивільно-правові та трудові угоди, відкривати розрахунковий та інші рахунки у банківських установах.
Якщо округ діяльності нотаріуса визначено і питання розташування робочого місця вирішено, то для того, щоб приступити до роботи, нотаріусові необхідно мати печатку.
Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки нотаріуса, відкриття рахунку в установах банків та вирішення інших питань, пов’язаних з організацією нотаріальної діяльності.
Печатка приватного нотаріуса з набранням чинності Законом України "Про нотаріат" мала певні, передбачені чинним законодавством реквізити. На ній зазначалися сталі реквізити, а саме: посада, прізвище, ім’я та по батькові, округ діяльності.
Документи, що оформляються приватним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, після проставляння посвідчувального напису скріплюються печаткою.
За погодженням з Міністерством внутрішніх справ України форма печатки являла собою правильне коло діаметром 45 мм, краї якого обрамовував подвійний бортик. Посада на печатці вказувалася написом "приватний нотаріус".
Приблизний зразок печатки наведено в додатку до Правил нотаріального діловодства.
Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 р. № 932/98 реквізити печатки приватного нотаріуса було змінено. Тепер на печатці приватного нотаріуса передбачено зображення Державного Герба України, зазначення посади, прізвища, імені та по батькові нотаріуса, а також нотаріального округу.
Одним із основних моментів, що відрізняє діяльність приватного нотаріуса від діяльності державного, є його особиста відповідальність за заподіяну шкоду. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за заподіяну ним шкоду, йому необхідно мати для цього певні кошти, аби відшкодувати клієнтові у грошовому вигляді нанесені збитки.
Щоб наявність цієї суми не залежала від конкретних доходів чи витрат приватного нотаріуса у певний проміжок часу, передбачається існування такої грошової суми (своєрідного фонду), яка має цільовий напрямок для її використання, або ж можливість отримання такої суми від інших органів, зокрема від страхової організації.
Страхування нотаріуса на випадок заподіяння шкоди клієнтові може провадитись у двох формах, а саме:
• приватний нотаріус може укласти з органом страхування договір службового страхування;
• приватний нотаріус може внести на спеціальний рахунок до банківської установи страхову заставу.
Нотаріус має право вибрати з цих двох форм одну, яка є для нього найбільш прийнятною. Своє право вибору він повинен реалізувати протягом трьох місяців від дня отримання реєстраційного посвідчення. Такий строк встановлено приватному нотаріусу ч. 4 ст. 24 Закону України "Про нотаріат", щоб розпочати нотаріальну діяльність; у цей же строк він повинен вжити заходів для того, щоб створити для клієнтів можливість якнайшвидшого забезпечення покриття заподіяної шкоди.
Якщо приватний нотаріус не уклав договору службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення покриття шкоди, його приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управлінням юстиції.
Страхова сума чи застава має чітко визначений розмір — 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати.
Законом України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 р." від 25 грудня 1998 р. за № 366-ХІV мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 74 гривні. Отже, розмір страхової суми чи застави — щонайменше 7400 гривень. Визначаючи розмір страхової суми або застави, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, не плутаючи її з розміром неоподатковуваного доходу громадян.
Страхова сума — це сума, на яку приватний нотаріус укладає угоду зі страховою організацією і яка, в разі настання страхового випадку, має бути сплачена клієнтові.
Страхова застава — сума грошей, що міститься на спеціальному рахунку в банківській установі та може бути використана лише для погашення збитків, завданих особі приватним нотаріусом унаслідок незаконних дій або недбалості.
Законодавством установлено строк — один рік — на поповнення внесеної у банківську установу страхової застави в разі її витрачання.
Поповнюватися ця страхова застава повинна до початкового розміру. Якщо приватний нотаріус протягом одного року з дня витрачання не поповнить страхову заставу до початкового розміру, його приватна нотаріальна діяльність припиняється за рішенням управління юстиції, яке анулює реєстраційне посвідчення.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
