34473 (659099), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

За цих умов Верховна Рада України прийняла безпреце­дентне рішення працювати в режимі одного засідання аж до остаточного прийняття Конституції України. Після безсон­ної для депутатів «конституційної ночі» 28 червня 1996 р. о 9 годині ЗО хвилин Основний Закон України було прийнято. Відтоді 28 червня оголошено державним святом —Днем Конституції України.

Після прийняття Конституції України її текст ще кілька днів проходив мовно-термінологічну експертизу, після чого був офіційно оприлюднений. Але набула чинності Консти­туція України вже з 28 червня 1996 р.

З прийняттям нової Конституції України процес юри­дичного оформлення української державності можна вважа­ти в основному завершеним, хоча ряд важливих питань ще потребують свого вирішення.

6. Конституція України — Основний Закон держави

Що ж являє собою Конституція України як юридичний акт найвищої сили? Сам термін «конституція» походить від латинського слова, що означає «устрій», «встановлення». У Дав­ньому Римі конституціями називалися деякі акти імпера­торської влади, а у феодальній Речі Посполитій—сеймові постанови. У схожому значенні вжито це слово і в знамени­тій Конституції Пилипа Орлика, повна назва якої звучить так: «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запо­розького».

Нині конституцію розуміють як основний закон держави, що визначає основи суспільного і політичного ладу, правове становище людини й громадянина, структуру та організацію діяльності органів державної влади і місцевого самоврядуван­ня, державну символіку та інші найважливіші з точки зору держави питання її функціонування.

Як нормативний акт конституція характеризується таки­ми юридичними властивостями:

1. Конституція має установчий, програмний та ідеологіч­ний характер, тобто є первинним елементом, на якому за­сновуються права та обов'язки більшості суб'єктів держав­ного й суспільного життя; встановлюючи певні «правила гри» в державі і суспільстві, водночас визначає програму, перспективу державного й суспільного розвитку; створює певне ідеологічне забезпечення для закріпленої форми дер­жавного і суспільного ладу.

2. Конституція має найвищу юридичну силу порівняно з будь-якими нормативними актами держави і навіть порів­няно з міжнародно-правовими актами, давати згоду на обов'язковість яких держава може лише за умови, що вони не суперечать конституції.

3. Конституція має підвищену стабільність, змінити її положення, як правило, дуже важко (в Україні для цього в багатьох випадках потрібен референдум).

4. Конституція виступає юридичною базою поточного за­конодавства. Всі нові закони ніби «відштовхуються» від кон­ституції, розвиваючи далі її положення і в жодному разі не виходячи за межі, визначені конституцією.

5. Конституція має специфічний предмет правового регу­лювання — найважливіші в державі суспільні відносини.

6. Конституція розробляється і приймається в особливому порядку. З цією метою створюються спеціальні органи (наприклад, Установчі збори) або парламент застосовує спеціальну процедуру, яка вимагає схвалення конституції не простою, а кваліфікованою більшістю голосів. Можливе також прийняття конституції референдумом. За старих часів практикувалося ще своєрідне «дарування» конституції монархом або іншим представником вищої влади (так зване «октроювання»), але нині така практика здається недореч­ним і недемократичним анахронізмом.

7. Конституція має високий рівень захисту з боку держа­ви. Фактично весь апарат держави працює на дотримання конституційних положень. Крім того, майже в кожній дер­жаві є органи, для яких захист конституції є основним зав­данням. В Україні, зокрема, діє Конституційний Суд Украї­ни — єдиний орган, який може вирішувати питання про конституційність тих чи інших актів вищих органів влади.

За своєю юридичною формою розрізняють писані і непи­сані конституції. (Неписаними конституціями називають низку самостійних законів держави, які в своїй сукупності оголошуються Конституцією держави, хоча єдиного доку­мента з такою назвою і немає. Класичним прикладом є неписана конституція Великобританії, яку складають зако­ни, перші з яких прийнято ще у XIII ст.)

Відповідно до порядку свого прийняття, зміни та скасу­вання конституції поділяються на гнучкі та жорсткі. Гнучкі конституції, як правило, приймаються (змінюються, скасо­вуються) парламентом у порядку, який відрізняється від звичайного лише необхідністю кваліфікованої більшості голосів. Для зміни жорсткої конституції потрібна не лише кваліфікована більшість голосів, а й виконання ряду додат­кових процедур.

Виходячи з форми державного устрою країни, розріз­няють також федеративні та унітарні конституції.

Конституція України за своїми юридичними ознаками — це писана, жорстка, унітарна конституція.

4

Характеристики

Список файлов реферата