34579 (659131), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Побудова правової держави передбачає непримиренну боротьбу із злочинністю. Для того, щоб ця боротьба була на­ступальною, необхідно в першу чергу створити надійні га­рантії правової та соціальної захищеності слідчих, співробіт­ників карного розшуку та підрозділів боротьби з організованою злочинністю.

В цьому напрямі вважається за можливе та необхідне здійснити такі заходи:

- об’єднати підрозділи оперативно-розшукової юрис­дикції МВС та експертно-криміналістичних служб у єдину організацію - кримінальну міліцію, яка б підпорядковувалась тільки Міністерству внутрішніх справ України та була виведе­на з підпорядкування місцевих органів влади;

- об’єднати слідчі апарати МВС та Прокуратури та утво­рити єдиний незалежний слідчий комітет. На слідчих та опе­ративних працівників треба поширити статус недоторкан­ності аналогічно статусу недоторканності депутатів;

- ввести у практику переміщення оперативних праців­ників та слідчих з одного району в інший після п’яти років роботи з гарантуванням житла та працевлаштування за спеці­альністю членів їхньої родини. У разі виходу на пенсію слідчим та співробітникам кримінальної міліції має бути за­безпечено право вибору іншого місця проживання з вирішен­ням житлової проблеми.

Дізнання здійснюється за правилами, встановленими кри­мінально-процесуальним законом для провадження поперед­нього слідства, за декотрими спеціально обумовленими винят­ками, доповненнями та положеннями.

До числа загальних положень, що характерні для всіх форм дізнання та не властиві попередньому слідству, можна віднести такі.

Особа, яка провадить дізнання, не користується процесу­альною самостійністю в тому обсязі, яким користується слідчий. При незгоді з вказівками прокурора щодо питань про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про зупинення справи орган дізнання (особа, яка провадить дізнання) має право оскаржити їх вищому прокурору, але не припиняючи виконання цих вказівок. Такі вказівки прокуро­ра обов’язкові до виконання, так само як і вказівки про обран­ня, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, провадження окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин.

Повноваженнями по провадженню тих або інших проце­суальних дій закон наділяє не саму особу, яка провадить дізнання, а «орган дізнання». Тому для особи, яка безпосеред­ньо провадить дізнання, обов’язковими є вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, в яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповноважив орган дізнання), підлягають обов’язко­вому затвердженню керівником органу дізнання.

Отже, затвердженню керівником органу дізнання підляга­ють постанови особи, яка провадить дізнання, про виконання таких процесуальних рішень і дій:

- порушення кримінальної справи;

- направлення заяви (повідомлення) за підслідністю;

- відмову в порушенні кримінальної справи;

- направлення кримінальної справи за підслідністю;

- закриття, зупинення, поновлення провадження у справі;

- розшук обвинуваченого;

- проведення обшуку, виїмки, освідування;

- накладення арешту на майно;

- обрання, зміну або скасування запобіжного заходу;

- притягнення особи як обвинуваченого;

- привід обвинуваченого, свідка, потерпілого або розшук обвинуваченого;

- відсторонення обвинуваченого від посади;

- етапування.

Керівник органу дізнання затверджує також протокол затримання.

Затвердженню керівником органу дізнання безсуперечно підлягають всі процесуальні акти, які має санкціонувати про­курор. Вони набирають сили з моменту затвердження їх про­курором. Ті документи, які підлягають затвердженню тільки керівником органу дізнання, набувають юридичної сили з мо­менту їх затвердження останнім.

Низка процесуальних актів не потребує затвердження їх керівником органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за винятком протоколу затримання); постанова про виділення або об’єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відпо­відачем; постанова про приєднання речових доказів до кримі­нальної справи; протокол явки з провиною та інші документи. Складання таких документів віднесено до компетенції особи, яка провадить дізнання, а не органу дізнання. Вони набира­ють законної сили з моменту їх підписання особою, яка прова­дить дізнання.

Прокурор – учасник (суб’єкт) кримінального процесу, на якого згідно із ст. 121 Конституції України покладаються:

- нагляд за додержанням законів органами попереднього слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції;

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні при­мусових заходів, пов’язаних з обмеженням свободи громадян,

Прокурор не уповноважений здійснювати нагляд за діяльністю суду або судді під час розгляду ними кримінальних справ.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов’язаний:

- вживати заходів до того, щоб жодний злочин не зали­шився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відпо­відальності;

- суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не заз­нав незаконного та безпідставного притягнення до криміналь­ної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

- слідкувати за неухильним додержанням встановленого кримінальним законодавством порядку провадження дізнання та попереднього слідства;

- суворо слідкувати за тим, щоб ніхто не був заарештова­ний інакше як за постановою суду або з санкції прокурора;

При вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобо­в’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що об­ґрунтовують проведення арешту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого.

Наділений повноваженнями по нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції вправі:

а) давати вказівки про провадження дізнання та поперед­нього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного захо­ду щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення осо­би як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, а також про проваджен­ня окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;

б) вимагати від органів дізнання та слідчого для пере­вірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відо­мості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;

в) брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попе­реднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

г) повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

д) відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого;

е) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припус­тилися порушення закону при розслідуванні справи;

ж) витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати його слідчому, а також передавати справу від од­ного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування справи;

з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у про­вадженні слідчих органів прокуратури;

і) санкціонувати: арешт; обшук; виїмку документів, що становлять державну таємницю; накладення арешту та виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; відсторонення обвину­ваченого від посади; поміщення обвинуваченого в медичний заклад закритого типу; затверджувати постанови: про ексгу­мацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі спра­вою; про припинення справи за нереабілітуючими підставами; про відміну запобіжного заходу - арешту;

к) продовжувати строк розслідування та тримання обви­нуваченого під вартою;

л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кри­мінальні справи;

м) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

н) змінювати обвинувальний висновок слідчого або скла­дати новий висновок;

о) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попе­реднього слідства є обов’язковими для виконання. Оскаржен­ня отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх вико­нання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.

Виходячи із змісту п. 13 розділу 15 Конституції України, протягом п’яти років після набуття нею чинності зберігається існуючий порядок видачі прокурором санкцій на арешт та тримання під вартою, на затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також на проведення обшуку, а згідно з п. 9 прокуратура продовжує здійснювати надані їй кримінально-процесуальним законом функції до введення в дію нових за­конів.

Прокурор підлягає відводу за тими ж підставами, що й суддя. Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні попе­реднього слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив висновок при розгляді справи в касаційному поряд­ку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу (ст. 58 КПК України).

Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв’язується судом, а при розслідуванні справи - вищим про­курором.

Суддя (суд) - суб’єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно із ст. 124-129 Конституції Ук­раїни судочинство здійснюється Конституційним Судом та су­дами загальної юрисдикції. Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов’язковими до виконання на всій тери­торії держави. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про статус суддів» суддя­ми можуть бути громадяни України, які досягли 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи за юридичним фа­хом не менш як п’ять років. Судді незалежні, незмінювані, не­доторканні. У ст. 127 Конституції України уточнюється, що на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про­живає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суд (суддя) зобов’язаний всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідити із додержанням усіх принципів кри­мінального процесу та правил судочинства всі обставини справи, встановити об’єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів гро­мадян і юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судо­ве слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчи­ненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню головуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання грома­дяни несуть відповідальність за ч.1 ст.185³ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

Розгляд справ у суді здійснюється тільки щодо обвинува­чених та лише за тим обвинуваченням, за яким вони були віддані до суду.

Під час розгляду кримінальної справи суд не пов’язаний з висновками органів попереднього слідства, а також думками учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі За­кону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переко­нанням, заснованим на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що ви­ключають сторонній вплив на суддів.

У відповідності зі ст. 275-277 КПК України суд, виявив­ши в процесі судового слідства в діях обвинуваченого наявність більш тяжкого злочину або злочину, за яким обвину­вачення йому не було пред’явлено, повертає справу на додаткове розслідування. Розглянути справу по суті він у цих ви­падках не може. Інколи кримінальні справи повертаються на дослідування лише тому, що необхідна перекваліфікація дій обвинуваченого. Виникає тяганина. Витрачаються сили та кошти. Тут закономірно постає запитання: чому ж суд не може виправити помилку слідства?

В даній ситуації можна було б надати суду право са­мому своєю ухвалою змінити обвинувачення, так само й за умови, що така зміна пов’язана з погіршенням стану обвину­ваченого. При цьому суд повинен ознайомити з прийнятим рішенням обвинуваченого та інших учасників процесу, відкла­сти судове засідання на три доби, вручивши обвинуваченому копію своєї ухвали.

Суддями та народними засідателями можуть виступати тільки особи, які не підлягають відводу. Суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу (ст. 54 КПК Ук­раїни) у таких випадках:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивіль­ним відповідачем або родичем будь-кого з них, а також роди­чем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів по­терпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача або розглядав по цій справі скаргу в порядку ст. 236², 236⁴, 236⁶ КПК України;

3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в ре­зультатах справи;

4) за наявності інших обставин, що викликають сумнів в об’єктивності судді або народного засідателя.

Характеристики

Список файлов реферата