31700 (658296), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Набули подальшого розвитку:
1. Положення про те, що відмежування відносин “договірної” залежності від інших випадків зобов’язань боржника перед кредитором може бути проведене шляхом використання двох самостійних критеріїв у вигляді постійної можливості для материнського товариства:
1) нав’язувати залежному товариству прийняття певних рішень, та/або 2) призначати і зміщати керівні органи залежного товариства в силу участі в капіталі залежних товариств.
2. Поняття холдингу в нафтогазовому комплексі України як сукупності господарських товариств, пов’язаних відносинами контролю, що здійснюється материнським товариством над дочірнім.
3. Положення про те, що обумовлений необхідністю контролю за природними монополіями підвищений рівень державного регулювання статутної та внутрішньогосподарської діяльності холдингу в нафтогазовому комплексі створює комплексні правовідносини, характерні взаємозв’язком і взаємозалежністю, але не єдністю приватно-правових та публічно-правових елементів в регулюванні господарської діяльності холдингу.
На підставі цих та інших висновків дисертантом вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження.
Зокрема пропонується:
а) Статтю 118 ЦК України доповнити частиною 3 “Обов’язкові вказівки материнського товариства”;
б) Статтю 10.2.3 статуту НАК “Нафтогаз України” доповнити частиною третьою “Представництво представників дочірнього товариства на загальних зборах материнського товариства”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті опрацювання і дедуктивного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, цивільних і господарських справ.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, при доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань цивільно-правового регулювання холдингових та інших інтегрованих формувань, зокрема, Цивільного кодексу, у навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного та підприємницького права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судів, господарських судів України, правоохоронних органів, у правозастосовчій практиці з питань корпоративного та договірного права, у тому числі між пов’язаними особами.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Корпоративні права”.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані і знайшли своє відображення в публікаціях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “правознавство”, використовувалися при проведенні практичних занять з цивільного права, а також були предметом обговорення на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих вчених” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003 року) та “Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених” (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 23–24 жовтня 2003 року).
Окремі положення дисертації використовувалися при проведенні учбово-методичних семінарів спеціалістів системи нафтогазового комплексу.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Структура роботи визначається об’єктом дослідження і підходом до дослідження проблеми та складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють 6 параграфів, висновку, списку використаних джерел, нормативних актів. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з яких 20 сторінок займає список використаних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі розкривається сутність і стан проблем цивільно-правового регулювання правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України, обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета та задачі, подається коротка анотація нових наукових положень, практичне значення одержаних результатів.
У Розділі I “Загально-теоретичні питання правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України” характеризуються історичні передумови формування сучасного нафтогазового комплексу України, досліджується поняття нафтогазового комплексу, його елементи, особливості правосуб’єктності підприємств газопостачання.
У підрозділі 1.1 “Поняття нафтогазового комплексу України” визначено основні історичні, економічні і юридичні передумови та особливості розвитку нафтогазового комплексу України в сучасних умовах, досліджено поняття правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
В Україні здавна промислово видобувають нафту і газ в значних обсягах, задовольняючи 23–25% власного споживання цих енергоносіїв, що є найкращим показником у Східній Європі.
Наприкінці 90-х років видобуток вуглеводнів в Україні опинився під загрозою суттєвого скорочення внаслідок постійного зменшення розвіданих покладів природного газу і нафти, значного зниження введення в експлуата - цію нових свердловин, обумовленого недофінансуванням планового експлуатаційного буріння, відпрацюванням ресурсу бурових установок, пов’язаним з цим зменшенням обсягів наукових-технічних досліджень, підготовки спеціалістів галузі та постійним зростанням заборгованості по заробітній платі, що зруйнувало систему розрахунків в галузі.
Потрібен був якісно новий підхід до ситуації, що склалася в нафтогазовому комплексі України та кардинальні зміни в його структуруванні.
Вирішення системної кризової ситуації в нафтогазовому комплексі організаційно роз’єднаним, невеликим та малопотужним юридичним особам з нафтогазовидобування, переробки, транспортування та реалізації було не під силу, що вимагало довготривалих і величезних капіталовкладень з боку великої виробничої структури з юридично чіткою та ефективною організаційною формою, потужною матеріально-технічною базою, відповідним науково-виробничим і кадровим потенціалом.
В цих умовах, за нагальної необхідності кардинальних змін та структурування нафтогазового комплексу України, найоптимальнішим підходом було створення НАК “Нафтогаз України” у вигляді відкритого акціонерного товариства, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж, статутний фонд якого сформовано шляхом передачі у власність акцій акціонерних товариств, утворених на базі державних підприємств нафтогазового комплексу.
Обґрунтовано висновок про те, що структуру нафтогазового комплексу України становить материнська компанія – НАК “Нафтогаз України”, що складається з належного цій юридичній особі єдиного майнового комплексу і групи дочірніх підприємств та підприємств, в яких 100 відсотків або певний пакет акцій чи часток належить акціонерному товариству, структурно заснованих на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
Наведене виступило підґрунтям для визначення поняття нафтогазового комплексу України як сукупності взаємопов’язаних юридичних осіб певної організаційно-правової форми в сфері видобування, транспортування, переробки нафти і газу та розподілу продуктів їх переробки.
Елементами правового статусу юридичної особи нафтогазового комплексу виступають правосуб’єктність, правовий режим майна та взаємовідносини між юридичними особами цього комплексу.
Під правосуб’єктністю юридичної особи зазвичай визнається наявність у неї якостей суб’єкта права, тобто правоздатності і дієздатності.
Придбання та здійснення прав і обов’язків юридичною особою є прерогативою її органу, що позначає особу (одноосібний орган) або групу осіб (колегіальний орган), що представляють інтереси цієї юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності).
Обґрунтовується висновок про те, що під органом юридичної особи слід розуміти умовну юридичну конструкцію, направлену на формування і вираження волі юридичної особи через посередництво особи або групи осіб, які здійснюють керівництво діяльністю цієї організації.
Сутністю і головним призначенням органу юридичної особи є сприяння формуванню та/або вираженню цього колективного утворення.
Обґрунтовано висновок про те, що правова природа відносин між управителем та управляємим ним товариством чи іншою організацією полягає в тому, що управитель заступає на місце виконавчого органу такої організації.
Передача управителю повноважень з управління товариством не означає, що виконавчий орган товариства зникає. В цьому випадку відбувається заміщення на певний строк виконавчого органу іншою самостійною особою.
Отже, правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу є комплексом елементів юридичної особи, до якого входять правосуб’єктність, правовий режим майна, взаємовідносини між юридичними особами комплексу.
У підрозділі 1.2 “Правосуб’єктність юридичних осіб газопостачання” розглядаються основні положення та особливості регулювання правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання.
Встановлено, що в Україні реалізація природного газу з ресурсів НАК “Нафтогаз України” здійснюється дочірньою компанією “Газ України” безпосередньо споживачам, а також через відкриті акціонерні товариства з газопостачання та газифікації, ДКП “Київгаз” та суб’єкти господарської діяльності, що мають ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
Юридичні особи газопостачання забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами, укладеними з постачальниками та споживачами, а також виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, ведуть облік газу, протранспортованого та реалізованого споживачам.
Встановлено, що механізм газопостачання передбачає відкриття юридичними особами газопостачання в установах уповноваженого банку розподільних рахунків для зарахування коштів за відпущений природний газ і послуги, надані з його транспортування. Кошти з розподільних рахунків перераховуються уповноваженим банком відповідно до довідок про нормативи відрахувань згідно з алгоритмом розподілу коштів, який розробляється НАК “Нафтогаз України” та затверджується НКРЕ.
Розділ II “Правовий режим майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України” містить два підрозділи, присвячені висвітленню питань щодо поняття і форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України, розгляду питань правового режиму транспортних мереж.
У підрозділі 2.1 “Поняття та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу” аналізуються загально-теоретичні положення про поняття та елементи правового режиму майна юридичних осіб, розглядаються їх особливості, правова природа та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України. На підставі цього дається визначення поняття та форм правових режимів майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
Термін “правовий режим майна” дає можливість розкрити зміст правового регулювання відносин з приводу господарської діяльності (а саме виробничого споживання) суб’єктів підприємницької діяльності, поняття якого має дискусійний характер.
Загалом правовий режим майна – це обсяг прав і обов’язків з приводу володіння, користування і розпорядження повноважень, порядку і особливостей звернення стягнень кредиторів на це майно.
З цього приводу встановлено, що існуючі в літературі визначення за своїм змістом складаються з різного за ступенем деталізації переліку ознак правового режиму майна – економічного чи юридичного характеру ознак, або поєднання цих двох груп ознак, які повторюють або “дублюють” однакові за змістом властивості, що з різних боків розкривають єдине поняття правового режиму майна.
Складовими правового режиму майна виступають його правові форми (види). У зв’язку з цим, при визначенні правового режиму майна недоцільно вказувати на повноваження “тріади”, які зумовлюються відповідною формою (видом) правового режиму майна.
Виходячи з цього обґрунтовано, що зміст правового режиму майна визначається нормативно визначеним порядком формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктом у припустимих правових формах (видах) майнового відокремлення.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
