29902 (657569), страница 2
Текст из файла (страница 2)
У цілому місцеве самоврядування як суб'єкт конституційно-правових відносин базується на його соціальній природі, місці і ролі в системі суспільних відносин, є інструментом участі широких верств населення в управлінні державою. Одночасно самі конституційні правовідносини не є чимось застиглим. Вони як продукт конституційних норм удосконалюються суб'єктами названих відносин під дією норм: чинних законодавчих актів, виданих на основі Конституції. і свідчать про рівень демократизму в суспільстві.
1.2 Конституційні принципи місцевого самоврядування
Принципи місцевого самоврядування, закладені в Конституції України, багато в чому відповідають принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування і спрямовані на захист і зміцнення незалежності місцевої влади, принципів демократії та децентралізації влади. Держави — члени Ради Європи, котрі підписали цю Хартію, вважають, що права громадян брати участь в управлінні державними справами належать до загальних для усіх держав демократичних принципів. Це безпосередньо може бути реалізовано саме на місцевому рівні; існування наділених реальною владою органів місцевого самоврядування, створених демократичним шляхом, які мають широку автономію щодо власної компетенції, порядку і здійснення необхідних для цього способів, забезпечують ефективне і водночас наближене до людини управління.
Конституційні принципи місцевого самоврядування — це і право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти ними в інтересах місцевого самоврядування. До конституційних принципів місцевого самоврядування можна віднести такі: пріоритет прав людини, верховенство права; народовладдя; законність, незалежність і самостійність органів місцевого самоврядування в межах своїх повноважень; підзвітність перед населенням; захист прав, свобод і законних інтересів громадян; гласність; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави; децентралізація управління тощо.
Для практичного здійснення цих принципів потрібно вжити ряд заходів, насамперед законодавчого характеру. Вважаємо, що в законодавчому порядку треба було б закріпити економічну та фінансову основи місцевого самоврядування. Наступна умова забезпечення конституційних принципів — обов'язковість рішення органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, забезпечення законності на території ради, встановлення порядку розгляду спорів між радами. При законодавчому закріпленні інституту місцевої адміністрації слід було б передбачити чітке розмежування компетенції між державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування, щоб координація їх діяльності була максимально ефективною. Слід також визначити перелік майна, яке має бути об'єктом комунальної власності і забезпечити право органів місцевого самоврядування на участь у приватизації майна підприємств деяких категорій.
Звернення України до проблем вироблення загальних підходів функціонування місцевої демократії, до міжнародних стандартів і конвенцій спеціального порядку, що встановлюють визнані більшістю правила, потребує вивчення практики становлення конституційних принципів управління і самоврядування не лише у «дальньому», але й «ближньому» зарубіжжі, насамперед не лише в країнах СНД.
До 1991 р. конституційний процес у колишніх союзних республіках багато в чому визначався конституційними змінами на рівні Союзу. Союзні республіки мали свої основні закони, які повинні були відповідати Конституції СРСР і могли враховувати особливості республік. Структурна і текстуальна схожість конституцій забезпечувалася тоді шляхом прийняття республіканських конституцій після набрання чинності, поряд з іншими. Конституції СРСР
У 1992—1993 рр. у багатьох країнах — членах СНД були прийняті нові конституції. Становить інтерес порівняльний аналіз текстів згаданих конституцій, які закріпили докорінні зміни в політичному, економічному і соціальному житті. Порівнюючи спільне і особливе в їх текстах, доцільно зіставити насамперед правові принципи організації державної влади. Спільним моментом є, наприклад, закріплення принципу поділу влади6.
Порівняльний аналіз систем державної влади, закріплених у Конституції України та Російської Федерації і середньоазіатських конституціях, дає суперечливу картину конституційних процесів, що відбуваються в цих республіках. Іншого й не може бути в умовах, коли відбувається боротьба між різними напрямами в розвитку самих держав. Тому ще рано говорити про якість стійкі тенденції у формуванні систем державної влади і місцевого самоврядування7.
Конституція України принципово по-новому підходить до вирішення питань управління. Поняття «державне управління» в Конституції України вже не зустрічається. Воно замінено поняттям «виконавча влада» і «місцеве самоврядування» (статті 118, 119). Фактично функції державного управління передаються територіальним громадам сіл, селищ, міст безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування (ст. 143) і органам виконавчої влади.
Слід зазначити, що Конституція України значно підвищує роль і значення місцевого самоврядування у вирішенні багатьох місцевих проблем. В ст. 7 Конституції України сказано, що в Україні проголошується і гарантується місцеве самоврядування. Ст. 19 Конституції встановлює принцип, згідно ) яким органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією та законами України.
Визначивши конституційно-правові засади організації місцевого самоврядування, Конституція фактично поклала край пошукам варіантів місцевого самоврядування в Україні, який був позначений численними протиріччями, а то й протилежними підходами щодо того, бути чи не бути місцевому самоврядуванню і яким воно має бути.
Конституційні принцип місцевого самоврядування в Україні в цілому відповідають принциповим засадам, закріпленим у Всесвітній декларації місцевого самоврядування і Європейській Хартії про місцеве самоврядування8. В світлі цього підходу розділ XI Конституції «Місцеве самоврядування» визначає також і суб'єкти місцевого самоврядування, порядок формування його органів, сферу повноважень, матеріальну та фінансову основу, права місцевого самоврядування, статус територіальних засад, інші питання організації місцевого самоврядування.
У питаннях місцевого самоврядування Конституція України являє собою досить фундаментальний і разом з тим гнучкий політико-правовий документ. Визначаючи концептуальні засади місцевого самоврядування в Україні, Конституція залишає досить широке поле діяльності для законотворчості, регулювання багатьох питань окремими законами.
Конституція по-новому визначає самоврядування, проголошуючи первинним суб'єктом його не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою. В Конституції передбачається підвищення ролі різних форм безпосередньої участі територіальних громад — жителів сіл, селищ, міст в управлінні місцевими справами і вирішенні соціальних проблем.
Основною формою безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноважень є місцеві вибори та референдуми. Причому предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене законом до відання місцевого самоврядування. Прийняте місцевим референдумом рішення не потребує ніякого затвердження державними органами і є обов'язковим для виконання відповідною радою, місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, організаціям та установами, а також громадянами, коли воно не суперечить законам.
Головною формою безпосередньої участі жителів сіл, селищ, міст у здійсненні окремих повноважень, віднесених до відання місцевого самоврядування, є загальні збори громадян за місцем проживання, які можуть скликатися на рівні мешканців будинку, вулиці, кварталу, житлового комплексу, мікрорайону, а також окремих населених пунктів, які не є окремими адміністративно-територіальними утвореннями. Рішення зборів, прийняте в межах чинного законодавства, є обов'язковим для виконання органами територіальної самоорганізації громадян, усіма громадянами, котрі проживають на відповідній території.
Це, проте, не означає, що роль виборних та інших органів місцевого самоврядування принижується. Місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише за умови оптимального поєднання безпосередньої та представницької демократії. Відповідно до ч. З ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. До цих органів, як це прийнято у багатьох демократичних державах світу, належать: сільські, селищні, міські ради, які складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування; районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що саме виборні органи місцевого самоврядування є головними носіями самоврядних повноважень, основною формою самоорганізації територіальних громад. У літературі слушно зазначено, що проголошення сільських, селищних, міських, районних та обласних рад органами місцевого самоврядування зовсім не означає, що вони виключаються з системи народовладдя взагалі, перестають бути однією з чинних форм участі громадян в управлінні справами суспільства і держави, оскільки згідно зі ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування9.
Конституція України наділяє сільські, селищні та міські ради правом мати і свої виконавчі органи. Їх правовий статус, порядок створення, реорганізації та ліквідації визначається законом. Однак це мають бути виконавчі органи відповідних рад, а не створені на противагу паралельні самоврядні структури. Такий підхід не виключає розподілу функцій і повноважень між радою та її виконавчим органом, механізму вирішення можливих конфліктів, які можуть виникнути між ними, при відображенні у межах закону певного верховенства ради як представницького органу відповідної громади.
Розділ 2. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
2.1 Скликання сесій та порядок робот, правомочність сесій
Сільська, селищна, міська, районна у місті ( у разі її створення) районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Перша сесія новообраної ради відповідного рівня скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі (правомочний склад ради - це кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради). Її відкриває і веде голова цієї виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їх повноважень.
Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної районної чи обласної виборчої комісії. Наступні сесії ради скликаються головою ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, у разі немотивованої відмови голови ради або неможливості ним скликати сесію ради, сесія скликається заступником голови відповідної ради. Сесія ради повинна бути також скликана на вимогу не менш як однієї третини від загального складу депутатів ради, або голови державної адміністрації відповідного рівня. Пропозиції щодо скликання сесії направляються голові ради письмово із зазначенням питань, які пропонуються внести на розгляд сесії та мотивуванням необхідності її скликання.
У разі якщо голова ради та його заступник у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу повноважних суб’єктів, сесію може бути скликано депутатами ради, які становлять не менш як одну третину складу ради або постійною комісією ради, пропозиція про скликання у цьому разі оформляється як рішення групи депутатів за підписами однієї третини депутатів або рішення постійної комісії.
Рішення про скликання сесії відповідної ради приймається головою ради або його заступником у формі розпорядження. Рішення про скликання сесії ради з зазначенням часу скликання місця проведення сесії та питань, які передбачається внести на розгляд ради доводиться до відома депутатів і населення шляхом публікації у відповідному друкованому органі ради, не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії.
Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради ( загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до законодавства України).
Перед кожною сесією проводиться поіменна реєстрація депутатів, що прибули на сесію, реєстрацію депутатів здійснюють працівники виконавчого апарату ради. Комісія з питань законності і правопорядку контролює поіменну реєстрацію депутатів і доповідає про її результати голові відповідної ради. Прізвища депутатів відсутніх без поважних причин, доводяться до відома ради. У разі відсутності встановленої для правомочності сесії відповідної кількості депутатів, за розпорядженням голови ради проведення сесії переноситься на інший час.
Чергові сесії ради відкриває і веде голова ради. Порядок денний і порядок роботи затверджуються більшістю голосів депутатів, присутніх на засіданні.
Пленарні засідання Деснянської районної ради м.Чернігова розпочинаються об 11-й годині і закінчуються о 16-й годині, якщо не приймається інше рішення . Перерва в роботі засідань робиться через дві години на 20 хвилин. Рада має право прийняти рішення про зміну часу проведення засідань. Тривалість роботи сесії встановлюється радою відповідного рівня, виходячи з кількості і особливостей питань, які розглядаються ( а в останній час враховується і режим відключень енергопостачання у відповідному регіоні).
На початку роботи сесії, до обрання лічильної групи, підрахунок голосів при голосуванні здійснюють члени постійної комісії з питань законності і правопорядку . В разі необхідності для підрахунку голосів при проведенні відкритого голосування районна рада утворює лічильну групу депутатів.
На час проведення засідання кожної сесії ради утворюється секретаріат, який обирається відкритим голосуванням з депутатів у складі керівника та членів секретаріату. Секретаріат організує ведення протоколу, стенограм засідання сесії веде запис бажаючих виступити, реєструє депутатські запити, питання, довідки, повідомлення, заяви, пропозиції та інші матеріали, організовує роботу зі зверненнями громадян, які надійшли на адресу сесії та інформують про них головуючого.
Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може при йняти рішення про проведення закритого пленарного засідання .
В засіданнях сесії можуть брати участь з правом дорадчого голосу народні депутати України. За згодою сесії можуть бути присутні на її засіданнях депутати рад, що діють на території ради, представники державних органів, органів самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, трудових колективів, акредитованих при раді засобів масової інформації, а також інші особи по запрошенню голови ради, або по їх письмових заявах, переданих у секретаріат. Вхід на сесію здійснюється по списках запрошених. Запрошені на засідання ради особи не мають права втручатись в роботу сесії, зобов’язані утримуватись від проявів схвалення чи осуду доповідей, виступів, рішень, які приймаються, оплесками, вигуками, та іншими діями, дотримуватись порядку і підкорятись розпорядженням головуючого . Особа, яка не є депутатом і припускається грубих порушень Регламенту ради, може бути випроваджена з залу засідань розпорядженням головуючого.
На сесії ради робота ведеться українською мовою.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
