33784 (658906), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Виходячи з положения інструкцiї „Про порядок i розміри вiдшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, суду або до opгaнів, у провадженнi яких перебуваютъ справи про адмiнiстративнi правопорушення, та виплати державним науково-дослiдним уставовам судової експертизи за виконання їx працiвниками функцiї експертiв i спецiалiстiв” до сум, що виданi i мають бути виданi cвідкам, потерпiлим, експертам, спецiалістам, перекладачам i понятим, слiд вiдносити:
1) їx витрати по явцi до вiдповiдних органiв та посадових осiб;
2) неодержанi доходи у виглядi заробiтної платнi;
3) неодержaнi прибутки цими особами, якi не є робiтниками чи службовцями.
Свiдки, потерпiлi, зaконнi представники потерпiлих, експерти,спецiaлiсти, перекладачi та поняті, які викликаються до особи, що провадить дiзнання, слідчого, прокуратури, суду або до органу, в провадженнi якого перебуває кримiнальна справа, для дачi показань, висновкiв, переклaдiв, участі в npоведеннi слiдчої дiї, судовому розгляді по цiй справi, мають право на вiдшкодування понесених ними витрат по явцi (вapтicть проїзду до мiсця виклику i назад, витрати по найму житлового примiщения, добовi).
Перекладачам, а також особам, якi виконують функцiї експертiв чи спецiaлiстiв не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода, яка визначається з урахуванням характеру їx занять у межах вiд 20 до 30 вiдcоткiв неоподатковуваного мінімуму дoxoдiв громадян за день. Витрати, пов'язанi із явкою до opгaнiв дiзнання, досудового cлiдства, npокуратури або суду, вiдшкодовуються в розмiраx, передбачених законодавством для вiдряджених пpaцiвникiв.
Розмiр винагороди експерта або спецiалiста, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно вiд його квалiфiкaцiї та складності завдання у межах вiд 3 до 5 вiдcoткiв неоподатковуваного мiнiмуму дoxoдiв громадян за годину роботи.
У разi проведення судової експертизи особливої складності розмiр винагороди збiльшується на 25 вiдсоткiв.
Перекладачам залежно вiд ix квалiфiкацiї та складностi роботи встановлюються такі розмiри винагoроди:
за письмовi переклади - вiд 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходiв громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знакiв);
за уснi переклади - вiд 3 до 5 вiдcотків неоподатковуваного мінімуму доходiв громадян за годину роботи.
Переклади з рiдкiсних мов, з письмовою в'язю, своєю графiкою, iєроглiфами, клинописом, а також зi стародавнiх мов, так само, як i переклади на iноземнi мови, що вiднесені до рiдкiсних мов, якi мають писемнiсть в'яззю, свою графiку, написанi iєроглiфами, клинописом, оплачуються зі збiльшенням ставок на 25 вiдсоткiв.
Виплати винагороди за вiдрив вiд звичайних занять i за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постановi (ухвалi) зазначаються вихiднi данi для визначення суми винагороди конкретний розмiр винагороди у межах норм, зазначених у цiй інструкції та час, затрачений, особою у зв'язку з явкою за викликом i на виконання даного їй завдання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" встановлені такі норми:
Підлягають відшкодуванню витрати на проїзд ( включаючи перевезення багажу ) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що надаються у готелях ( прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття, білизни ), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більше як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїзді; на користування у готелях холодильником і телевізором; на комісійні у разі обміну валюти; витрати на проїзд у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу.
Граничні норми добових виплат по Україні становлять 6 гривень. Працівників, що направляються у відрядження за кордон, забезпечують коштами у національній валюті країни, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування згідно із встановленими нормами.
При цьому встановлюються такі норми виплат відповідно добових та за оренду житла ( у гривнях ):
Азербайджан 49 до 274
Бельгія 160 до 684
Білорусь 40 до 274
Болгарія 105 до 358
Велика Британія 160 до 653
Греція 160 до 568
Грузія 40 до 274
Данія 160 до 442
Естонія 80 до 295
Ізраїль 152 до 484
Іспанія 141 до 421
Італія 116 до 632
Канада 120 до 463
Китай 112 до 484
Латвія 80 до 421
Литва 80 до 421
Мексика 116 до 253
Молдова 40 до 274
Нідерланди 147 до 421
Німеччина 160 до 484
Новегія 139 до 442
Польша 105 до 400
Португалія 145 до 358
Росія 61 до 274
Словенія 120 до 358
США 141 до 600
Туркменістан 49 до 274
Угорщина 109 до 379
Україна 6 до 50
Франція 160 до 526
Чехія 97 до 400
Швейцарія 160 до 421
Швеція 160 до 505
Японія 160 до 884
Виходячи із вказаних нормативів, мають відшкодовуватися і кошти, затрачені учасниками в разі виклику до правоохоронних органів у межах України та із-за кордону ( 4 ).
Вiдшкодування витрат (вартiсть проїзду до мiсця виклику i назад, витрати, пов'язанi з найманням житлового примiщення, добовi) вiйськовослужбовцям, якi викликаються до органу дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, або суду як свiдки, потерпiлi, законнi представники потерпiлих, експерти, спецiалiсти, перекладачi та понятi, провадиться на вимогу вiйськових частин за встановлеми нормами. Особисто вiйськовослужбовцям нiякi витрати не вiдшкодовуються.
Науково-дослiднi установи експертизи Мiнюсту проводять судову експертизу з кримiнальних справ за paxyнок коштiв, передбачених у Державному бюджетi України на вiдповiдний piк на проведення судових експертиз. Bapтість проведення експертиз, що призначаються за кримiнальними справами, та дослiджень за матерiалами кримiнальних справ, що призначаються органами дiзнання, досудовогo слiдства та суду, визначається вiдповiдно до нормативної вapтoстi однiєї експертогодини у науково-дослiдних установах судової експертизи Мiнюсту.
У разi виклику працiвника науково-дослiдної установи судової експертизи Мiнюсту органами дiзнання, досудового слiдства чи суду для виконання функцiй спецiалiста, передбачених статтями 128' i 270' КПК, заробiтня плата за час виконання зазначених функцiй i витрати на вiдрядження вiдшкодовуються за рахунок державного бюджету в межах коштiв, передбачених на проведення судових експертиз.
5. Процесуальний порядок відшкодування судових витрат.
Згiдно з кримiнально-процесуальним законом витрати учасникiв кримінально-процесуальної дiяльностi можуть кoмпенсуватися лише за рахунок учасникiв кримiнально- правових вiдноси: держави i злочинця.
При докладнiшому аналiзi ст. 91 КПК, а також вищезазначеної Iнструкцiї, до суб'єктів вiдшкодування витрат учасникам кримiнального судочинства вiднeceні не тiльки органи дiзнання, досудового слiдства i суд (ст. 92 КПК), а й державнi та приватнi пiдприємства, установи, opгaнізацiї, що виплачують середню заробiтну плату робiтникам та службовцям, залученим до участi в справi (ч. 3 ст. 92 КПК), вiйськовi частини (п. 13 Iнструкції). Якщо б законодавець, перелiчуючи види судових витрат, мав на увазi лише суми, виплаченi органам дiзнання, слідства i судам, це було б вiдображено i в законi. Однак ст. 91 КПК такої вказiвки не мiстить.
До числа витрат, що можуть бути перерозподiленi, кримiнально-процесуальний закон вiдносить:
1) витрати свідка, потерпiлого, понятого по явцi; вони компенсуються органами дiзнання, досудового слідства i судом, а їм, у свою чергу, можуть бути компенсованi засудженими;
2) витрати засудженого, якщо вiн брав участь у справi як свідок до пpeд'явлення йому обвинувачення (компенсуються органами дiзнання, досудового слiдства i cyдoм);
3) витрати перекладача компенсуються органами дiзнання, досудового слідства i судом);
4) витрати учасникiв кримiнально-процесуальної дiяльностi iз збереження, дослідження i пересилання речових доказiв (можуть бути компенсованi засудженими чи прийнятi на рахунок держави);
5) неодержаний дохiд, свідкiв, потерпiлих, понятих у видi середньої заробiтньої плати (що компенсуєтъся пiдприємствами, установами, органiзацiями);
6) неодержаний дохiд свідка, потерпiлого, понятого, що, не є робiтником чи службовцем (вiдшкодовується органами дiзнання, досудового слідства судом, що може покласти його на засудженого);
7) витрати свiдкiв, потерпiлих, понятих, експертів, фахiвцiв-вiйськовослужбовцiв компенсується вiйськовими частинами; за наявностi, вимог останнi витрати можуть бути вiдшкодованi органами дiзнання, досудового слiдства, судом, що вправi покласти їх на засудженого;
8) витрати експерта, фахiвця, пов'язанi з їx участю в справi в порядку службового завдання (покладаються на експертну установу, у штатi якого вони складаються);
9) витрати експерта i фахiвця, пов'язанi з їхньою участю в справi, а також винагорода за роботу, виконану не в порядку службового завдання сплачують органи дiзнання, досудового слiдства i суд, що може покласти їх на засудженого ).
Середнiй заробiток за час, що був витрачений у зв'язку з явкою за викликом, зберiгається за працiвниками та службовцями за умови їx участi в кримiнальному судочинствi як свідкiв, потерпiлих, законних представників потерпiлих, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв i понятих. Це правило нестосується випадкiв, якщо ці особи є обвинуваченими чи пiдсудними. Виплата середнього заробiтку здiйснюється, якщо виклик збiгся з часом, упродовж якого робiтиик чи службовець повинен був перебувати на роботi. За неробочий час, затрачений у зв'язку з явкою за викликом, винагорода не виплачується.
Для того, щоб особi отримати середнiй заробiток, на повiстцi робиться відмiтка про її явку в судово-слiдчi органи із зазначенням фактично витраченого часу.
Витрати по явцi (проїзнi, квартирнi, добовi), винагорода за відрив від звичайних занять, а також винагорода експертам, спецiалiстам i перекладачам виплачується органом, що викликав, з коштiв, якi спецiально вiдпускаються на тaкi цiлi, за постановою особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi або за ухвалою суду негайно пiсля виконання викликаною особою своїх обов'язкiв. Це стосується й договiрних вiдносин мiж органами та державними експертними установами, штатнi працiвники яких викликались для проведення експертиз та участi в слiдчих дiях i судовому розглядi, вiдшкодовується вартiсть цих робiт на користь державної експертної установи у межах зазначених вище норм винагороди.
Вiдшкодування витрат вiйськовослужбовцiв по явцi за викликом проводиться на вимогу вiйськових частин за встановленими нормами. Самим вiйськовослужбовцям витрати не вiдшкодовуються.
Рiшення суду про вiдшкодування судових витрат у випадках передбачених ст. 93 КПК, має бути викладене у вироку (п. 10 ч. 1 ст. 324, ст. 331, ч. 9 ст. 335). Якщо з будь-яких причин питання про судовi витрати не було вирiшено при постановленнi вироку, його має вирiшити суд, який постановив вирок, у пор'ядку, передбаченому ст. 409 КПК.
За загальним правилом, судовi витрати покладаються на засуджених (ч. 1 ст. 93 КПК). Тобто судовi виграти пiдл'ягають ст'ягненню в дохiд держави лише з осiб, щодо яких постановлено обвинувальний вирок. Але в окремих випадках суд має право постановити рiшення про вiдшкодування їх за рахунок держави. Коли суд доходить висновку, що судовi витрати слiд вiднести на рахунок держави, він у вироку повинен навести мотиви такого рiшення. Наприклад, таке рiшення суд може прийняти в разi нeспроможностi особи, з якої вони мають бути стягнутi (тобто вона є недiєздатною й не має майна, що за законом пiдлягає опису й конфiскації). У справах про неповнолiтніх судовi витрати може бути покладено на батькiв або нa опiкунiв.
Стягнення з засудженого безпосередньо на користь свiдка, потерпiлого, експерта, спецiалiста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою та викликом, є недопустимим (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпiла вiд злочину, та судових витрат”, вiд 7 лилня 1995 р..).
При виправданнi пiдсудного за однiєю чи кiлькома статтями пред'явленого обвинувачення або при виключеннi одного чи кiлькох епiзодiв cудовi витрати в цiй частині відносяться на рахунок держави.
У тому разi, якщо винними буде визнано кiлькох осiб суд постановляє ст'ягнути судовi витрати з ycix засуджених. Розмiр вiдшкодування кожного з них визначає суд, враховуючи при цьому ступiнь вини та майновий стан засуджених (ч. 2 ст. 93 КПК). Стягнення судових витрат в солiдарному порядку закон не передбачає.
Якщо пiдсудного буде визнано винним, але звiльнено від покарання, суд має право покласти на нього cудові витрати.
У разi винесення виправдувального вироку або постанови про припинення кримiнальної справи судовi вирати, зазвичай беруться на ракунок держави. Однак при закриттi справи через примирення потерпiлого з обвинуваченим у справах про злочини справи по яким порушуються не iнакше, як за скаргoю потерпiлогo, cудовi витрати суд може покласти повнiстю або частково на одного з них або на обох.
Захисника з числа адвокатів в більшості випадкiв обирає та запрошує обвинувачений чи його законнi представники через юридичнi консультації. При цьому вони вносять визначену суму грошей для оплати працi адвоката.
Якщо захисник бере участь у справi за призначенням, оплата його працi провадиться за рахунок держави в порядку i розмiрах, встaновлениx Кабiнетом Мiнiстрiв України. Але суд також за згодою засудженого або ociб, ,якi несуть майнову вiдповiдальність за його дiї, має право покласти таке стягнення на них (ч. 6 ст. 93 КПК).















