31670 (658289), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження. Його зміст полягає у перевірці законності рішень і ухвал суду касаційної інстанції, їх відповідності нормам матеріального і процесуального права, що були предметом касаційного розгляду, а також судових рішень, визнаних міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України з метою захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб, публічних інтересів. Перегляд у зв’язку з ново виявленими обставинами гарантує введення у сферу судового розгляду обставин, що не були його предметом з незалежних від суду та осіб, які брали участь у справі, причин, для встановлення можливого впливу на наслідки розгляду справи і скасування судових рішень, що не відповідають об’єктивній істині, правам та обов’язкам сторін. Він є самостійним видом перевірки законності і обґрунтованості судових рішень, оскільки має відмінні від касаційного провадження підстави, порядок здійснення, компетенцію суду, процесуальне становище осіб, які беруть участь у справі.

Прокурор може здійснювати представництво в адміністративному судовому процесі як з початку кожного провадження, пов’язаного із переглядом судових рішень, так і на будь-якій його стадії. Прокурор може брати участь у процесі у зв’язку із письмовими чи усними зверненнями громадян, повідомленнями державних органів, громадських організацій, публікацій у засобах масової інформації та інше. При цьому, якщо він не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи у адміністративному суді (ч.4 ст. 61 КАСУ).

Порівняння процесуальних повноважень прокурора при перегляді судових рішень у цивільному, господарському та адміністративному процесах свідчить про їх незначні відмінності. Правосуб'єктність прокурора при перегляді судових рішень стосується як його компетенції щодо усіх стадій адміністративного судового процесу, а також наявності певних особливостей відповідно до окремої стадії перегляду. Аналіз правозастосовної практики прокурора в адміністративних справах свідчить про потребу розмежування компетенції адміністративних судів із іншими судами – господарськими, судами загальної юрисдикції при розгляді цивільних справ та закріплення відповідних норм у чинному законодавстві.

У підрозділі 2.3. "Шляхи вдосконалення захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі" доведено, що практику здійснення прокурором функції представництва в адміністративних судах ще не можна назвати ефективною. Зокрема, за даними прокуратури Харківської області станом на 20 січня 2007 року від громадян було отримано лише 11 заяв про захист їх прав та інтересів в адміністративному судовому процесі. Це пов'язано з декількома чинниками: 1) низькою обізнаністю громадян не лише щодо спроможності прокуратури здійснювати представництво в адміністративних судах, але й з існуванням самої системи адміністративних судів; 2) правовим нігілізмом, відсутністю довіри до прокуратури як до органу, який може і повинен здійснювати результативний захист; 3) необхідністю вдосконалення процесуальних повноважень прокурора, визначених КАС України. Напрямками вдосконалення визначені: а) конкретизація окремих загальних положень КАС України та доповнення їх переліку; б) визначення положень щодо приводів здійснення прокурором представництва, а також встановлення переліку категорій громадян, інтереси яких представляє прокурор; в) забезпечення чіткості і однозначності регулювання процедур здійснення представництва у адміністративному судовому процесі.

У Висновках викладені загальні теоретичні підсумки та практичні пропозиції, здобуті в процесі дослідження проблем вдосконалення процесуального порядку захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі.

1. Основу прав і свобод, що захищаються прокурором в адміністративному судовому процесі, становлять конституційні, тобто визначені Конституцією (Основним Законом України) права та свободи людини і громадянина, реалізація яких відбувається у публічно-владній сфері. Вони деталізуються адміністративно-правовими нормами та нормами права місцевого самоврядування (муніципального права). Під застосованим у ч. 1 ст. 60 та ч. 1 ст. 61 КАС України для позначення окремого об’єкту забезпечення прокурором в адміністративному судовому процесі поняттям "інтерес" необхідно розуміти прагнення громадянина до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що не опосередковано суб'єктивними правами чи свободами, простий легітимний дозвіл на задоволення індивідуальних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним засадам, принципам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам, реалізація яких відбувається у публічно-владній сфері, сфері здійснення державної влади і місцевого самоврядування в Україні.

2. Аналіз світового досвіду участі прокурора у захисті суб’єктивних прав, свобод та інтересів у публічно-владній сфері у органах адміністративної юстиції дозволив визначити, що наразі склалося чотири моделі захисту, які виділені залежно від ступеню розвиненості демократичних інститутів держави. Перша пов’язана із здійсненням представництва адвокатурою інтересів громадян у суді. Прокуратура при цьому або взагалі відсутня, або здійснює функції лише кримінальної направленості (Великобританія, Італія). Другу модель утворюють країни, в яких демократія знаходиться на високому ступені розвитку, де прокуратура виступає учасником адміністративного судового процесу з тим, щоб захищати в ньому передусім державні та інші публічні інтереси, інтереси законності. Суб’єктивні права громадян захищає адвокатура. Держава гарантує малозабезпеченим громадянам безоплатну правову допомогу (США, ФРН, Франція, Польща та ін.). Третя модель запроваджена в країнах, які знаходяться на перехідному етапі побудови громадянського суспільства, формування розвиненої економічної системи. Прокурор виступає учасником адміністративного судочинства, забезпечуючи як інтереси держави, так і приватних осіб, нездатних самостійно захищати свої права, свободи від порушень суб’єктами владних повноважень (пенсіонерів, соціально незабезпечених, недієздатних, хворих, малолітніх тощо) (Російська Федерація, Угорщина, Молдова, Україна, Бразилія та ін.). Четверта модель функцій прокуратури в адміністративному процесі виявляється в країнах, в яких й дотепер відсутній політичний плюралізм, функціонує авторитарна держава. Прокуратура здійснює суцільній нагляд за законністю, в тому числі за діяльністю органів правосуддя, уповноважується подавати позови й вступати в будь-який судовий процес, виходячи із суб’єктивної думки щодо необхідності захисту в ньому інтересів держави чи будь-якої особи (Таджикистан, Туркменістан, Білорусь, Китайська Народна Республіка, Куба, В'єтнам).

3. Прокурорське представництво як різновид законного представництва, здійснюваного органами та особами, яким законом надано право захищати в адміністративних судах "чужі" права та свободи, має такі особливості: а) здійснюється на підставі Конституції України, б) прокуратура завжди виступає на захист законності і не має приватного інтересу.

4. Правові основи участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадян у сфері публічно-правових відносин за характером регулювання такої участі можуть бути поділені на три групи: матеріальні, процесуальні, організаційні.

5. Представництво прокурором інтересів громадянина в адміністративному суді першої інстанції є складною за змістом та формами процесуальною діяльністю, яка включає вчинення трьох комплексів процесуальних дій: підготовка та подання адміністративного позову, представництво на стадії попереднього судового розгляду, участь у розгляді справи.

6. Правосуб'єктність прокурора при перегляді судових рішень стосується як його компетенції щодо усіх стадій адміністративного судового процесу, так і наявності певних особливостей. Загальна правосуб’єктність прокурора стосується: а) здійснення функції представництва, у зв’язку з чим прокурор не має права заявляти самостійні вимоги, але має право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа; б) прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили; в) подання відповідних процесуальних актів-документів, які є юридичною підставою щодо захисту прокурором прав і свобод громадян, повинно здійснюватись у порядку та на умовах, визначених нормами КАС України. Особливості процесуальної правосуб’єктності прокурора при перегляді судових рішень ґрунтуються на сутності кожного з відповідних проваджень: апеляційного, касаційного проваджень, проваджень за винятковими та ново виявленими обставинами.

7. З метою вдосконалення адміністративної процесуальної правосуб’єктності прокурора в адміністративному судовому процесу обґрунтована необхідність внесення змін до чинного законодавства за такими напрямками:

1. Конкретизація окремих загальних положень КАС України шляхом уточнення дефініції "суб’єкт владних повноважень", положення про юрисдикцію адміністративних судів, заміни терміну "публічна служба" на "державна служба, служба в органі влади Автономної Республіки Крим чи служба в органі місцевого самоврядування", уведення нових дефініцій "права громадян", "свободи громадян", "інтереси громадян";

2. Визначення положень щодо приводів здійснення прокурором представництва, а також встановлення переліку категорій громадян, інтереси яких представляє прокурор. Так, доцільно доповнити ст. 60 КАС України частиною третьою такого змісту:

"3. Приводами здійснення прокурором в суді представництва інтересів громадянина або держави є:

1. звернення до прокуратури громадянина на захист прав, свобод та інтересів,

2. звернення до прокуратури державного органу щодо наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою,

3. повідомлення в засобах масової інформації щодо порушення прав, свобод та інтересів громадян, інтересів держави,

4. безпосереднє виявляння прокурором порушеного права, свободи чи інтересу громадянина або інтересу держави".

При цьому частина третя цієї статті стає частиною четвертою:

1. забезпечення чіткості і однозначності регулювання процедур здійснення представництва у адміністративному судовому процесі шляхом конкретизації процесуальних форм представництва прокурора при перегляді судових рішень, закріплення в КАС України неможливості закінчення справи примиренням у випадку, якщо прокурор виступає на захист інтересів держави, уточнення положення щодо права прокурора здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Пропонується нова редакція ч. 2 ст. 60 КАС України, якою встановлено межі процесуальної правосуб’єктності прокурора: "2. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво при здійсненні будь-яких дій чи процедур у межах адміністративного процесу. Прокурор здійснює в суді представництво малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років та неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які позбавлені батьківської опіки та дітей-сиріт, недієздатних фізичних осіб, непрацездатних фізичних осіб, фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, осіб похилого віку. Прокурор здійснює представництво невизначеного кола осіб з метою захисту виборчих, екологічних, соціальних, національних, споживчих та інших солідарних прав та інтересів громадян".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Анпілогов О.В. Правовий інститут захисту прав і законних інтересів людини та громадянина прокурором у судовому адміністративному процесі. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. -№11 (75). –с. 40 – 43

2. Анпілогов О.В. Права та свободи громадянина як об’єкт захисту прокурором в адміністративному судовому процесі. // Вісник прокуратури. – 2007. - №3 (69) –с. 68-74.

3. Анпілогов О.В. Участь прокурора в адміністративному судовому процесі. // Вісник прокуратури. – 2007. -№9 (75). –с. 106-114.

4. Анпілогов О.В. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади прокуратурою України. // Актуальні проблеми застосування цивільного процесуального кодексу та кодексу адміністративного судочинства України. – Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжн. науково-практичної конференції (25-26 січня 2007 р) – Харків. –с. 230 – 234.

АНОТАЦІЯ

Характеристики

Список файлов реферата