33747 (658893), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У підрозділі 1.2. «Становлення та історична обумовленість врахування стану сильного душевного хвилювання в українському кримінальному праві» проаналізовано нормативне регулювання цього поняття, починаючи з Руської Правди до КК 1960 р. Доведено, що прототип поняття стану сильного душевного хвилювання існував в праві ще на початку ХI ст., вперше безпосередньо використано це поняття в Кримінальному Уложенні 1903 р., проте визначальний вплив на його сучасне розуміння мало кримінальне право радянського періоду, зокрема його нормативне закріплення в КК 1960 р.

У підрозділі 1.3. «Психологічні аспекти встановлення обсягу та змісту поняття стану сильного душевного хвилювання» розмежовуються та аналізуються поняття «емоції», «емоційний стан» тощо. Досліджуються поняття афекту, фрустрації, стресу, гніву, страху та ін. Доводиться, що визначальним, з психологічної точки зору, для наявності стану сильного душевного хвилювання є встановлення деструктивного впливу емоційного стану, в якому перебуває особа, на її свідомість, а отже, і на поведінку. Таким впливом безумовно характеризується афект. Проте глибина часткового звуження свідомості та порушення регуляції поведінки досягає того ж рівня, що і при афекті, якщо особа перебуває у таких емоційних станах, як стрес та фрустрація. Відтак за наявності лише станів, що характеризуються з психологічної точки зору, може мати місце стан сильного душевного хвилювання.

У підрозділі 1.4. «Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання за кримінальним законодавством зарубіжних держав» розглядається вирішення цього питання у законодавстві окремих європейських держав. Зроблено висновок, що емоційні стани, які зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, використовуються законодавцями цих держав як для диференціації, так і для індивідуалізації кримінальної відповідальності. Для позначення таких емоційних станів у КК зарубіжних держав використовується різна термінологія. Проте здебільшого все ж таки вказується або на «стан сильного душевного хвилювання», або ж використовується психологічний термін – «афект», що, як обґрунтовано у дисертації, істотно звужує поняття «стан сильного душевного хвилювання».

Розділ 2 «Регламентація стану сильного душевного хвилювання у Кримінальному кодексі України» містить чотири підрозділи. У підрозділі 2.1. «Стан сильного душевного хвилювання як ознака суб’єктивної сторони складу злочину» досліджується місце стану сильного душевного хвилювання у системі ознак складу злочину. Аргументується теза, що найбільш обґрунтованою є позиція визнання емоційного стану самостійною ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину, а не ознакою суб’єкта складу злочину чи елементом змісту вини. Доводиться, що за чинним КК емоційний стан, як обов’язкова (конститутивна) ознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину (ст.ст. 116, 123 КК), яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію, знаходить вияв лише у стані сильного душевного хвилювання. При вчиненні інших злочинів цей стан може враховуватися судом лише при індивідуалізації відповідальності, тобто бути так званою «факультативною» ознакою суб’єктивної сторони складу злочину. Такого ж значення можуть набувати й інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи.

Для закріплення цього питання на нормативному рівні пропонується доповнити розділ V Загальної частини КК статтею 25¹, у ч. 1 якої визначалося б поняття «стан сильного душевного хвилювання».

У підрозділі 2.2. «Стан сильного душевного хвилювання як обставина, яка пом’якшує покарання» аналізується п. 7 ч. 1 ст. 66 КК. Досліджуються обставини, що можуть обумовити виникнення цього стану та питання про спрямованість суспільно небезпечних діянь винного в такому випадку. Доводиться, що для наявності аналізованої обставини, яка пом’якшує покарання, визначальним є перебування винного в стані сильного душевного хвилювання незалежно проти кого були спрямовані неправомірні або аморальні діяння, які обумовили виникнення такого стану (проти винного чи його близьких) і правоохоронюваним інтересам якої особи винний заподіяв шкоду (особи, поведінка якої обумовила виникнення такого стану, чи третьої особи). Обґрунтовується доцільність закріплення у ч. 3 пропонованої ст. 25¹ умов, за яких стан сильного душевного хвилювання враховується як обставина, що пом’якшує покарання.

У підрозділі 2.3. «Стан сильного душевного хвилювання як конститутивна ознака складів злочинів, передбачених ст.ст. 116 та 123 КК України» доводиться, що на відміну від випадків, коли стан сильного душевного хвилювання набуває кримінально-правового значення обставини, що пом’якшує покарання, конститутивною ознакою складів аналізованих злочинів він вважається лише за умови, що такий стан обумовлений визначеними в цих статтях обставинами та якщо діяння винного спрямовані проти особи, поведінка якої обумовила виникнення такого стану. Аналізуються передбачені в цих статтях обставини, які можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання. Пропонуються власне їх розуміння. Зокрема, під поняттям насильства у ст.ст. 116, 123 КК пропонується розуміти як фізичне, так і психічне насильство, причому основна його риса – спроможність викликати у особи стан сильного душевного хвилювання; тяжкість образи повинна визначатись з урахуванням її характеру і обставин, за яких вона була нанесена, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних критеріїв. Аргументується недоцільність закріплення у диспозиціях ст.ст. 116, 123 КК таких ознак, як «раптовість» та «систематичність».

У підрозділі 2.4. «Врахування стану сильного душевного хвилювання при конструюванні санкції ст.ст. 116, 123 КК України» підтримується позиція, за якої ступінь зміни тяжкості встановленого покарання з урахуванням кваліфікуючої ознаки може бути виміряний в одиницях, одержаних від поділу медіани (середнього значення) покарання, передбаченого за злочин з кваліфікованим складом, на медіану покарання, визначеного за злочин з основним складом. Доводиться, що ступінь пом’якшення покарання за вчинення вбивства та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання порівняно з санкцією ч. 1 ст. 115 та ч. 1. ст. 121 КК є різним, що, як видається, є неприпустимим. На основі цього обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення санкцій ст.ст. 116, 123 КК.

Розділ 3 «Врахування стану сильного душевного хвилювання у правозастосовній діяльності» має два підрозділи. У підрозділі 3.1. «Врахування стану сильного душевного хвилювання у кримінально-правовій кваліфікації» розглядаються питання кримінально-правової кваліфікації в таких випадках, як вчинення вбивства чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно у стані сильного душевного хвилювання; заподіяння у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть; заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди іншої, окрім смерті чи тяжкого тілесного ушкодження; заподіяння в такому стані шкоди правоохоронюваним інтересам третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами. За результатами такого аналізу висловлюються конкретні пропозиції як стосовно подальшого вдосконалення висловлених у кримінально-правовій літературі правил кваліфікації вчинених у стані сильного душевного хвилювання діянь, так і стосовно вдосконалення КК та зміни постанов Пленуму Верховного Суду України в цій частині.

У підрозділі 3.2. «Врахування стану сильного душевного хвилювання при призначенні покарання» простежено тенденції судової практики щодо розгляду справ аналізованої категорії. Не виявлено жодного випадку, коли судом до особи, винної у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ст.ст. 116, 123 КК, застосовувався б інститут звільнення від кримінальної відповідальності, хоча юридичних перешкод у цьому не було. Зроблено висновок, що суди України за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, з - поміж інших, найчастіше застосовують кримінальну відповідальність у формі осуду з призначенням та виконанням (відбуванням) покарання (приблизно 47%). У більш як половині випадків за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК, особа звільняється від відбування покарання умовно (на підставі ст.ст. 75, 79 КК – 42%) чи безумовно (лише на підставі Закону України «Про амністію» – 11%). У справах про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачено ст.ст. 116, 123 КК, суди, як правило, призначають покарання у межах санкцій цих статей. Не зафіксовано жодного випадку застосування ст. 69 КК. За вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, за підрахунками, приблизно у 83% випадків застосовується покарання у виді позбавлення волі на певний строк, і лише у 17% – у виді обмеження волі. Приблизно у двох третинах випадків покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначається на строк менше трьох років, а найчастіше – двох років позбавлення волі, що додатково підтверджує доцільність перегляду санкції ст. 116 КК.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми сутності та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання, що виявляється у виділенні кримінально-правового та психологічних аспектів досліджуваного поняття, встановленні їх змісту, розмежуванні значення цього стану як конститутивної ознаки складу злочину та обставини, що пом’якшує покарання, а також встановленні кола суспільно небезпечних діянь, за вчинення яких у такому стані повинна застосовуватися кримінальна відповідальність. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань досліджено, з врахуванням сучасних підходів у психологічній науці, обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, а на основі опрацювання юридичної літератури та вивчення судової практики встановлено його кримінально-правове значення, що дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.

Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для навчального процесу, зокрема, при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі, отримані в дисертації результати:

1. Виділено кримінально-правовий та психологічний аспекти стану сильного душевного хвилювання. Кримінально-правовими ознаками аналізованого поняття є те, що: станом сильного душевного хвилювання може вважатися лише емоційний стан, який обумовлений визначеними законом умовами; цей стан має місце, якщо внаслідок перебування в ньому значною мірою обмежується здатність особи усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними; такий стан може мати місце тільки під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння. З позицій психології стан сильного душевного хвилювання – це не будь-який емоційний стан особи, а лише такі його різновиди, як афект, стрес і фрустрація.

2. Запропоновано авторське визначення стану сильного душевного хвилювання як юридико-психологічного поняття, під яким у кримінальному праві пропонується розуміти емоційний стан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.

3. Додатково обґрунтовано, що з - поміж інших висловлених в літературі позицій найбільш правильною є визнання емоційного стану (емоцій) ознакою саме суб’єктивної сторони складу злочину. Окрім цього, аналізом положень КК встановлено, що як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу конкретного злочину, яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію поведінки особи, емоції проявляються лише у стані сильного душевного хвилювання. Тобто, лише у злочинах, відповідальність за вчинення яких передбачено у ст.ст. 116, 123 КК, ця ознака є конститутивною. Інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи, які можуть характеризувати суб’єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи, можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та покарання тощо.

4. Проаналізовано кожну з обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, які визначені у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК та у ст.ст. 116, 123 КК, запропоновано власні визначення цих понять.

5. Запропоновано обґрунтовані варіанти вирішення найбільш дискусійних у теорії та судовій практиці питань щодо кримінально-правової кваліфікації вчинених в стані сильного душевного хвилювання діянь, а саме:

• дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за ст.ст. 118, 124 КК;

• у випадку заподіяння, за наявності інших ознак, у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, діяння повинно бути кваліфіковане лише за ст. 123 КК;

• заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку, настає лише у випадках, передбачених у Особливій частині КК, тобто за ст.ст. 116, 123 КК; в інших випадках такої відповідальності не повинно бути;

• вчинення у стані сильного душевного хвилювання, обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою, діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’якшує покарання.

1. Констатовано на підставі узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, що суди загалом правильно застосовують положення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлені в процесі дослідження випадки неточного застосування кримінального закону певною мірою спонукали обґрунтувати конкретні пропозиції.

Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, пов’язаних з вчиненням особою, яка перебуває у стані сильного душевного хвилювання кримінально-протиправних діянь, пропонується внести до КК такі зміни та доповнення:

1. Доцільно доповнити КК статтею 25¹ у такій редакції:

«Стаття 25^1.Стан сильного душевного хвилювання

1. Станом сильного душевного хвилювання визнається емоційний стан особи у виді афекту, стресу чи фрустрації, котрий значною мірою обмежує її здатність усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними під час вчинення нею передбаченого КК суспільно небезпечного діяння.

Характеристики

Список файлов реферата