Stalker_diplom1 (659973), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

- очолює Політраду, Політбюро та Секретаріат СДПУ(О), скликає та веде їх засідання;

- відкриває партійні з'їзди, конференції та інші партійні заходи;

- представляє партію у внутрішніх і зовнішніх зв'язках в межах Стату­ту СДПУ(О).

Перший заступник Голови СДПУ(О) за дорученням або в разі відсутності Голови партії виконує його обов'язки.

Виконавчий комітет (Виконком) СДПУ(О) - постійний виконав­чий орган партії, який діє на підставі внутрішнього регламенту, затверд­женого Політбюро СДПУ(О).

До складу Виконкому входять його голова та працівники апарату, штат­ний розпис якого затверджується Політбюро за поданням голови Викон­кому. Працівники апарату приймаються на роботу розпорядженням (на­казом) голови Виконкому за погодженням з Головою партії. Призначення на посаду відповідальних працівників апарату затверджується Секре­таріатом СДПУ(О).

Загальне керівництво Виконкомом здійснює його голова.

Виконком:

- здійснює поточну організаційну роботу, конкретні заходи по ре­алізації рішень Політради, Політбюро, Секретаріату та Контрольної Ра­ди СДПУ(О), контролює виконання доручень;

- готує документи на засідання Політради, Політбюро та Секре­таріату СДПУ(О);

- ставить на облік обласні організації партії;

- забезпечує зв'язок і обмін інформацією керівних органів партії з її ор­ганізаційними структурами, державними органами, політичними та гро­мадськими організаціями;

- за дорученням Політбюро СДПУ(О) веде фінансово-господарську діяльність партії та виконує інші функції;

- веде всю партійну документацію і зберігає її.

Офіційні документи партії підписуються Головою СДПУ(О) або за його дорученням -першим заступником і заступниками.

Фінансові документи підписуються Головою партії або головою Викон­кому та бухгалтером.

Для контролю за діяльністю партійних органів з'їздом обирається Контрольна Рада СДПУ(О). Роботу Контрольної Ради СДПУ(О) ор­ганізовує її Голова, який обирається з'їздом.

Рішення Контрольної Ради СДПУ(О) вважаються прийнятими, якщо

за них проголосували більше половини її членів.

Контрольна Рада СДПУ(О):

- контролює відповідність дій керівних органів партії, починаючи від центральних аж до районних (міських) парторганізацій, первинних осе­редків та окремих членів партії нормам Статуту СДПУ(О), сумісність їх дій і ухвал з програмними положеннями та рішеннями керівних органів партії, чинним законодавством;

-розглядає внутрішньопартійні-конфліктні ситуації, робить виснов­ки, вносить свої пропозиції та рекомендації;

- контролює членський облік в обласних партійних організаціях;

- здійснює нагляд за ходом виборів делегатів на з'їзди, конференції партії, доповідає мандатній комісії про виявлені порушення;

- контролює стан виконавчої дисципліни, виконання рішень централь­них керівних органів партії;

- контролює порядок використання партійних коштів Виконкомом СДПУ(О), за результатами перевірки складає відповідний акт і подає його з'їзду, контролює виконання бюджету апаратом центральних органів СДПУ(О);

- проводить ревізію фінансової діяльності організацій і установ партії;

- виконує інші функції, передбачені Статутом.

Виключне право тлумачення Статуту має з'їзд партії, а в період між з'їздами - Контрольна Рада СДПУ(О).

Контрольна Рада СДПУ(0) для виконання своїх завдань має пра­во вимагати необхідну інформацію від керівних органів партії, обласних, міських і районних організацій та осередків. Контрольна Рада СДПУ(О) робить подання щодо ліквідації виявлених порушень і кон­тролює виконання прийнятих по них рішень. Контрольна Рада СДПУ(О) може розглядати заяви або проводити перевірки з власної ініціативи.

Раз на рік у встановлений Політбюро СДПУ(О) термін Виконком проводить звірку членів партії. За її підсумками обласні організації пода­ють до Виконкому СДПУ(О) звіт. Форма звітності визначається Політбюро СДПУ(О).

Б. Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади;

по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вище­стоящих органів.

Майно кооперативних, інших громадських організацій і колективних утворень належить їм на праві власності. Право­вою формою майнового відокремлення державних підпри­ємств є право повного господарського відання належним їм майном, а державних установ і казенних підприємств — пра­во оперативного управління (статті 37 і 39 Закону України "Про власність"). Здійснюють його також і ті кооперативні та громадські організації — юридичні особи, які мають відок­ремлене майно, яке при цьому належить на праві власності кооперативу чи громадській організації, що їх створили.

В статуті СДПУ (О) признак – наявність відокремленого майна характеризується таким чином:

Майно та кошти СДПУ(О)

СДПУ(О) здійснює видавничу діяльність, проводить фестивалі, свята, виставки, лекції, інші суспільно-політичні заходи відповідно до чинного законодавства.

СДПУ(О) має власні кошти та інше майно.

Кошти СДПУ(О) складаються з:

- щомісячних членських внесків;

- добровільних пожертвувань у порядку визначеному чинним законо­давством;

- надходжень від видавничої діяльності, від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів із своєю символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів;

- інших надходжень, одержаних законним шляхом.

Кошти та майно партії спрямовуються на фінансування та ма­теріальне забезпечення її статутної діяльності й не підлягають перероз­поділу між членами партії.

СДПУ(О) зобов'язана щороку публікувати свій бюджет для загаль­ного відома.

Члени партії щомісячно сплачують членські внески. Членські внески встановлюються у розмірі 0,1 відсотка від отриманої заробітної плати. Для пенсіонерів, студентів, безробітних, а також матерів, що перебувають в декретній відпустці, інвалідів, інших малозабезпечених категорій, за їх власноручною заявою, відповідна партійна організація може встановити членські внески у меншому розмірі, але не менше 10 копійок.

Інваліди та безробітні, а також ті, які не отримують тимчасово зарпла­ти, пенсій, стипендій, звільняються від сплати членських внесків.

Членські внески збирає секретар первинного осередку (секретар район­ної або міської організації). Зібрані кошти зберігаються на рахунку відповідної парторганізації та витрачаються згідно з цим Статутом та чин­ним законодавством. Порядок збирання та використання членських внесків визначаються "Положенням про членські внески в СДПУ(О)", яке затверджується Політбюро СДПУ(О).

В. Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри­дична особа має своє найменування (ім'я). Від свого імені во­на набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (наприк­лад, на основі довіреності). Так, спілка (об'єднання) коопера­тивів може представляти інтереси кооперативу і діяти від його імені у відповідних державних та інших органах, а також у

міжнародних організаціях.

Признак – виступ у цивільному обороті від свого імені.

СДПУ(О) є юридичною особою з моменту реєстрації, має печатку з власною емблемою й назвою, круглі печатки та штампи встановленого зразка. Місцеві організації є юридичними особами, мають печатки з ем­блемою партії та власною назвою й штампи, зразки яких затверджуються Політбюро СДПУ(О).

СДПУ(О) має свій прапор, може мати вимпели, значки тощо. Зразки прапора, печатки, емблеми та інших атрибутів партії затверджуються Політбюро СДПУ(О) та реєструються відповідно до чинного законодав­ства України. Обласні, районні (міські) та інші парторганізації користу­ються затвердженою символікою партії.

Використання назви та емблеми СДПУ(О) без офіційної письмової згоди керівних органів партії є незаконним і переслідується в установле­ному законом порядку.

Усі документи партії є її власністю і зберігаються в партійному архіві.

Г. Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов'я­заннями. Відповідно до ст. 203 ЦК України у разі невиконан­ня або неналежного виконання зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки. Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невико­нання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання (ч. 1 ст. 179 ЦК України).

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями на­лежним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст.7 Заки­ну України "Про власність", ст. 32 ЦК України та іншими ак­тами законодавства може бути звернено стягнення. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зо­бов'язаннями держави.

Державна, кооперативна або інша громадська організація не відповідає за зобов'язаннями під­приємства, що входить до її складу і є юридичною особою, а це підприємство не відповідає за зобов'язаннями організації, до складу якої воно входить. У цивільному законодавстві чіт­ко розмежовується відповідальність кооперативного об'єд­нання (спілки) і кооперативних організацій, що входять до його складу, а також відповідальність державно-кооператив­ної або громадської організації та її членів. Для деяких коопе­ративних організацій законом або їхніми статутами може бути передбачена відповідальність членів кооперативної організа­ції за її зобов'язаннями (статті 35 і 36 ЦК України).

Відповідно до цієї ознаки, засновники (учасники) СДПУ (ПРО) не відповідають по його (об'єднання) зобов'язанням, а СДПУ (ПРО) не відповідає по зобов'язаннях перших.

Д. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбіт­ражному чи третейському суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відпові­дальності за порушення зобов'язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті пору­шених цивільних прав, а у зв'язку з цим і необхідність звер­нення з позовом до суду, арбітражного чи третейського суду. Іншими словами, юридична особа стає стороною-позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або тре­тейському розгляді цивільного спору.

Згідно зі ст. 102 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути державні підприємства, установи, орга­нізації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об'єд­нання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

Сторонами в арбітражному процесі — позивачами і відпо­відачами — можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри­дичної особи та у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передба­чених законодавчими актами, — державні та інші органи, громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (статті 1 і 21 Арбітражного процесуального кодексу України). Оскільки у третейському суді розглядаються спори, віднесені до компетенції арбітражного суду, то сторонами в них також можуть бути організації, наділені правами юридичної, особи.

Всі зазначені ознаки (риси) юридичної особи взаємозумовлені і мають розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху­нок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотни­ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун­ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями.

Відсутність хоча б однієї ознаки виключає можливість існування організації як юридичної особи.

2.2. Способи та особливості виникнення громадських організацій і політичних партій, як юридичних осіб.

Відповідно до ст. 28 ЦК України юридичні особи утворю­ються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не пе­редбачений, утворюються в порядку, встановленому їхнім статутом.

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазна­чатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а та­кож інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законо­давству.

Законодавством передбачається кілька способів виник­нення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник май­на або уповноважений ним орган приймає рішення (розпо­рядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку виникають, зокре­ма, підприємства (ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні"). У разі якщо для створення і діяльності підприєм­ства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання ви­дає відповідна рада народних депутатів, а в передбачених за­конодавчими актами випадках — Верховна Рада України за поданням первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної експертизи або відповідної ради народ­них депутатів.

Характеристики

Список файлов реферата